ваннї. Карло V дав йому в Толєдо авдієнцію, якої просив, іменував його маркізом, ― з тим іменованнєм він уже довго носив ся ― і дав йому найвисшу власть над усїми військами в Новій Еспанїї; але за одним разом не дав йому властивoгo пaнoвання, як можна було сього сподївати ся. Знеохочений вернув до Мехіка і жив тут кілька лїт як приватний чоловік у своїх добрах, доки не обізвав ся в нїм знов вроджений потяг до дїлання і не спонукав його до органїзацїї кількох далеких рекоґносцийних походів, закроєних на велику скалю. Одначе так само Мендоца, як і Дієґo Бецерра, яким придїлено розслїджуваннє півострова Калїфорнїї, знайшли смерть між своєю ворохобною дружиною, і лиш Гернандови де Ґріхальва пощастило ся лиш о стілько, що він відважив ся в імени новоеспанського правлїння займити забуту доси громаду островів Ревіллля-Жiґедос. Навіть сам Кортец мусїв знов покинути без якогось дїйсного результату півостров, тому що в рр. 1535 — 1357 звернув усю свою силу на здобутє Калїфорнїї, а Улльоа, що вибрав ся 1538 р. в такій самій цїли, взагалї не вернув домів. Другий ряд експедицій, що їх піднято ще за життя Кортеца з Мехіка до контіненту на північ, повстав за інїціативою найвисшого цивільного урядника Нової Еспанїї, віцекороля Нуньо Де Гуцман і його наслїдника Антонїя Де Мендоца. Одначе спершу не вийдено поза 25° ширини і вдоволювано ся якийсь час заложеннєм стації Кулїякан. Тамошнїй командант Франсіско Васкец Де Коронадо казав через ріжних пiсланцїв вивідувати ся про казочні „золоті“ краї, Сонору та Apiцону, а коли до них дійшли дуже приманчиві вісти про тамошнє місто Сіболя, сам-тамтуди вибрав ся на приказ Мендоци.
Похід Коронада ― в очах Еспанцїв як цїлковита невдача ― має величезне ґeoґрафічне зна-
