Сторінка:Ivan Ohienko Bible.djvu/1419

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана

1415

Перше послання ап. Павла до коринтян 11, 12

і чоловік через жінку; а все — від Бога.

 13 Поміркуйте самі між собою, чи присто́йне воно, щоб жінка молилася Богові непокрита?

 14 Чи ж природа сама вас не вчить, що коли чоловік запускає воло́сся, то безчестя для нього?

 15 Коли ж жінка ко́су запускає, — це слава для неї, бо замість покрива́ла да́на коса́ їй.

 16 Коли ж хто сперечатися хоче, — ми такого звича́ю не маємо, ані Церкви́ Божі.

Господня Вечеря

 17 Пропонуючи це вам, я не хвалю́, що збираєтесь ви не на ліпше, а на гірше.

 18 Бо найперше, я чую, що як схо́дитесь ви на збо́ри, то між вами бувають поді́лення, у що почасти я й вірю.

 19 Бо мусять між вами й поділи бути, щоб відкрились між вами й досвідчені.

 20 А далі, коли ви збираєтесь ра́зом, то не на те, щоб їсти Господню Вече́рю.

 21 Бо кожен спішить з'їсти власну вече́рю, і один голодує, а другий впивається.

 22 Хіба ж ви не маєте хат, щоб їсти та пити? Чи ви зневажаєте Божу Церкву, і осоромлюєте немаю́чих? Що маю сказати вам? Чи за це похвалю́ вас? Не похвалю́!

 23 Бо прийняв я від Господа, що й вам передав, що Господь Ісус ночі тієї, як ви́даний був, узяв хліб,

 24 подяку віддав, і переломив, і сказав: „Прийміть, споживайте, це тіло Моє, що за вас лома́ється. Це робіть на спомин про Мене!“

 25 Так само і чашу взяв Він по Вечері й сказав: „Ця чаша — Нови́й Заповіт у Моїй крові. Це робіть, коли тільки бу́дете пити, на спомин про Мене!“

 26 Бо кожного ра́зу, як будете їсти цей хліб та чашу цю пити, — смерть Господню звіщаєте, аж доки Він при́йде.

 27 Тому то, хто їстиме хліб цей чи питиме чашу Господню негідно, — буде винний супроти тіла та крови Господньої!

 28 Нехай же люди́на випробо́вує себе, і так нехай хліб їсть і з чаші хай п'є.

 29 Бо хто їсть і п'є негі́дно, не розважаючи про тіло, той суд собі їсть і п'є!

 30 Через це поміж вами багато недужих та хворих, і багато-хто засну́ли.

 31 Бо коли б ми самі судили себе, то засу́джені ми не були́ б.

 32 Та засу́джені від Господа, караємося, щоб нас не засу́джено з світом.

 33 Ось тому́, мої браття, схо́дячись на поживу, чека́йте один о́дного.

 34 А коли хто голодний, нехай вдома він їсть, щоб не схо́дилися ви на о́суд. А про інше, як прийду́, заряджу́.

Про духовні да́ри

12 А щодо духовних да́рів, то не хо́чу я, браття, щоб не відали ви.

 2 Знаєте, що коли ви поганами були́, то ходили до німих ідолів, ніби воджено вас.

 3 Тому́ то кажу́ вам, що ніхто, хто говорить Духом Божим, не скаже: „Нехай ана́тема буде на Ісуса“, і не може сказати ніхто: „Ісус — то Госпо́дь“, як тільки Духом Святим.

 4 Є різниця між да́рами ми́лости, Дух же той Самий.

 5 Є й різниця між служі́ннями, та Господь той же Самий.