Сторінка:20-40-ві роки в українській літературі (1922).djvu/85

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Цю сторінку схвалено


Завдання. Порівняти твір Артемовського з поезією Горація „До Хлоі":

„Утікаєш, Хлоє, з-перед мене, як та серночка, що на безпутних горах не без пустого страху перед вітрами і лісом шукає боязливої матери. Бо чи весна, що надходить, шумить у легких листах, чи зелені ящірки порушили корч, їй (серночці) дрожить серце і коліна. Не йду за тобою, як страшний тигр або гетульський[1] лев, щоб тебе роздерти. Покинь вже раз матір, ти, що вже зріла йти за чоловіком“.

Переклад К. Студинського.



Матеріяли до біографії П. Гулака-Артемовського.
II.
До характеристики поглядів Гулака-Артемовського.

З тих споминів про нашого автора, що їх було наведено вище, видно, який з Гулака-Артемовського був професор на протязі 30—40 р.р., тоб-то тоді, коли вже він написав кращі свої твори. Під впливом своєї службової кар'єри поет забуває колишні свої кращі ідеали і потроху починає перероблюватися на звичайного бюрократа, що тільки й мріє про службове щастя. Ось де-які витяги з його творів, що не мають жадної літературної вартости.

Чого ви, пранці,[2] розсвербілись?
Який вас гаспид розчесав?
Було-ж вже трошки й заструнились.
А тут упять вас гедзь напав?

— 43 —
  1. Гетулія — частина Африки.
  2. Пранцями називають французів калмики (Прим. Гул.-Арт.).