жали Еспанцї відповідним покинути місто і постановили вертати, але в ночи, яка їм видала ся на се відповідна, з 1 на 2 червня 1520 р. дізнали таких страшних втрат, що від того часу повстав у Мехіку висказ „ніч смутку“. Одначе зараз по тім розбив Кортец у битві під Отумба велике військо Ацтеків і виборов собі поворот до вірної републики Тляскаля, де його радо принято і заосмотрено всїми засобами до дальшого воєнного походу.
Одначе тепер він узяв ся до справи з цїлком иньшого боку. На озері, що над ним лежало Мехіко, збудував фльоту, заняв з її помічю усї доохресні околицї і загородив довів до столицї. В морській битві знищено по найбільшій части воєнні кораблї Ацтеків, та хоч як хоробро боронив ся новий цїсар Ґватімоцін, хоч як часто переривали побідний похід Еспанцїв напади з заду, таки здобули вони в безпереривній уличній боротьбі поволї велике місто. Коли однак Ґватімоціна взято в полон, коли хотїв утїкати, піддала ся також мала горстка тих, що остали при житю. Геть понад 100.000 Мехіканцїв знайшло смерть підчас 75-дневної облоги. 15 жовтня 1522 р. іменував Карло V щасливого вожда намісником „Нової Еспанїї“, і він узяв ся енерґічно за тяжку роботу, запровадити в величезнім окрузї, який, здавало ся, був під його властю, систематичну форму ряду.
Найбільше конкістадорів уміло лиш нищити; в контрастї до них мусимо признати Кортецови заслугу, що він виказав також великий адмінїстративний талант, та передовсїм що не мучив своїх підданих даремне, але — розуміється деспотичним способом відповідно до духа часу ― мав на увазї їх добро. Нам приходить ся на тім місцї взяти в першій мірі під увагу ту обставину, що він старав ся пізнати свою державу також
