Р. 1841-го Гулак-Артемовський призначається ректором Університету.
Р. 1849-го в наслідок неприємної історії цілком кинув Університет, але залишив за собою посаду в Харьківському „Інституті шляхетних дівчат“ і керування педагогичною частиною в такому-ж Полтавському Інституті.
Р. 1865-го Гулак-Артемовський помер.
Вихованець Харьківського Університету, Геєвський (на початку тридцятих років) про Гулака-Артемовського висловлюється так: „великої вчености не виказував на своїх лекціях, але дуже гарно читав, — був справжнім оратором. У нього раз-у-раз була повна авдиторія слухачів не тільки ex officio, але й аматорів“. Далі той-же Геєвський пише: „Навіть лекції Гулака-Артемовського в 5 год. вечора, цеб-то при свічках, у величезній авдиторії, при поблискуванні брилянтових перснів, що нанизані були на всі пальці лівої й правої руки його, з урочистою його дикцією, подобались коли не внутрішнім змістом, то зовнішніми прийомами.“
У спогадах Ф. К. Неслуховського (з 1838 по 1843 р.) читаємо про Гулака-Артемовського: „Як професор, він не приносив жадної користи своїм слухачам, був фразер і ритор у повному розумінні слова“.
У спогадах студента Пашкова 1840 р. читаємо: „В науковому відношенні лекції Гулака-Артемовського не давали майже ніякої користи, але зате цікаві самі по собі через те, що він говорив дуже красно і оповідав багато історичних анекдотів, випадків, оповіданнячок та байок і так влучно й цікаво, що все це слухалось легко й з
