Сьвяте письмо Старого і Нового Завіту/Старий Завіт/Четверта книга Мойсея

Для інших версій цієї роботи див. Числа.

◀ Третя книга Мойсея

Сьвяте письмо Старого і Нового Завіту пер.: Пантелеймон Куліш Четверта книга Мойсея

Пята книга Мойсея ▶

Голова 1

¹ І рече Господь Мойсейові в Синайському степу, в соборному наметї, на первий день другого місяця, у другому роцї по виходї із Египецької землї, і каже:

² Перелїчіть усю громаду синів Ізрайлевих, по поколїннях їх, по батьківських домах їх, по лїчбі імен їх, усїх музького полу по головах їх.

³ Од двайцяти років і старше, кожного, що зможе стояти в військовій лаві Ізраїля; перелїчуйте їх по полках їх, ти з Ароном,

⁴ І буде в вас один чоловік для кожного поколїння, чоловік, що є головою в батьківському дому свойму.

⁵ І се ймена тих, що стояти муть із вами: Від Рубена: Єлизур Шедеуренко.

⁶ Від Симеона: Селуміїль Зуришадайєнко.

⁷ Від Юди: Нахзон Аминадабенко;

⁸ Від Іссахара: Нетанеїль Зуаренко;

⁹ Від Зебулона: Єлїаб Гелоненко;

¹⁰ Від синів Йосифови: від Ефраїма: Елїшама Амігуденко; від Манассе: Гамалеїль Педазуренко;

¹¹ Від Бенямина: Абидан Гидеонїєнко;

¹² Від Дана: Ахієзер Амішадаєнко;

¹³ Від Азера: Пагіїль Окраненко;

¹⁴ Від Гада: Елеасаф Дегуйленко;

¹⁵ Від Нафталїя: Агира Енаненко:

¹⁶ Се покликані до громади, князі родів батьківських; се були голови над тисячами в Ізраїлї.

¹⁷ І взяли Мойсей та Арон людей сих, що їх назвав Господь на імя.

¹⁸ І всю громаду скликали вони на первий день другого місяця. І списано родоводи їх, по родинах їх, по батьківських домах їх, по лїчбі імен, від двайцяти років і старше, по головах їх;

¹⁹ Як заповідав Господь Мойсейові. І так перелїчив їх у Синай пустинї.

²⁰ І було синів Рубена, первеньця Ізрайлевого: Поколїння їх по родинах їх, по батьківських домах їх, по лїчбі імен їх, по головах їх, всього музького полу, від двайцяти років і старше, всїх, що ставали до війська,

²¹ Перелїчених з поколїння Рубенового, сорок шість тисяч і пятьсот.

²² Синів Симеонових: Поколїння їх по родинах їх, по батьківських домах їх, по лїчбі імен їх, всього музького полу, від двайцяти років і старше, всїх що ставали до війська,

²³ Перелїчених з поколїння Симеонового, пятьдесять девять тисяч і триста.

²⁴ Синів Гадових: Поколїння їх по родинах їх, по батьківських домах їх, по лїчбі імен їх, всього музького полу від двайцяти років і старше, що до війська ставали,

²⁵ Перелїчених з колїна Гадового, сорок шість тисяч шістьсот і пятьдесять.

²⁶ Синів Юдиних: Поколїння їх по родинах їх, по батьківських домах їх, по лїчбі імен їх, всього музького полу від двайцяти років і старше, всїх що до війська ставали,

²⁷ Перелїчених з поколїння Юдиного, сїмдесять чотири тисячі і шістьсот.

²⁸ Синів Іссахарових: Поколїння їх по родинах їх, по батьківських домах їх, по лїчбі імен їх, всього музького полу від двайцяти років і старше, що до війська ставали,

²⁹ Перелїчених з поколїння Іссахарового, пятьдесять чотири тисячі і чотириста.

³⁰ Синів Зебулонових: Поколїння їх по родинах їх, по батьківських домах їх, по лїчбі імен їх, всього музького полу, від двяйцяти років і старше, що до війська ставали,

³¹ Перелїчено з поколїння Зебулонового, пятьдесять сїм тисяч і чотириста.

³² Синів Йосифових: Синів Ефраїмових: Поколїння їх по родинах їх, по батьківських домах їх, по лїчбі імен їх, всього музького полу від двайцяти років і старше, всїх що до війська ставали,

³³ Перелїчено з поколїння Ефраїмового, сорок тисяч і пятьсот.

³⁴ Синів Манассеїних: Поколїння їх по родинах їх, по батьківських домах їх, по лїчбі імен їх, всього музького полу від двайцяти років і старше, всїх що до війська ставали,

³⁵ Перелїчено з поколїння Манассеїнового, трийцять дві тисячі і двістї.

³⁶ Синів Беняминових: Поколїння їх по родинах їх, по батьківських домах їх, по лїчбі імен їх, всього музького полу від двайцяти років і старше, всїх що до війська ставали,

³⁷ Перелїчених з поколїння Беняминового, трийцять пять тисяч і чотири ста.

³⁸ Синів Данових: Поколїння їх по родинам їх, по батьківських домах їх, по лїчбі імен їх, всього музького полу від двайцяти років і старше, всїх що до війська ставали,

³⁹ Перелїчених з поколїння Данового, шістьдесять дві тисячі і сїмсот.

⁴⁰ Синів Ассерових: Поколїння їх по родинах їх, по батьківських домах їх, по лїчбі імен їх, всього музького полу від двайцяти років і старше, всїх що до війська ставали,

⁴¹ Перелїчених з поколїння Ассерового, сорок одна тисяча і пятьсот.

⁴² Синів Нафталїєвих: Поколїння їх по родинах їх, по батьківських домах їх, по лїчбі імен їх, від двайцяти років і старше, всїх що до війська ставали,

⁴³ Перелїчених з поколїння Нафталїєвого, пятьдесять три тисячі і чотириста.

