3
дійскои околицѣ. Въ дали, повити̂ синявою мракою мрѣютъ величезни̂ тросники — цѣли̂ лѣсы бамбусови̂ Бенгалю. Здає ся, чуєшь, якъ въ то̂й гущавинѣ зъ легкимъ шумомъ вѣтру мѣшає ся плачливе скомленє тигра-кровопійцѣ. Ближше къ передному плянови картины троснику не стає, то̂лько поодинокими купинами бовдуритъ ся въ гору буйна, ясна, ясно-зелена папороть, а надъ всѣмъ зносятъ ся живописными групами стро̂мки̂, широколисти̂ пальмы, царѣ ростинъ. На само̂мъ передѣ, трохи зъ боку — именно така група, роско̂шна, стро̂йна. По̂дъ ню ко̂лька газель прійшло певно за пашею. Але необачни̂ звѣрята не дозрѣли, що середъ величезного, зеленого листя сидѣвъ страшенный змій-удавъ (Boa Constrictor), — сидѣвъ на чатахъ, ждучи на добычу. Они смѣло, безпечно по̂до̂йшли къ пальмамъ. Наразъ вужь блыскавкою метнувъ ся въ долину — хвилька мертвого переполоху — оденъ блей ухваченои газелѣ, оденъ и послѣдній, — а все стадо въ дико̂мъ розгонѣ пирскає на всѣ стороны, то̂лько одна, найбо̂льша — видко мати тамтыхъ — зо̂стала ся въ звояхъ вужа. Малярь по̂дхопивъ саме тоту хвилю, коли розпирсли ся газелѣ, а вужь, высоко по̂днявши голову, зъ всею силою стискає своими велитными скрутѣлями добычу, щобы подрухотати ѣй кости. О̂нъ обкрутивъ єи шію и хребетъ, а зъ посередъ закруто̂въ єго сорокатого, блискучого тѣла видко голову бѣднои жертвы. Велики̂ очи, выгнани̂ на верхъ передсмертною му́кою, блищатъ немовь у слёзахъ. Жилы на шіи напружени̂, — голова, немовь доочне бачишь, кидає ся ще въ послѣдныхъ судорогахъ. За те очи зміи блискаютъ такимъ злораднымъ, демоничнымъ огнемъ, такою певностю своєи силы, що мимоволѣ
