Задивлений у небо України
21
Помер М. Петренко у Лебедині 25 грудня 1862 р. (за ст. стилем). Дату смерті поета, що тривалий час залишалась невідомою, було встановлено у 1989 р. До числа запитань належить — де було поховано поета?
Перша публікація із правильною вказівкою дати смерті М. Петренка з’явилася в сумській газеті «Ленінська правда» (березень 1989 р.); місцевий краєзнавець, автор статті, посилався на згадану вже Наталю Петренко-Шептій, якій вдалося розшукати відповідний документ.
Останнім прижиттєвим виданням творів Петренка була публікація в «Южном русском зборнике».
У другій половині 40-х років у гуртку літераторів-харків’ян функції організатора та видавця перебирає на себе А. Метлинський. У 1848 р. він видає зазначений «Южный русский зборник» у Харкові в університетській друкарні. Тут було опубліковано добірки віршів М. Петренка та самого видавця, поеми двох на той час покійних уже поетів Степана Александрова та Михайла Макаровського (обоє померли в 1846 р.), драму «Щира любов» Г. Квітки-Основ’яненка. Збірник видавали частинами (випусками), всього було п’ять таких частин, кожна з окремою нумерацією; у частині першій зокрема вміщено, під заголовком «Думи і співи», вірші М. Петренка, ще один його вірш («Думка про батька») — у кінці третьої частини.
Добірка М. Петренка в «ЮРЗ», що одержала назву «Думи та співи», містила як низку нових творів, так і передруки — з окремими змінами чи авторськими редакційними правками — раніше публікованих творів. Так, уперше побачили світ цикли «Слов’янськ» (що складається із чотирьох творів), «Iван Кучерявий» (також чотири твори; можна висловити припущення, що це, можливо, поема, втім, незавершена), «Недуг» (чотири твори), вірш «Думи мої, думи мої, де ви подівались...» (ним відкривалася добірка), «Весна» («Весна, весна, година мила...»), «Тебе не стане в сих містах...», «Минулися мої ходи через огороди...». Були передруковані — за винятком лише одного вірша («Гей, Iване,