⁴⁴ Се перелїчені, що їх поперелїчували Мойсей та Арон та князї Ізраїльські, що їх було дванайцять чоловіка: були вони кожний за батьківський дім свій.

⁴⁵ Так перелїчено синів Ізрайлевих по батьківських домах їх від двайцяти років і старше, всїх що до війська Ізраїльського ставали.

⁴⁶ І було всїх перелїчених шістьсот три тисячі і пятьсот пятьдесять.

⁴⁷ Левітів же по батьківському поколїнню не перелїчувано між ними.

⁴⁸ Сказав бо Господь Мойсейові:

⁴⁹ Тілько Левієве поколїннє не подаси до переписї, і не лїчити меш їх між синами Ізрайлевими,

⁵⁰ А мусиш поставити Левітів над храминою сьвідчення і над усїм знаряддєм її і над усїм, що до неї належить. Носити муть вони храмину і все знаряддє її, і будуть вони на послугу при нїй, і отаборяться навкруги храмини.

⁵¹ І як треба буде нести храмину, нехай підносять її Левіти; а як треба зупинитись храминї, становити муть її Левіти. Хто ж чужий наближиться до неї, тому буде смерть.

⁵² І стануть табором сини Ізрайлеві, кожний у свому таборі, і кожний під своїм прапором, по полках своїх.

⁵³ Левіти ж мусять отаборитись навкруги храмини сьвідчення, щоб не загорівся гнїв мій на громаду синів Ізрайлевих, і будуть Левіти на чатах при храминї сьвідчення.

⁵⁴ І вчинили сини Ізрайлеві все; як заповідав Господь Мойсейові, так вчинили вони.

Голова 2

¹ І рече Господь Мойсейові й Аронові:

² Кожний із синів Ізрайлевих отабориться під прапором своїм, під знамям батьківського дому свого. Навпроти соборного намету, навкруги його стануть табором.

³ На схід соньця стануть: Прапор табору Юдиного, по полках своїх, і князь синів Юдиних Нахзон Аминадабенко;

⁴ І полки його й перелїчені його сїмдесять чотири тисячі і шістьсот.

⁵ А коло його стане: Поколїннє Іссахарове, і князь синів Іссахарових Нетанеїль Зуаренко;

⁶ І полки його й перелїчені його пятьдесять чотири тисячі і чотири ста.

⁷ Поколїннє Зебулонове, і князь синів Зебулонових Єлїаб Гелоненко;

⁸ І полки його і перелїчені його пятьдесять сїм тисяч і чотириста.

⁹ Всїх перелїчених в таборі Юдиному сто вісїмдесять шість тисяч і чотириста по полках їх; перві рушати муть вони.

¹⁰ На полуднї стануть: Прапор табору Рубенового, по полках своїх;

¹¹ І князь синів Рубенових Єлизур Шедеуренко, полки його і перелїчені його сорок шість тисяч і пятьсот.

¹² А поруч його стане поколїннє Симеонове;

¹³ І князь синів Симеонових Селуміїль Зуришадаєнко; полки його і перелїчені його пятьдесять девять тисяч і триста.

¹⁴ Потім поколїннє Гадове; і князь синів Гадових Єлеасаф Дегуйленко;

¹⁵ І полки його і перелїчені його, сорок пять тисяч і шістьсот і пятьдесять.

¹⁶ Усїх перелїчених у таборї Рубена сто пятьдесять одна тисяча і чотириста і пятьдесять по полках їх. Другими вже наступати муть.

¹⁷ А соборний намет рушати ме вкупі з табором Левітським, в серединї табору; як отаборились, так і рушати муть вони; кожне на місцї свому під прапорами своїми.

¹⁸ На захід соньця стане прапор Ефраїмів по полках їх; і князь синів Ефраїмових Елїшама Амігуденко;

¹⁹ І полки його і перелїчені його сорок тисяч і пятьсот.

²⁰ А поруч його стане поколїннє Манассеїне, і князь синів Манассеїних Гамалеїль Педазуренко.

²¹ І полки його і перелїчені його трийцять дві тисячі і двістї.

²² Потім поколїннє Беняминове, і князь синів Беняминових Абидан Гидеонїєнко;

²³ І полки його і перелїчені його трийцять пять тисяч і чотириста.

²⁴ Усїх перелїчених в таборі Ефраїмовому сто вісїм тисяч і сто по полках їх.

²⁵ На півночі стане прапор табору Данового по полкам їх, і князь синів Данових Ахієзер Амішадаєнко;

²⁶ І полки його і перелїчені його шістьдесять дві тисячі і сїмсот.

²⁷ А поруч його стане: поколїннє Ассерове, і князь синів Ассерових Пагіїль Окраненко;

²⁸ І полки його й перелїчені його сорок і одна тисяча і пятьсот.

²⁹ І поколїннє Нефталїєве, і князь синів Нефталїєвих Агира Енаненко;

³⁰ І полки його й перелїчені його пятьдесять три тисячі і чотириста.

³¹ Усїх перелїчених в Дановому таборі сто пятьдесять сїм тисяч і шістьсот по полках їх. Останніми вже рушати муть.

³² Се перелїчені сини Ізрайлеві по батьківських домах їх. Усїх перелїчених у таборах по полках їх було шістьсот три тисячі і пятьсот пятьдесять.

³³ Левітів же не перелїчувано між синами Ізрайлевими, як заповідав Господь Мойсейові.

³⁴ І чинили сини Ізрайлеві все, що заповідав Господь Мойсейові: так отаборувались по прапорах своїх, і так рушали у похід кожний по родинах своїх і по батьківських домах своїх.

