Сторінка:Ivan Ohienko Bible.djvu/1232

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана

1228

Євангелія від св. Матвія 27

Видача Ісуса Пилатові

27 А коли настав ра́нок, усі первосвященики й старші наро́ду зібрали нараду супроти Ісуса, щоб Йому заподіяти смерть.

 2 І, зв'язавши Його, повели́, та й По́нтію Пилату[1] намісникові віддали́.

Спізнене Юдине каяття́

 3 Тоді Юда, що ви́дав Його, як побачив, що Його засудили, розкаявся, і вернув тридцять срібнякі́в первосвященикам і старшим,

 4 та й сказав: „Я згрішив, невинну кров ви́давши“. Вони ж відказали: „А нам що до того? Дивись собі сам“.

 5 І, кинувши в храм срібняки́, відійшов, а потому пішов, — та й повісився.

 6 А первосвященики, як взяли срібняки́, то сказали: „Цього не годи́ться покласти до сховку церковного, — це ж бо заплата за кров“.

 7 А порадившись, купили на них поле ганча́рське, щоб мандрівників ховати,

 8 чому й зветься те поле „полем крови“ аж до сьогодні.

 9 Тоді справдилось те, що сказав був пророк Єремі́я, промовляючи: „І взяли вони тридцять срібнякі́в, заплату Оціненого, що Його оцінили сини Ізраїлеві,

 10 і дали́ їх за поле ганча́рське, як Господь наказав був мені“.

Суд над Ісусом у По́нтія Пилата

 11 Ісус же став перед намісником.[2] І намі́сник Його запитав і сказав: „Чи Ти Цар Юдейський?“ Ісус же йому відказав: „Ти кажеш“.[3]

 12 Коли ж первосвященики й старші Його винуватили, Він нічо́го на те не відказував.

 13 Тоді каже до Нього Пила́т: „Чи не чуєш, — як багато на Тебе свідку́ють?“

 14 А Він ні на одне слово йому не відказував, так що намісник був ду́же здивований.

 15 Мав же намісник звича́й відпускати на свято наро́дові в'я́зня одно́го, котро́го хотіли вони.

 16 Був тоді в'я́зень відо́мий, що звався Вара́вва.

 17 І, як зібрались вони, то сказав їм Пилат: „Котрого бажаєте, щоб я вам відпустив: Варавву, чи Ісуса, що зветься Христос?“

 18 Бо він знав, що Його через за́здрощі видали.

 19 Коли ж він сидів на судде́вім сиді́нні, його дружи́на прислала сказати йому: „Нічо́го не май з отим Праведником, бо сьогодні вві сні я багато терпіла з-за Нього“.

 20 А первосвященики й старші попідмовля́ли наро́д, щоб просити за Варавву, а Ісусові смерть заподі́яти.

 21 Намісник тоді відповів і сказав їм: „Котро́го ж із двох ви бажаєте, щоб я вам відпустив?“ Вони ж відказали: „Варавву“.

 22 Пилат каже до них: „А що́ ж маю зробити з Ісусом, що зветься Христос?“ Усі закричали: „Нехай ро́зп'ятий бу́де!“

 23 А намісник спитав: „Яке ж зло Він зробив?“ Вони ж зачали́ ще сильніше кричати й казати: „Нехай ро́зп'ятий буде!“

 24 І, як побачив Пила́т, що

  1. Грецьке Πόντιος Πιλάτος, латинське Pontius Pilatus, церк.слов. Понтійскій Пілатъ Понтій — ім'я, а Пилат — прізвище.
  2. Це намісник римського імператора на Юдею.
  3. „Ти кажеш“ чи „Ти сказав“ — це стверджуюча відповідь, цебто: так; пор. Мт. 26. 25, 64, Мр. 19. 2, Лк. 23. 3, 22. 70, Ів. 18. 37.