(Garay), що на його припорученнє перевів дїйсно капітан Альварец Де Пінеда помір і опис берега. Величезною „Рікою св. Духа“ (Rio Del Espritu Santo), понад яку він ішов, не могло бути нїщо иньше, як обставини вказують, лиш Міссісіпі. Між обширами, належними до Мехіко і тими, які заняв Ґарай, була по правительственному розпорядженню границею ріка Ріо Пануко, що впадає коло Тампіко. По смерти Ґарая взяв собі Нарваец, колишнїй противник Кортеца, за задачу окупувати на стало прибережні краї, що їх пізнав Пінеда, але його давнїйша невдача переслїдувала його і тепер. Разом із ним згинуло і майже цїле його військо, і лиш чотирьох людий виратувало ся, між ними найспосібнїйший Кабеса Де Вака. Їх приняло ввічливо індийське племя Алябамас; вони з'уміли запевнити собі прильність племени деякими лїкарськими порадами; вони йшли безнастанно на захід і стрінули по переходї „великої ріки“, Міссіciпі, слїди Еспанцїв. Тими слїдами зайшли до Кулїякану, де тодї був командантом той Діяц, що незадовго потiм брав участь у подорожі Коронада. Ті чотири мужі, що остали при житю, оповіли про сумний конець Нарваеца.
Дотепер уже двічи мусїли ми згадувати про велику північно-американську ріку, якої індийська назва значить: „батько від“. Але ми не занимали ся нею близше, і до того часу нї один з Европейцїв по нїм не плавав. Властивим відкрив цем ріки Міссісіпі є Гернандо Де Сото, один із членів того штабу визначних людей, які привіз був Педраріяс Де Авіля з собою до Америки. Сото служив до 1538 р. в центральній Америцї, але досить надивив ся на тамошні невідрадні обставини і тому оглянув ся за вньшим кругом дїлання. 31 мая 1539 р. приплив зі значною фльотою і військом на берiг Фльоріди і стрінув ся там з одним Еспанцем, Хуаном Ортiцом, якого туди нагнала
