628
Книга Йова 8, 9
і міцно збагни́ батьків їхніх, —
9 бо ми ж учора́шні, й нічо́го не знаєм, бо тінь — наші дні на землі, —
10 отож вони на́вчать тебе, тобі скажуть, і з серця свойо́го слова́ подаду́ть:
11 Чи папі́рус росте без болота? Чи росте очере́т без води?
12 Він іще в доспіва́нні своїм, не зривається, але сохне раніш за всіля́ку траву:
13 отакі то доро́ги всіх тих, хто забува́є про Бога! І згине надія безбожного,
14 бо його споді́вання — як те павути́ння, і як дім павукі́в — його певність
15 На свій дім опира́ється, та не встоїть, тримається міцно за ньо́го, — й не вде́ржиться він.
16 Він зеленіє на сонці, й галу́зки його випина́ються понад садка́ його, —
17 на купі каміння сплело́ся коріння його, воно між камі́ння вросло́:
18 Якщо вирвуть його з його місця, то зречеться його́: тебе я не бачило!
19 Така радість дороги його, а з по́роху інші ростуть.
20 Тож невинного Бог не цурається, і не буде тримати за ру́ку злочи́нців,
21 аж напо́внить уста́ твої сміхом, а губи твої — криком радости...
22 Твої ненави́сники в сором зодя́гнуться, і намету безбожних не буде!“
9 А Йов відповів та й сказав:
2 Справді пізнав я, що так. Та як оправда́тись люди́ні земній перед Богом?
3 Якщо вона схоче на прю стати з Ним, — Він відповіді їй не дасть ні на о́дне із тисячі ска́ржень.
4 Він мудрого серця й могутньої сили; хто був проти Нього упертий — і ці́лим зостався?
5 Він го́ри зриває, й не знають вони, що в гніві Своїм Він їх переверну́в.
6 Він землю трясе́ з її місця, і стовпи́ її тру́сяться.
7 Він сонцеві скаже, — й не сходить воно, і Він запеча́тує зо́рі.
8 Розтягує небо Він Сам, і хо́дить по мо́рських висо́тах,
9 Він Во́за створив, Оріо́на та Волосожа́ра, та зо́рі півде́нні.
10 Він чинить велике та недосліди́ме, предивне, якому немає числа!
11 Ось Він надо мною прохо́дить, та я не побачу, і Він пере́йде, а я не пригля́нусь до Нього
12 Ось Він схо́пить кого, — хто заве́рне Його,