ську енерґію. Коли покаже ся непохитним, порішеним на все і поставить суворі небезпечні умови, коли стане домагатись поважного поєдинку, дуже поважного і страшного, то противник певно мабуть уступить і перепросить.
Взяв знов у руку карту, яку був виняв і кинув на стіл, та й прочитав ще раз, так як читав її в каварни перелетно і в повозї при сяєві кождого ґазового полумя, коли їхав до дому. "Жорж Ляміль, 51, улиця Моисей". Більш нїчого.
Вдивляв ся в ті складені букви, що видавались йому якісь таємннчі, неясні. Жорж Ляміль? Хто він такий? Яке його ремісло? Чому дивив ся в такий спосіб на ту даму? Чи то не обурює, що якийсь там собі незнакомий, чужий чоловік появляє ся, щоби замутити тобі спокій так неждано, і то тілько через се одно, що йому подобало ся вдивлятись влїзливим поглядом в якусь даму? І віцеґраф повторив знов голосно:
— Що за брутальний чоловік!
Потім станув непорушно в задумі і з'упинив погляд на картї. Його пірвала злість на той кусень паперу, гнївна ненависть, помішана з дивним чутєм невдоволеня. Отсе тобі раз дурна приключка! Взяв до рук розтворений ножик і шпигнув вістрє в саму середину назвища, неначе бажав когось проколоти.
Отже треба було битись! Чи вибрати шпади чи пістолї? — бо він уважав ся за оскорбленого. На шпади менше наражував ся, але пістолями міг нагнати страху противникови і приневолити, щоб уступив. Поєдинок на шпади рідко коли кінчить ся смертию; обопільна обережність борцїв наказує держати ся в на-
