городити грошевим датком ту кривду, яку йому заподїяли. Бобаділлю відкликано, Рольдана навіть увязнено, а новопiсланий намісник Ніколяс Де Овандо одержав осiбно приказ, щоби привернути Колюмбови неправно сконфісковане майно. Однак його вразило тяжко те, що не йому, a власне Овандови припоручено peopґанїзацію Гіспанїолї. Він прямував до того, щоб за кожду можливу цїну на ново заслужити собі на втрачену повагу. Коли через багату наслїдками подорож Васка да Ґама знов піднесло ся значіннє корінних островів, то Колюмб обіцяв знайти дорогу до них у противнім напрямі; з сього становища зачав він 9 мая 1502 р. четверту і остатню свою подорож. Бачимо, що вже ту їзду задумано як оплиненнє землі, бо коли вже раз дістали ся до корінних островів, то дорога домів сама з себе вела дальше в західні напрямі. Колюмб сказав собі, що з огляду на оселї, заложені в Західній Індії, він усе за скоро збочував у північнім напрямі, і постановив собі, при новій їздї стерегти ся сеї ― що так назвемо ― похибки. Коли так поступав, то мусїв конечно доплисти до східного побережа центральної Америки, і так дїйсно стало ся. Думав, що на беріг Гаіті вступить лиш в переїздї, у тій надїї, що буде можна навязати з Овандом лїпші зносини. Але в тім завів ся; намісник заховав ся також як не ворожо, то принайменше держав ся цїлком здалека. За те Колюмб мав бути сьвiдком страшної кари, яка постигла обох його противників, Рольдана і Бобаділлю. Ураган, який адмірал буцїмто проповів із кон'юнкції планет, знищив малу фльоту, на якій оба ті люди хотїли вернути до Еспанії; чотири власні кораблї Колюмба, що були незвичайно сильно збудовані, переждали бурю при березї.
