ревського з переробками Горацієвих сатир Артемовського, щоб побачити всю ріжницю між ними. На нашу думку, в розвиткові української літератури твори Артемовського-Гулака значно поступають наперед. Правда, що обмежені тісним колом перекладів чи переробок із старовинних письменників, вони не були багаті на внутрішній зміст і не являли собою нічого повного, художнього; але-ж ви не зустрінете в них жадної риси, що могла-б виявляти не їхнє українське походження. Під дотепним пером його, наче-б наперекір історичним умовам, латинські шати до смаку прийшлися українській натурі: вона в їх трохи дивна на перший погляд з її філософськими порадами дати спокій життю й смерті та поміркувати над тим, чи є горілка, з її кумедними жартами; але-ж це все щиро й позбавлено циничних каверз попередньої пародії і так у згоді з українською народньою вдачею, що не можна відмовити переробкам Гулака-Артемовського в особливому значінні і не визнати їх у тісному розумінні народніми. Така своєрідність творів Артемовського виявляється ще ясніше в його байках.
Романтичний напрям російської літератури також не зостався без сліду в молодій українській літературі: ми згадували вже баладу „Рибалка“, перекладену з Гете: це, безумовно, найкращий твір Артемовського: вона склала-б честь кожному з українських письменників. Особливо визначається тут вільна гнучкість віршу, з якою автор передає труднощі німецького твору. В цьому відношенні він був знавцем своєї справи, і те, що на мові инших явилося-б обов'язково у вульгарній одежі, у його приймає просту, але витворну форму.
