|
„Коли-б ти знав, як Рибалкам
„У морі жить із рибками гарненько,
„Ти-б сам пірнув на дно к линам
„І парубоцькеє оддав-би нам серденько“.
„Ти-ж бачив сам, — не скажеш: ні, —
„Як сонечко і місяць червоненький
„Хлюпощуться у нас в воді на дні
„І із води на світ виходять веселенькі!“
„Ти-ж бачив сам, як в темну ніч
„Блищать у нас зіроньки під водою;
„Ходи-ж до нас, покинь ти удку пріч:
„Зо мною будеш жить, як брат живе з сестрою.“
„Зирни сюди!… чи це-ж вода?…
„Це дзеркало: глянь на свою уроду!…
„Ой, я не з тим прийшла сюда,
„Щоб намовлять з води на парубка невзгоду!“
Вода шумить!… вода гуде!…
І ніженьки по кісточки займає!…
Рибалка встав, Рибалка йде,
То спиниться, то вп'ять все глибшенько пірнає!…
Вона-ж морга, вона й співа…
Гульк!… приснули на синім морі скалки!…
Рибалка хлюп!… За ним шубовсть вона!…
І більше вже нігде не бачили Рибалки!…
27. X. 1827 р.
|
ЗАВДАННЯ. 1. Порівняти текст балади „Рибалки“ з оригіналом Гете і зробити висновки про художню маніру Гулака-Артемовського.
— 33 —
