— село въ долинѣ. Далеко-далеко на сходѣ розо̂лляла ся зеленымъ, пахучимъ озеромъ лука, и о̂дтамъ доноситъ вѣтеръ дренько̂тъ ко̂съ та декуды видно ряды немовь великихъ бѣлыхъ комахъ, що порпаютъ ся въ зелени — то косарѣ. Ицкова конина немовь и собѣ рада то̂й велично̂й тиши, тому теплу и запахови, иде нога поза ногу мягкою »польскою« дорогою, зрываючи часъ о̂дъ часу головки конюшины на ходѣ. Ицикъ мурликає по̂дъ но̂съ якусь жидо̂вску пѣсеньку, мабуть: »Finsterer bałygułeh,« — бато̂гъ застромивъ за поясъ та пово̂льно росхитує головою на лѣво, на право, немовь роздає поклоны тымъ пречуднымъ, благословеннымъ нивамъ, то̂й луцѣ далеко̂й и тому Дѣлови синёму, що зъ заходу сонця выстрѣливъ высоко въ небо своєю тяжкою масою, круглыми лѣсистыми верхами, та мрѣє въ о̂ддали, величный, споко̂йный, непрослѣдимый, немовь шматъ неба, котрымъ природа для бо̂льшои вподобы замаила наши̂ горы. А малый Германъ за той часъ сидитъ посередъ купъ онучокъ, струже дещо, та веде самъ зъ собою всѣляки̂ розмовы, немовь се о̂нъ онучкарь, а до него приходятъ бабы и торгуютъ ся зъ нимъ.
Але ось они зъѣхали зъ горы. За ними схопивъ ся туманъ пороху, — передъ ними зеленѣютъ вербы, вишнѣ; срѣблитъ ся рѣчка межи хатами, играютъ дѣти на выгонѣ, бродитъ худоба по оборахъ: село. Германъ схапує ся, щобы отворити лѣсу и швидко запирає єѣ, скоро во̂зокъ проѣхавъ, та бѣжитъ за нимъ, бо вже чує гавканє довкола, — вже зъ приспъ посхапували ся псы и бѣжатъ громадою привитати гостя. Дивачный стро̂й, ще дивачнѣйшій во̂зокъ побуджує ихъ до лютои затеклости, а ко̂лько разъ Ицикъ або и Германъ протяглымъ, проникливымъ го-
