Сторінка:Ivan Ohienko Bible.djvu/1233

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана

1229

Євангелія від св. Матвія 27

нічо́го не вдіє, а неспо́кій ще більший стається, набрав він води, та й перед народом умив свої руки й сказав: „Я невинний у крові Його![1] Самі ви побачите“.

 25 А ввесь наро́д відповів і сказав: „На нас Його кров і на наших дітей!“

 26 Тоді відпустив їм Варавву, а Ісуса, збичувавши, він видав, щоб ро́зп'ятий був.

Знуща́ння над засу́дженим Ісусом

 27 Тоді то намісникові вояки́, до прето́рія[2] взявши Ісуса, зібрали на Нього ввесь відділ.

 28 І, роздягнувши Його, багряни́цю[3] наділи на Нього.

 29 І, сплівши з терни́ни вінка, покла́ли Йому на голову, а трости́ну в прави́цю Його. І, навко́лішки падаючи перед Ним, сміялися з Нього й казали: „Раді́й,[4] Ца́рю Юдейський!“

 30 І, плювавши на Нього, хапали тростину, та й по голові Його били.

Розп'яття Ісуса

 31 А коли назнущалися з Нього, зняли́ з Нього плаща́, і зодягнули в одежу Його. І повели́ Його на розп'яття́.

 32 А виходячи, стріли одного кіріне́янина, — Си́мон на йме́ння, — його змусили не́сти для Нього хреста.

 33 І, прибувши на місце, що зветься Голго́фа,[5] цебто сказати „Черепо́вище“,

 34 дали́ Йому пити вина, із гірко́тою змішаного,[6] — та, покуштувавши, Він пити не схотів.

 35 А розп'я́вши Його, вони поділили одежу Його, кинувши же́реба.

 36 І, посідавши, стерегли́ Його там.

 37 І напис провини Його помістили над Його головою: „Це Ісус, Цар Юдейський“.

 38 Тоді ро́зп'ято з Ним двох розбійників: одного право́руч, а одного ліво́руч.

Глузува́ння з розп'я́того Ісуса

 39 А хто побіч прохо́див, Його лихосло́вили та головами своїми хитали,

 40 і казали: „Ти, що храма руйнуєш та за три дні будуєш, — спаси Само́го Себе! Коли Ти Божий Син, то зійди з хреста!“

 41 Так само ж і первосвященики з книжниками та старши́ми, насміхаючися, говорили:

 42 „Він інших спасав, — а Само́го Себе не може спасти́! Коли Цар Він Ізраїлів, нехай зі́йде тепер із хреста, — і ми повіримо Йому!

 43 Покладав Він надію на Бога, — нехай Той Його тепер визволить, якщо Він угодний Йому́. Бо Він говорив: „Я — Син Божий“.

 44 Також насміхалися з Нього й розбійники, що з Ним були ро́зп'яті.

Ісусова смерть

 45 А від години шостої аж до години дев'ятої — те́мрява сталась по ці́лій землі!

 46 А коло години дев'ятої скрикнув Ісус гучни́м голосом,

  1. Умива́ння рук на знак невинности — це старозавітній звичай, пор. 5 М. 21. 1-9.
  2. Прето́рій — це подвір'я намісництва (Пор. Мр. 15. 16), а також дім намісника, пор. Ів. 18. 28.
  3. Порфіра, верхня багряна одежа, яку носили імператори та військові провідники.
  4. Це тодішній привіт.
  5. Голгофа або Ґолґота (див. Мр. 15., 22, Ів. 19. 17).
  6. Це вино, заправлене дуже гіркою миррою, — воно знечулювало болі розп'ятого.