Сторінка:Ivan Ohienko Bible.djvu/727

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана

723

Книга псалмів 76, 77

 11 І промовив був я: „То стражда́ння моє — переміна прави́ці Всевишнього“.

 12 Пригада́ю я вчинки Господні, як чудо Твоє я згадаю відда́вна,

 13 і буду я ду́мати про кожен Твій чин, і про вчинки Твої опові́м!

 14 Боже, — святая доро́га Твоя, котри́й бог великий, як Бог наш?

 15 Ти Той Бог, що чу́да вчиняє, Ти ви́явив силу Свою між наро́дами,

 16 Ти ви́зволив люд Свій раме́ном, — синів Якова й Йо́сипа! Се́ла.

 17 Тебе бачили води, о Боже, Тебе бачили во́ди — й тремтіли, затряслися й безо́дні.

 18 Лила́ся струмко́м вода з хмар, тучі ви́дали грім, тако́ж там і сям Твої стрі́ли літали.

 19 Гуркіт грому Твого на небесному колі, й блискавки́ освіти́ли вселе́нну, тремті́ла й трясла́ся земля!

 20 Через море доро́га Твоя, а сте́жка Твоя — через во́ди великі, і не видно було́ Твоїх стіп.

 21 Ти прова́див наро́д Свій, немов ту ота́ру, рукою Мойсея та Ааро́на.

Псалом 77 (78)

 1 Пісня навча́льна Асафова. Послухай, мій люду, науки моєї, нахиліть своє ухо до слів моїх уст, —

 2 нехай я відкрию уста́ свої при́казкою, нехай старода́вні прислі́в'я я ви́словлю!

 3 Що́ ми чули й пізнали, і що́ розповідали батьки́ наші нам, —

 4 того не сховаємо від їхніх сині́в, будемо розповіда́ти про славу Господню аж до покоління оста́ннього, і про силу Його та про чу́да Його, які Він учинив!

 5 Він поставив засві́дчення в Якові, а Зако́на поклав ув Ізраїлі, про які наказав був Він нашим батька́м завідо́мити про них синів їхніх,

 6 щоб знало про це поколі́ння майбу́тнє, сини, що наро́джені будуть, — уста́нуть[1] і будуть розповідати своїм дітям.

 7 І положать на Бога надію свою, і не забудуть діл Божих, Його ж заповіді берегти́муть.

 8 І не стануть вони, немов їхні батьки́, поколі́нням непокі́рливим та бунтівни́чим, поколінням, що серця свого́ не поста́вило міцно, і що дух його Богу невірний.

 9 Сини Єфрема, озбро́єні лу́чники,

  1. Устати при інших дієсловах в біблійній мові визначає тільки початок дії, спонуку до неї (наше: ану), а в нашій мові може бути й опущене, пор. 1 М. 13. 17.