Голова 3

¹ А се постань Аронова та Мойсейова, як розмовляв Господь із Мойсейом на Синай горі.

² І се ймена синів Аронових: Надаб, первенець, та Абигуй, Елеазар та Ітамар.

³ Се ймена синів Аронових, помазаних сьвященників, висьвячених, щоб служили сьвященну службу.

⁴ І померли Надаб та Абигуй перед Господом, як приносили чужий огонь перед Господом в Синайському степу, дїтей же в їх не було. І були сьвященниками Елеазар та Ітамар перед лицем Арона, батька свого.

⁵ І рече Господь Мойсейові:

⁶ Нехай приступить поколїннє Левієве, та й поставиш їх перед Ароном сьвященником, щоб услуговували вони йому.

⁷ І нехай вони дбають про все, що йому треба, йому й усїй громадї в соборному наметї, щоб служити службу в сьвятинї.

⁸ І будуть доглядати знадібя в соборному наметї та стерегти синів Ізраїля, щоб відправляли службу в храминї.

⁹ І віддаси Левітів Аронові й синам його; зовсїм віддані йому будуть вони зміж синів Ізрайлевих.

¹⁰ Арона ж і синів його поставиш до сьвященичої служби; коли ж чужениця який приступить, передати його смертї.

¹¹ І рече Господь Мойсейові:

¹² Се я сам узяв Левітів зміж синів Ізрайлевих замість усїх первенцїв, що їх приводить мати між синами Ізрайлевими, і будуть Левіти моїми.

¹³ Мій бо всякий первенець: Того дня, як повбивав я усї первеньцї в Египецькій землї, присьвятив я собі всї первенцї в Ізраїлї, від людини до скотини; менї будуть вони, менї Господеві.

¹⁴ І рече Господь Мойсейові в Синайському степу:

¹⁵ Перелїчи сини Левієві по батьківських домах їх, по родинах їх. Увесь музький пол їх мусиш перелїчити; від одномісячного немовлятка й старше перелїчиш їх.

¹⁶ І перелїчив їх Мойсей по слову Господньому, як він заповідав.

¹⁷ І були сї сини Левієві по йменах своїх: Герзон і Кегат і Мерарій.

¹⁸ І се ймена синів Герсона по родинах їх: Лїбнїй і Семій.

¹⁹ А сини Кегата по родинах їх: Амрам та Їзгар, Геброн та Узеїль.

²⁰ А сини Мерари по родинах їх: Махлїй та Мушій. Се родини Левієві, по батьківських домах їх.

²¹ Від Герсона: родина Лабнїїв і родина Семіїв; се родина Герсонїїв.

²² Перелїчених їх по лїчбі всього музького полу, від одномісячного немовлятка і старше перелїчених їх, сїм тисяч і пятьсот.

²³ Родини Герсонїїв отаборились за храминою, на захід соньця.

²⁴ А князь батьківського дому в Герсонїїв був Елясаф Лаеляненко.

²⁵ І мали доглядати Герсонїї в соборному наметї: храмину й намет і покриттє його і завісу коло входу в соборний намет,

²⁶ І завісу в дворі і завісу при входї до двора, що навкруги храмини й жертівника і посторонків його на всю потріб їх.

²⁷ А від Кегата родина Амраміїв і родина Їзгаріїв і родина Гебронїїв і родина Узієлїїв. Се родина Кегатіїв.

²⁸ По лїчбі всього музького полу, від одного місяця і старше, вісїм тисяч шістьсот, що були сторожі коло сьвятинї.

²⁹ Родини синів Кегата отаборились з полуденного боку храмини.

³⁰ А князь батьківського дому в родин Кегатіїв був Елїзафал Узієленко.

³¹ А доглядали вони: скриню й стола і сьвітильника і жертівників і посудини в сьвятинї, що були для служби, і завіси і всього, що треба робити.

³² А князь над князями Левітів Елеазар, син Арона сьвященника; він був доглядачем над тими, що були на сторожі коло сьвятинї.

³³ Від Мерарія: родина Махелїїв і родина Мушіїв; се родини Мераріїв.

³⁴ І перелїчених їх по лїчбі всього музького полу, від одного місяця і старше: шість тисяч і двістї.

³⁵ А князь батьківського дому в родинї Мераріїв був Зурієль Абихайлїєнко. Стояли вони табором на північньому боцї храмини.

³⁶ А мали доглядати сини Мерарія: Дощок храмини і засовів її і стовпів її і підніжків її, і всієї посудини і всякої служби при них;

³⁷ І стовпів навкруги двора і підніжків їх і приколків їх і мотузів їх.

³⁸ А ті, що спереду храмини, проти сходу, перед соборним наметом на схід соньця отаборились, були Мойсей та Арон та сини його, що були на сторожі коло сьвятинї замість синів Ізрайлевих. Коли ж посторонний чоловік наближиться, то буде йому смерть.

³⁹ Усїх перелїчених Левітів, що перелїчив Мойсей з Ароном, як заповідав Господь, по родинах їх, всього музького полу, від одного місяця і старше, було двайцять і дві тисячі.

⁴⁰ І рече Господь Мойсейові: Перелїчи всї первенцї музького полу в синів Ізрайлевих, від одного місяця й старше, і позлїчуй імена їх.

⁴¹ І мусиш узяти Левітів для мене, Господа, замість усїх первеньцїв із синів Ізрайлевих, і скотину в Левітів замість усїх перваків із скотини в синів Ізрайлевих.

⁴² І перелїчив Мойсей, як заповідав Господь йому, все первородне у синів Ізрайлевих.

⁴³ І було всїх первеньцїв музького полу, по лїчбі імен, від одного місяця і старше, по перелїку їх, двайцять дві тисячі двістї сїмдесять і три.

