698
Книга псалмів 43, 44
17 через голос того, хто лає мене й проклинає, через ворога й ме́сника.
18 Прийшло було все це на нас, та ми не забу́ли про Тебе, й заповіту Твого не пору́шили,
19 не вступи́лось назад наше серце, і не відхили́вся наш крок від Твоєї доро́ги!
20 Хоч у місце шака́лів Ти ви́пхнув був нас, і прикрив був нас сме́ртною тінню, —
21 чи й тоді ми забули Ім'я́ Бога нашого, і руки свої простягну́ли до Бога чужого?
22 Таж про те Бог дові́дається, бо Він знає тає́мності серця, —
23 що нас побива́ють за Тебе щоденно, пораховано нас, як овечок жерто́вних.
24 Прокинься ж, — для чо́го Ти, Господи, спиш? Пробуди́ся, — не кидай наза́вжди!
25 Для чо́го обличчя Своє Ти ховаєш, забуваєш про нашу недолю та нашу тісно́ту?
26 Бо душа наша зни́жилася аж до по́роху, а живіт наш приліг до землі.
27 Устань же, о По́моче наша, і ви́купи нас через милість Свою!
1 Для дириґента хору. На „Лілеї“. Синів Коре́євих. Псалом навча́льний. Пісня любови.
2 Моє серце брини́ть добрим словом, проказую я: Для Царя мої тво́ри, мій язик — мов перо скоропи́сця!
3 Ти кращий від лю́дських синів, в Твоїх устах розлита краса́ та добро́, тому благослови́в Бог навіки Тебе.
4 Прив'яжи до стегна́ Свого, Сильний, Свого меча, красу́ Свою́ та вели́чність Свою́,
5 і в вели́чності Своїй сідай, та й ве́рхи помчися за справи правди, і ла́гідности та справедливости, — і на́вчить Тебе страшних чинів прави́ця Твоя́!
6 Твої стрі́ли наго́стрені, — а від них під Тобою наро́ди попа́дають, — у серце Царськи́х ворогів.
7 Престол Твій, о Боже, на вічні віки́, берло правди — берло Царства Твого́.
8 Ти полюбив справедливість, а беззако́ння знена́видів, тому́ намасти́в Тебе Бог, Твій Бог, оливою радости понад друзів Твоїх.
9 Ми́ро, ало́е й кассі́я — всі ша́ти Твої, а з палат із слоно́вої кости — струни Тебе звесели́ли.
10 Серед ска́рбів Твоїх — царські до́чки, по правиці Твоїй стала цариця в офі́рському щирому золоті.
11 Слухай, до́чко, й побач, і нахили своє ухо, —
