Сей, що йде на схід заробляє, а сей, що на захід, тратить один день; так теж стало ся і на „Вітторії“. Тій недогідности, що випливає консеквентно з круглости землї, зараджено опісля через впровадженнє „границї дати“, що згоджує ся зі східною половиною мерідіяна Ґрініч; ті що надпливають із заходу, перескакують один день, а ті, що зі сходу числять один день подвійно при переходї через ту лїнію. Тим способом зараджено раз на все таким несподїванкам, яка стрінула Піґафетту.
Перший оплив землї мав у собі також зародки одного ґeoґрафічного, опісля дуже важного питання. Се є власне питаннє „Австральського контіненту“, яким займали ся переважно Візер, Рено (Raynaud) і Pyґe. Шенер і Лїонардо, про яких пророцтва що до проливу Mаґеляна ми вже згадували, окружили північний бігун масою суші; а сей витвір фантазії удержав ся аж до подорожий Кука (Cook); часто боронять його на математичній основі, так прм. Меркатор. Вісти Веспуччія причинили ся до того, щоби зміцнити оман. Опираючи ся на брошурі „Zeitung aus Presillg Landt“ розріжнив Шенер 1520 р. „Brasilia sive Papagalli“, часть південно-американського континенту від „Brasilia inferior“, себто континенту Австралїї. Коли опісля Mаґелян дїйсно знайшов таємничий пролив моря, мала „Огненна земля“ виросла природно на ґiґантичний підбігуновий край і так вона нам представляєть ся на мапі француського математика Оронса Фінѐ (Oronce Finée) з 1531 р.; про ту мапу багато говорено. Про відкритя експедиції Маґеляна подали сучасним до відомости два нові письма: друкований лист „De Moluccis insulis“ Максимілїяна Транссільвана, який широко розширив ся, і мала праця Шенера, що служила за об'ясненнє до його моделю земської кулі: „De nuper sub Castiliae et Por-