⁴⁴ І рече Господь Мойсейові:

⁴⁵ Возьми Левітів замість усїх первеньцїв із синів Ізрайлевих, і будуть моїми Левіти; Господнїми.

⁴⁶ А тих двістї сїмдесять і трьох первеньцїв із синів Ізрайлевих, що їх більше над лїчбу Левітів, мусиш викупити;

⁴⁷ І взяти по пять секлїв за голову; по секлям сьвятинї возьмеш, двайцять гер за один секель.

⁴⁸ А срібло віддаси як викуп за тих, що над лїчбу їх більше, Аронові та синам його.

⁴⁹ І взяв Мойсей викупні гроші з тих, що були на лїчбу викуплених Левітами;

⁵⁰ За первеньцїв у синів Ізрайлевих узяв срібла тисячу триста шістьдесять і пять секлїв, по секлям сьвятинї.

⁵¹ І віддав Мойсей викупні гроші Аронові та синам його, по слову Господньому, як заповідав Господь Мойсейові.

Голова 4

¹ І рече Господь Мойсейові й Аронові:

² Перелїчіть голови в синів Кегатових, між синами Левієвими, по родинах їх, по батьківських домах їх,

³ Від трийцять років і старше аж до пятьдесяти років, усїх спосібних до роботи, щоб робити дїло при соборному наметї.

⁴ Буде ж служба синів Кегатових коло соборного намету: носити сьвятиню сьвятинь.

⁵ І увійдуть Арон та сини його, як треба рушати таборові, і знїмуть вони закриваючу завісу і вкриють нею скриню сьвідчення;

⁶ І положять вони на ню покривало із барсучих шкір і накинуть на неї простирало з блавату та й повсовують носила її.

⁷ І стіл для покладного хлїба застелють обрусом з блавату та й поставлять на йому полумиски і чаші і кадильницї і збанки для жертви ливної; і повсячасний хлїб буде на йому.

⁸ І на все те накинуть покривало з кармазину і покриють покривалом із барсукових шкір; та й повсовують носила його;

⁹ І возьмуть плахту з блавату та й накриють сьвітильника й лямпи його і щипцї його і гасїльницї його і всю посудину на олїю до його, що її уживають до його.

¹⁰ І обгорнуть його й усю посудину його покривалом з барсучих шкір, та й положять на ноші.

¹¹ А на жертівника золотого накинуть плахту з блавату, та й укриють його покривалом із барсучих шкір і повсовують носила його.

¹² І возьмуть всю посудину службову, що на службу в сьвятинї, та й положять її в плахту блаватову та й накриють покривалом із барсучих шкір і положять на ноші.

¹³ І виберуть попіл із жертівника та й накриють його обрусом з пурпуру,

¹⁴ І положять на йому увесь посуд його, потрібний до служби на йому: кадильницї і вилка й кочерги і бризькала і все надібє до жертівника; і накриють все те покривалом з барсучих шкір, та й попросовують носила його.

¹⁵ А як Арон і сини його скіньчать накривати сьвятиню і всю посудину сьвятинї, щоб рушити потім з табором, то прийдуть тодї синове Кегата, щоб нести, та щоб не торкнулись сьвятого та й не вмерли. Се те із соборного намету, що синове Кегата нести мають.

¹⁶ Елеазар же, син Арона сьвященника, мати ме догляд над олїєю для сьвітильника та над кадильними пахощами, та над повсячасною жертвою хлїбною, та над миром, та догляд над цїлою храминою і над усїм, що є в нїй, над сьвятинею як і над посудиною її.

¹⁷ І рече Господь Мойсейові та Аронові:

¹⁸ Дбати мете ви, щоб поколїння родин Кегатіїв не викоренилось зміж Левітів;

¹⁹ А от що чинити мете з ними, щоб жили та не померли, як приступлять до пресьвятого: Арон і сини його мусять увійти і поставити кожного з них до його служби і до тягару його;

²⁰ Та неможна їм увійти та й озирати сьвяте хоч би тілько на хвилинку, ато помруть.

²¹ І рече Господь Мойсейові:

²² Перелїчи голови синів Герсонових по батьківських домах їх, по родинах їх;

²³ Від трийцяти років і старше до пятьдесять років перелїчиш їх, усїх спосібних до роботи, щоб послугували в соборному наметї.

²⁴ Буде ж робота родин Герсонових, що до служби і до тягарів, така:

²⁵ Нести муть вони келїми храмини, і соборний намет, покривало його і покривало із барсучих шкір, що зверху на йому, та завісу коло входу в соборний намет,

²⁶ І опони з двора, і опону, що при входї воріт у дворі, що є кругом храмини і жертівника і мотузи до них і всяку посудину службову їх; і все, що треба зробити з ними, мусять зробити.

²⁷ По приказам Арона і синів його буде вся послуга синів Герзонїїв, чи нести муть тягарі чи робити муть яку роботу свою; і поручите їм берегти усе, що нести муть.

²⁸ Така послуга родин синів Герсонїїв при соборному наметї; а дбати муть вони про службу під доглядом Ітамара, Ароненка, сьвященника.

²⁹ Синів Мерарієвих перелїчиш по родинах їх, по батьківських домах їх;

³⁰ Від трийцяти років і старше до пятьдесять років перелїчиш їх, усїх, що стануть до роботи, на послугу в соборному наметї.

³¹ І се тягарі, що їх нести мають, по службі своїй в соборному наметї: дошки храмини і засуви її і стовпи її і стояла їх.

³² І стовпи в дворі всї кругом і стояла їх і прикілки їх і верівки їх, з усїм знаряддєм їх і зо всїєю послугою їх; і розлїчіть по йменам речі, що мають їх нести.

³³ Се послуга родин синів Мерарієвих, по всякій службі їх у соборному наметї, під надзором Ітамара Ароненка, сьвященника.

