задля браку відповідних кораблїв. Також Нїдерляндцї шукали ще пізнїйше за тими здогадними островами, очевидно так само без наслїдку.
Не можна не згадати також про те, що вже завчасу появляють ся в Індії імена нїмецьких купцїв. Коли фльота Д'Альмеіди виплила, то побіч ґенуезських та фльорентийських торговельних кораблїв, (Венеціянцї держали ся знеохочені оподалїк) було також кілька таких, що належали до авґсбурґських торговельних домів. Вичисляють: Вельзерів, Фуґерів, Гіршфоґлїв, Імгофів, Гохштетерів; що до остатної фірми, то вона сама знївечила ся через занадто великі спекуляції з корінєм. Вельзери мали дуже спритних аґентів: Сімона Зайца та Льукаса Рема, автора автобіоґрафії, яка важна для історії культури задля своєї наївної простодушности. Балтазар Шаренґер і Ганс Майр пішли навіть у характері суперкарґів і оголосили свою подорож у пізнїйше видрукованих замітках. Рем обчисляє „die nutzung dieser armazion“ на 150 процентів. Пізнїйше відстрашували високі цїни перцю на лїссабонськім торзї Нїмцїв від далеких підприємств, — одначе ми будемо мати ще дальше нагоду звернути увагу на участь нїмецьких капіталів при заморських відкритях.
Еспанцї появляють ся на широкім полї відкрить і здобичий за океаном, у порівнанню до иньших, пізно. Коло 1490 р. одинокою їх посїлостю поза Европою були Канарийські острови, і то не цїлі. Те стоїть у звязи з одної сторони з безустанними війнами з Маврами, з другої сторони знов із тим фактом, що властива Еспанїя істнувала лиш від недавного часу, бо від подружя короля Фернанда Араґонського з Ізабелею Ка-
