Сторінка:20-40-ві роки в українській літературі (1922).djvu/81

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Цю сторінку схвалено


Чи будеш жить, чи вмреш, Пархоме, — не журись:
 Журись об тім, чи є горілка!…

Як є, так при на стіл! частуй та й сам кругляй
 Чи нам, Пархоме, треба скілки?
Та вже-ж чи вкорочать свій вік, то вкорочай
 В шинку над бочкою горілки.

От, ми базікаєм, а час, мов віл з гори
 Чухра, його не налигаєш.
От скільки-б до цеї ми випили пори.
 Так ти-ж буцім не дочуваєш.

Ну-ж! цуп останню ти гривняку з капшука,
 Поки стара пере ганчірки;
Бо вже — як вернеться, то думка, бач, така,
 Що помремо ми без горілки
5/XI 1827 р.

[1]


Завдання: 1. Порівняти знову й цей вірш Гулака-Артемовського з перекладом М. Зерова відповідної оди Горація:

До Левконої.

Не гоже знати нам, дівчинонько кохана,
Яку тобі й мені судила доля путь.
В ворожок не питайсь: халдейського туману
Ніколи, друже, нам з тобою не збагнуть.

— 41 —
  1. Тексти віршів Г.-А. перевірено з текстом таких видань, переважно перводруків (бо редакції Кулішевій з статті його в „Основі“ 1861 р. кн. 3 вірити не можна): „Пан та Собака“ — з текстом „Украинскаго Вѣстника“ (1819); „Пан“ і „Козацька мати“ — з текстом „Зорі“ (1896, ст. 386 і 426); „Дві пташки в клітці“ — з львівським виданням Ю. Романчука; всі инші — з перводруками в журн. „Вѣстникъ Европы“ за 1827 р. Тільки де-які російські заголовки змінено на українські.