Петро та Голові позо́в подав на Йвана Буяна.
А Голова тер лоб, подумав і рішив:
„Петрові в другий раз корови не пускати
(Коли-то буде другу мати)
Іванів двір топтати;
А за труди, що Йван корову облупив,
Петро щоб гроші заплатив“.
Крий, Боже, в нашому селі
Такому бути Голові!
Хомиха чоловіка била;
Не на́-лихо-ж Хому Хомиха вчила!
Хома Постіл
Від жінки заховавсь — під піл,
І в-три погибелі звернувшися, трусився,
І плакав, і просився…
Хомиха з рогачем присікалась: „Вилазь!
Вилазь, личино зла!..“ Хома в куточку бгавсь,
І плачучи, озвавсь:
„Не вилізу! — тобі я потурати годі:
Я господин в своїй господі!“
Начинений Капшук шагами,
З калитки глузував,
Що в неї з голоду боки позападали
(Червонець в ній один лежав).
На ярмарку Капшук розкашлявсь, похудав:
З калиточки-ж — і краму купували,
Та грошей всіх не повиймали.
