Струни/Том 1/Молодосте

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
МОЛОДОСТЕ.

Молодосте — одрадосте.
 Воленько без краю,
Кому про вас на старечій
 Бандурі заграю?

Чиє серце стрепенеться
 Од слова живого,
Що співав я, віщував я:
 Віку молодого?

Ой, співав я, віщував я:
 За малу годину
Оживить живеє слово
 Рідну Україну.

І пра-правнуки згадають
 Пра-пращурів діло,
І промовить до їх в полі
 Усяка могила!»

Ой, співав я: «Буде жити
 Наше слово, буде!» —
Чи живеж воно у тебе.
 Безталанний люде?

Не по селах прохожаю,
 А по кладовищах:
Спочиває наше слово
 В німих гробовищах.

Поховали ми з дідами
 Слово — нашу силу;
Густо-густо засадили
 Рутою могилу.

Зеленіє, мов барвінок,
 На могилі рута;
Що були ми, як жили ми,
 Як гибли — забуто!

Ой, замовкни, моя кобзо:
 Нікому співати!
Промовляю Христа-ради
 Од хати до хати.