землї, яка по договору в Тордезіляс належала до Еспанїї. Одначе від Портуґалії не мав він чого сподївати ся; і так дозрівала в Маґелянї поволи ідея, покинути рідний край і жертвувати свою службу еспанському королеви. Він виступив із портуґальського союза підданих і в товаристві приятелїв Руй Фалєіра і Крістоваля Де Гаро станув у вереснї 1517 р. в Севіллї. Те місто положене над рікою Ґвадальківіром, що через цїлий рік має в собі багато води і длятого можуть по нїй плавати глибоко йдучі кораблї, було осїдком „Індийського Дому“, себто уряду, до якого належали всї справи Нового Сьвіта; Севілля була в тім періодї найважнїйшим містом в Еспанїї. Маґелян осїв скоро тут постійно, одруживши ся з дочкою одного впливового урядника, а в 1518 р. відбули ся в тодїшній резіденції Валлядолїдї остаточні переговори. „Коли те удасть ся — писав Петро Мученик — то ми переймемо на себе торговлю Сходу і Портуґалїї“. Маґелянови запевнено в такім випадку усї почести і користи, які свого часу припали була Колюмбови. Коли Портуґальцї довідали ся, що заносить ся на те, що хто иньший дістане ся зі Сходу в їх індийські справи, ужили всїх сил, щоби перешкодити експедиції, але Маґелян і еспанське правительство удержали ся при своїй постанові. Маґелянови віддано команду над пятьма кораблями, а власть, яку надав йому цїсар Карло V, була незвичайно широка. І він її дїйсно потрібував, так як то показало ся незабаром.
З ґеоґрафічного пункту погляду не можна заперечити, що цїле підприємство було стілько непевне, що не було ще означено, куда то дістати ся до мети, через Америку чи довкола неї. Переконувано також Маґеляна, що може з божої волї східна і західна півкуля віддїлені від себе скравком землї, який тягне ся здовж полуденника; хтож міг назвати сей погляд абсурдним, коли він опирав
