48
Михайло Петренко. Життя і творчість
допущення в пісні, яка виконується в аматорський спосіб, більшого ступеня суб’єктивізму, деякого поглиблення психологічних нюансів. Можливо, завдячуючи такій еволюції параметрів народної пісенності, вірш «Дивлюся на небо...» (не без деяких дрібних привнесень) набув ролі одного з улюблених в народі пісенних творів.
Як встановлено фольклористами, первинний варіант музики до цього тексту написала дочка українського поета В. Александрова — Людмила, пізніше Владислав Заремба (1833–1902) аранжував мелодію ([10], С. 253; [16], С. 333).
Крім «Дивлюся на небо...» у різних фольклористичних збірниках (як правило, у розділах, де представлено пісні літературного походження) фігурують іще три твори М. Петренка.
Вірш «Туди мої очі...» виступив одним із текстових джерел при витворенні відомої пісні «Де Крим за горами» («Де грім за горами»), більше відомої як «Взяв би я бандуру» (за рядком приспіву); відомо кілька її варіантів, в кожному з яких присутні дещо видозмінені чотири рядки із вірша Петренка «Туди мої очі...»: «Бо там за горою, де зіронька сяє, / Там, там моя мила голубка витає, / Закрилась від мене і небом, й горами, / А я тут зостався з горем та сльозами». Можливо, при народженні пісні, у її суто народному варіанті, слів Петренкового авторства було більше, але гору взяв прилучений сюди народний мотив виразнішого сентиментального характеру — безпосередньої скарги на нерозділену любов, що містить рядки «Взяв би я бандуру та й заграв що знав....»; авторство цього мотиву, власне, уже пісні із запозиченими рядками з вірша Петренка, дослідники здогадно пов’язують із іменем композитора, музикознавця, піаніста другої половини ХIХ ст. Олександра Немировського, що свого часу, працюючи на теренах України, дав музичну обробку цієї пісні, паралельно долучившись до укладення варіанту її тексту ([24], С. 459).
Піснею став також фрагмент із вірша «Недуг» («Ходить хвиля по Осколу...»); дослідник, посилаючись на етногра-