³⁴ І перелїчили Мойсей та Арон та князї громадські Кегатових синів по родинах їх і по батьківських домах їх;

³⁵ Від трийцяти років і старше до пятьдесять років, усїх спосібних до роботи, на послугу в соборному наметї.

³⁶ І було перелїчених їх по родинах їх дві тисячі сїмсот і пятьдесять.

³⁷ Се перелїчені з родин Кегатових, всї що були на послугу при соборному наметї, що їх перелїчив Мойсей та Арон, по слову Господньому через Мойсея.

³⁸ Перелїчено і синів Герсонових по родинах їх, по батьківських домах їх,

³⁹ Від трийцяти років і старше до пятьдесять років, всїх спосібних до роботи, на послугу в соборному наметї.

⁴⁰ І було перелїчених їх по родинах їх, по батьківських домах їх, дві тисячі шістьсот і трийцять.

⁴¹ Се перелїчені з родин Герсонових, всї що послугували при соборному наметї, що їх перелїчили Мойсей та Арон, по слову Господньому.

⁴² І перелїчено родини в синів Мерарієвих по семях їх, по батьківських домах їх,

⁴³ Від трийцяти років і старше до пятьдесять років, усїх спосібних до роботи, на послугу в соборному наметї.

⁴⁴ І було перелїчених їх по родинам їх, три тисячі й двістї.

⁴⁵ Се перелїчені з родин синів Мерарієвих, що перелїчили Мойсей та Арон, по слову Господньому через Мойсея.

⁴⁶ Усїх перелїчених Левітів, що перелїчив їх Мойсей з Ароном та з князями Ізрайлевими, по родинах їх, по батьківських домах їх,

⁴⁷ Від трийцяти років і старших, до пятьдесять років, усїх, що ставали на службу при соборному наметї, щоб послугу робити і носити,

⁴⁸ Було перелїчених їх, вісїм тисяч пятьсот і вісїмдесять.

⁴⁹ Перелїчено їх по слову Господньому через Мойсея, кожного по послузї своій і по тягарах своїх, що їх нести мають. І перелїчено їх, як повелїв Господь Мойсейові.

Голова 5

¹ І рече Господь Мойсейові:

² Повели синам Ізрайлевим висилати з табору всякого прокаженого й усякого з течивом і всякого, хто зробиться нечистим од мерця.

³ Як чоловіка, так жінку мусите висилати геть із табору, щоб не занечистили шатрів своїх, що серед їх я витаю.

⁴ І вчинили так сини Ізрайлеві; і стали висилати їх із табору; як приказав Господь Мойсейові, так і стали чинити сини Ізрайлеві.

⁵ І рече Господь Мойсейові:

⁶ Промов до синів Ізрайлевих: Коли чоловік або жінка вчинять який гріх проти людини, та спроневіряться тим Господеві, і провиниться душа,

⁷ Так покаятись мусять у грісї свому, котрим согрішили; і хто зробив кривду, мусить в повнї вернути, та ще пятину того наддати, і тому віддати, кого скривдив.

⁸ А коли в людини та нема родича, щоб вернути йому кривду, так нехай верне кривду Господеві, і буде вона сьвященникові, опріч барана жертви премирення, що буде на покуту за його.

⁹ І буде йому всяка жертва підношення з усяких сьвятих приносів, що приносять їх сини Ізрайлеві сьвященникові.

¹⁰ І все, що хто посьвятить, буде його; що хто дає сьвященникові, його буде.

¹¹ І рече Господь Мойсейові:

¹² Промов до синів Ізрайлевих і скажи їм: Коли зверне жінка чия на бік, і спроневіриться чоловікові свому,

¹³ І зляжеться хто з нею, і буде воно втаєно від очей чоловіка її, і тайкома нечистою стала вона, та нема сьвідка проти неї, а самої не поймано на вчинку;

¹⁴ Та ревнивий дух схопить його, і буде він ревнувати на жінку, як вона опоганилась; або зійде на його дух ревнивий, і стане він ревнувати на жінку свою, а вона не опоганилась;

¹⁵ То приведе чоловік той жінку до сьвященника, і принесе приніс її задля неї, десятину ефи ячмінної муки; не наливати ме олїї на неї і не класти ме ладану; бо се приніс за ревнуваннє, хлїбний приніс на спомин, що нагадує провину.

¹⁶ І скаже їй приступити сьвященник, і поставить її перед Господом.

¹⁷ І возьме сьвященник води сьвятої в посудину глиняну; та возьме сьвященник пороху, що на долївцї в храминї, та й вкине його в воду.

¹⁸ І поставить сьвященник жінку перед Господом, і відкриє голову жінцї, і положить на руки її хлїбний приніс поминальний; се приніс за ревнуваннє; а в руцї сьвященника буде гірка вода, що наводить прокляттє.

¹⁹ І заклинати ме сьвященник її, і казати ме жінцї: Коли не лежав нїхто з тобою, і коли ти, бувши за чоловіком твоїм, не спроневірилась мужові нечистотою, то будь не пошкоджена від сієї води гіркої, що наводить прокляттє;

²⁰ Коли ж ти, бувши за чоловіком твоїм, спроневірилась і опоганила себе, і лежав з тобою хто окрім чоловіка твого,

²¹ І заклене жінку сьвященник клятьбою прокляття, і промовить сьвященник до жінки: І нехай зробить Господь проклятою і злорікою тебе серед люду твого, і нехай допустить, щоб опало лоно твоє і опух живіт твій.

²² І ся вода, що наводить прокляттє, увійде в утробу твою, щоб твій живіт опух і щоб лоно твоє опало. І скаже жінка: Амінь, амінь^[1]!

²³ І запише прокляття сї сьвященник у книзї, та й змиє їх водою гіркою;

²⁴ І дасть він жінцї напитись гіркої води, що наводить прокляттє, щоб увійшла вода в неї для гіркостї.

²⁵ І возьме сьвященник із руки в жінки приніс за ревнуваннє, і похитувати ме сим даром перед Господом, і принесе його до жертівника.

²⁶ І возьме сьвященник жменю із приносу, як частку на спомин та й пустить з димом на жертівнику; а потім дасть жінцї води напитись.

²⁷ А як дасть їй води напитись, то станеться, коли опоганилась вона і спроневіралась чоловікові свому, так вода, що наводить прокляттє, увійде в неї для гіркостї, і опухне живіт в неї, та й опаде лоно в неї; і стане жінка проклятою між людом своїм.

²⁸ А коли жінка не опоганила себе, а чиста вона, так буде непошкоджена і зачне насїннє.

²⁹ Се закон про ревнуваннє: Як жінка, бувши за мужом своїм, зверне на бік і опоганить себе,

³⁰ Або коли обійме чоловіка ревнивий дух, і ревнує він на жінку свою, і ставляє жінку перед Господом, так сповнить над нею сьвященник увесь той закон.

³¹ І проститься чоловікові провину його, а жінка нести ме на собі гріх свій.

Голова 6

¹ І рече Господь Мойсейові:

² Промов до синів Ізрайлевих і скажи їм: Коли чоловік чи жінка захоче присьвятити себе шлюбом назарейським, щоб відлучившись віддатись Господеві,

³ Од вина й трунку запиваючого мусить здержуватись: оцту винного й оцту трункового не пити ме; і жадного соку виноградного не пити ме, і не їсти ме нї сьвіжого нї сушеного винограду.

⁴ По ввесь час назарейства свого не їсти ме нїчого, що зроблено з винограду, чи воно із зерен, чи з лушпиння.

⁵ По ввесь час шлюбу його назарейського бритва нехай не торкається голови його; покіль не мине час той, що він відлучився для Господа, сьвятим буде він; нехай запустить волосся на голові своїй.

⁶ По ввесь час, як відлучиться він для Господа, до жадного трупа не приступати ме.

⁷ Задля батька свого або матері своєї, задля брата свого або сестри своєї, коли помре хто з них, нехай не опоганює себе; бо посьвяченнє Бога його на голові його.

⁸ По всї днї назарейства свого він присьвячений Господеві.

⁹ І коли хто вмре, несподївано, при йому, і він опоганив посьвят голови своєї, так мусить остригти голову собі в день очищення свого; семого дня остриже її.

¹⁰ А восьмого дня подасть дві горлицї чи двоє голубенят сьвященникові, коло входу в соборний намет.

¹¹ І принесе сьвященник одно як жертву за гріх, а друге на всепаленнє, і спокутує його за те, що опоганив себе коло мерця; і осьвятить голову йому того ж дня.

¹² І почне він знов днї свого відлучення назарейського Господеві, та й принесе ягня однолїтне в жертву за провину; попереднї ж днї пішли марно, бо опоганений посьвят його назарейський.

¹³ І се закон про назарея: Того дня, як сповниться час відлучення його, приведуть його до входу в соборний намет.

¹⁴ І принесе він жертву свою Господеві: однолїтне ягня без скази на всепаленнє, та однолїтню ягничку без скази на жертву за гріх; і барана одного без скази на жертву мирну,

¹⁵ І кошик опрісноків: коржів із пшеничної муки, замішаної на олїї, та палениць незаквашених, помазаних олїєю; а вкупі з ними і хлїбну і ливну жертву свою.

¹⁶ І приведе їх сьвященник перед Господа, і принесе його жертву за гріх і всепаленнє його.

¹⁷ А барана принесе як жертву мирну Господеві вкупі з кошиком опрісноків, і принесе сьвященник хлїбну і ливну жертву його.

¹⁸ І остриже назарей коло входу в соборний намет голову назарейства свого, і возьме волоссє з голови назарейства свого та й положить на вогонь, що під жертвою мирною.

¹⁹ І возьме сьвященник лопатку варену з барана, і колача прісного одного з кошика, і паленицю прісну одну, та й положить на руки назареєві, послї, як остриже назарейство своє,

²⁰ Та й принесе їх сьвященник в жертву гойдану перед Господом; се буде сьвяте сьвященникові з грудиною жертви гойданої і з лопаткою жертви підношеної. А після сього можна назареєві вино пити.

²¹ Се закон про назарея, що робить обітницю, і про приноси його Господеві за назарейство своє, опріч того, на що спромога його. По обітницї своїй, яку шлюбував, так чинити ме по закону назарейства свого.

²² І рече Господь Мойсейові:

²³ Промов до Арона й до синів його й скажи: Так будете благословляти синів Ізрайлевих; мовлячи їм:

²⁴ Господь благослови тебе, і хорони тебе!

²⁵ Господь нехай сьвітить лицем своїм над тобою, та милує тебе!

²⁶ Нехай оберне Господь лице своє на тебе і дасть тобі впокій!

²⁷ І так нехай взивають імя моє на Ізраїля, і я благословити му їх.

Голова 7

¹ І було се того дня як скіньчив Мойсей ставити храмину, і помазав її та й осьвятив її, і всю посудину її, і жертівника і всю посудину його, і як він помазав і осьвятив їх;

² То прийшли князї Ізрайлеві, голови батьківських домів їх, що були князями поколїнїв, і начальниками перелїчених,

³ І принесли приноси свої перед Господа: шість критих возів і дванайцять волів, один віз на два князї, та один віл за кожного з них, і привели їх перед храмину.

⁴ І рече Господь Мойсейові:

⁵ Возьми їх від них, і будуть вони на службу в соборному наметї, і передай їх Левітам, кожному, що годиться по службі його.

⁶ І взяв Мойсей вози й волів та й оддав їх Левітам.

⁷ Два вози і чотири воли віддав синам Герсоновим, дивлючись по їх послузї,

⁸ А чотири вози і вісїм волів оддав синам Мерарієвим, дивлючись по їх послузї під доглядом Ітамара, сина Арона, сьвященника.

⁹ Синам же Кегатовим не дав нїчого; вони бо робили послугу коло сьвятинї, — на плечах носили її.

¹⁰ І приносили князї посьвятні дари жертівника того дня, як помазано його; і принесли князї дари свої перед жертівником.

¹¹ І рече Господь Мойсейові: Щодня приносити ме один князь приноси свої на осьвяченнє жертівника.

¹² І той, що принїс первого дня свій приніс, був Нахзон Аминадабенко, з поколїння Юдиного.

¹³ А приніс його був: один полумисок срібний, сто трийцять секлїв вагою, кубок срібний в сїмдесять секлїв, по секлеві сьвятинї, обидва повні муки пшеничної, замішаної на олїї, як жертва хлїбна;

¹⁴ Одна чаша, десять секлїв золота вагою, повна кадила;

¹⁵ Один молодий бик, один баран, одно ягня однолїтне, на всепаленнє;

¹⁶ Один козел на жертву за гріх;

¹⁷ А на жертву мирну: волів пара, баранів пятеро, козлів пятеро, ягнят однолїтків пятеро. Се був приніс Нахзона Аминадабенка.

¹⁸ На другий день приносив жертву князь синів Иссахарових, Нетанеїль Зуаренко.

¹⁹ А жертва його була: один полумисок срібний, сто і трийцять секлїв вагою, один кубок срібний, сїмдесять секлїв вагою, по секлеві сьвятинї, обидва повні муки пшеничної, замішаної на олїї, як хлїбна жертва;

²⁰ Чаша одна, десять секлїв золота вагою, повна кадила;

²¹ Молодий бик один, баран один, ягня перволїтне одно на всепаленнє;

²² Козел один на жертву за гріх;

²³ А на жертву мирну: волів пара, баранів пятеро, козлів пятеро, ягнят перволїтнїх пятеро. Се був приніс Нетанеїла Зуаренка.

²⁴ На третїй день князь синів Зебулонових, Єлїаб Гелоненко.

²⁵ А приніс його такий: один полумисок срібний вагою сто і трийцять секлїв, один срібний кубок вагою сїмдесять секлїв, по секлеві сьвятинї, обидви повні муки пшеничної, замішаної на олїї, на жертву хлїбну;

²⁶ Чаша одна вагою десять секлїв золота, повна кадила;

²⁷ Молодий бик один, баран один, ягня перволїтне одно на всепаленнє;

²⁸ Козел один на жертву за гріх;

²⁹ А на жертву мирну: волів пара, баранів пятеро, козлів пятеро, ягнят перволїтків пятеро. Се був приніс Єлїаба Гелоненка.

³⁰ На четвертий день князь синів Рубенових, Єлизур Шедеуренко.

³¹ А приніс його був: один полумисок срібний, вагою сто трийцять секлїв, один кубок срібний, вагою сїмдесять секлїв, по секлеві сьвятинї, обидва повні муки пшеничної, замішаної на олїї, про жертву хлїбну;

³² Чаша одна, вагою десять секлїв золота, повна кадила;

³³ Бичок один, баран один, ягня перволїтне одно на всепаленнє;

³⁴ Козел один на жертву за гріх;

³⁵ А на жертву мирну: волів пара, баранів пятеро, козлів пятеро, ягнят перволїтків пятеро. Се приніс Єлизура Шедеуренка.

³⁶ На пятий день князь синів Симеонових, Селуміїль Зуришадаєнко.

³⁷ А приніс його був такий: один полумисок срібний вагою сто трийцять секлїв, один кубок срібний вагою сїмдесять секлїв, по секлеві сьвятинї, обидва повні муки пшеничної, замішаної на олїї, про жертву хлїбну;

³⁸ Чаша одна вагою десять секлїв золота, повна кадила;

³⁹ Бичок один, баран один, ягня однолїтне одно на всепаленнє;

⁴⁰ Козел один на жертву за гріх;

⁴¹ А на жертву мирну: волів пара, баранів пятеро, козлів пятеро, ягнят перволїтків пятеро. Се приніс Селуміїла Зуришадаєнка.

⁴² На шестий день князь у синів Гадових, Єлеасаф Дегуйленко.

⁴³ А приніс його такий: полумисок срібний один вагою сто трийцять секлїв, кубок один срібний вагою сїмдесять секлїв, по секлеві сьвятинї, обидва повні муки пшеничної, замішаної на олїї, про жертву хлїбну;

⁴⁴ Чаша одна вагою десять секлїв золота, повна кадила;

⁴⁵ Бичок один, баран один, ягня однолїтне одно на всепаленнє;

⁴⁶ Козеня одно на гріхожертву;

⁴⁷ А на жертву мирну: волів пара, баранів пятеро, козлів пятеро, ягнят перволїтків пятеро. Се приніс Єлеасафа Дегуйленка.

⁴⁸ На семий день князь синів Ефраїмових, Елїшама Амігуденко.

⁴⁹ А приніс його такий: полумисок срібний один вагою сто трийцять секлїв, кубок один срібний вагою сїмдесять секлїв, по секлеві сьвятинї, обидва повні муки пшеничної, замішаної на олїї, про жертву хлїбну;

⁵⁰ Чаша одна вагою десять секлїв золота, повна кадила;

⁵¹ Бичок один, баран один, ягня перволїтне одно на всепаленнє.

⁵² Козел один на жертву за гріх;

⁵³ А про жертву мирну: волів пара, баранів пятеро, козлів пятеро, ягнят перволїтків пятеро. Се приніс Елїшама Амігуденка.

⁵⁴ На восьмий день князь синів Манассеїних Гамалеїль Педазуренко.

⁵⁵ А приніс його такий: полумисок срібний вагою сто трийцять секлїв, кубок один вагою сїмдесять секлїв, по секлеві сьвятинї, обидва повні муки пшеничної, замішаної на олїї, про жертву хлїбну;

⁵⁶ Чаша одна вагою десять секлїв золота повна ладину.

⁵⁷ Бичок один, баран один, ягня перволїтне одно про всепаленнє;

⁵⁸ Козел один про жертву за гріх;

⁵⁹ А про жертву мирну волів пара, баранів пятеро, козлів пятеро, ягнят перволїтків пятеро! Се приніс Гамалеїла Педазуренка.

⁶⁰ На девятий день князь синів Беняминових, Абидан Гидеонїєнко.

⁶¹ А приніс його такий: полумисок срібний один вагою сто трийцять секлїв, кубок один срібний вагою сїмдесять секлїв, по секлеві сьвятинї, обидва повні муки пшеничної, замішаної на олїї, про жертву хлїбну;

⁶² Чаша одна вагою десять секлїв золота, повна кадила;

⁶³ Бичок один, баран один, ягня перволїтне одно на всепаленнє;

⁶⁴ Козел один про жертву за гріх;

⁶⁵ А про жертву мирну: волів пара, баранів пятеро, козлів пятеро, ягнят перволїтків пятеро. Се приніс Абидана Гидеонїєнка.

⁶⁶ На десятий день князь синів Данових, Ахієзер Амішадаєнко.

⁶⁷ А приніс його був такий: полумисок срібний один вагою сто трийцять секлїв, кубок срібний один вагою сїмдесять секлїв, по секлеві сьвятинї, обидва повні муки пшеничної, замішаної на олїї, про жертву хлїбну;

⁶⁸ Чаша одна вагою десять секлїв золота, повна кадила;

⁶⁹ Бичок один, баран один, ягня перволїтне одно про всепаленнє,

⁷⁰ Козел один про жертву за гріх;

⁷¹ А про жертву мирну: волів пара, баранів пятеро, козлів пятеро, ягнят перволїтків пятеро. Се приніс Ахієзера Амішадаєнка.

⁷² На одинайцятий день князь синів Ассерових Пагіїль Окраненко.

⁷³ А приніс його був такий: полумисок срібний один вагою сто трийцять секлїв; кубок один срібний вагою сїмдесять секлїв, по секлеві сьвятинї, обидва повні муки пшеничної, замішаної на олїї, про жертву хлїбну;

⁷⁴ Чаша одна вагою десять секлїв золота; повна кадила.

⁷⁵ Бичок один, баран один, ягня перволїтне одно про всепаленнє;

⁷⁶ Козел один про жертву за гріх;

⁷⁷ А про жертву мирну: волів пара, баранів пятеро, козлів пятеро, ягнят перволїтків пятеро. Се приніс Паліїла Окраненка.

⁷⁸ На дванайцятий день князь синів Нафталїєвих Агири Енаненка.

⁷⁹ А приніс його був такий: полумисок срібний один вагою сто трийцять секлїв; кубок один срібний вагою сїмдесять секлїв, по секлеві сьвятинї, обидва повні муки пшеничної, замішаної на олїї, про жертву хлїбну;

⁸⁰ Чаша одна вагою десять секлїв золота, повна кадила;

⁸¹ Бичок один, баран один, ягня перволїтне одно про всепаленнє.

⁸² Козел один про жертву за гріх;

⁸³ А про жертву мирну: волів пара, баранів пятеро, козлів пятеро, ягнят перволїтків пятеро. Се приношеннє Агири Енаненка.

⁸⁴ Се дари на посьвят жертівника, в день його помазання від князїв Ізраїля: полумисків срібних дванайцять, кубків срібних дванайцять, чаш золотих дванайцять;

⁸⁵ Вагою сто трийцять секлїв кожен полумисок срібний і сїмдесять секлїв кожен кубок. Увесь посуд срібний вагою дві тисячі й чотири ста секлїв, по секлеві сьвятинї.

⁸⁶ Чаш золотих дванайцять, повних кадила, по десять секлїв кожна чаша, по секлеві сьвятинї; всього золота в чашах сто двайцять секлїв.

⁸⁷ Усієї буйної скотини про всепаленнє було: дванайцять бичків; дванайцять баранів, дванайцять ягнят перволїтків, а до них хлїбні дари; дванайцять козлів про жертву за гріх.

⁸⁸ А всієї буйної скотини на жертву мирну було двайцять і чотири бичків; крім того шістьдесять баранів, шістьдесять козлів, і шістьдесять ягнят перволїтків. Се посьвятні дари жертівника в день помазання його.

⁸⁹ І як увійшов Мойсей у громадянський намет розмовляти з ним, так почув голос, що промовляв до його з віка, що на скринї сьвідчення, і спроміж обох херувимів: і промовляв до його.

Голова 8

¹ І рече Господь Мойсейові:

² Промов до Арона й скажи йому: Як засьвічуєш лямпи, так на передньому боцї сьвітильника мусять сьвітити сїм лямп.

³ І чинив так Арон: на передньому боцї сьвітильника засьвічував лямпи, як заповідав Господь Мойсейові.

⁴ А сьвітильник був такої роботи: кована робота із золота; і держало його і квітки його, все було кованої роботи; по взорцеві, що Господь показав його Мойсейові, так і зроблено сьвітильника.

⁵ І рече Господь Мойсейові:

⁶ Возьми Левітів зміж синів Ізраїля та й очисти їх.

⁷ Та ось що мусиш вчинити з ними, щоб їх очистити: покропи їх водою очищаючою гріхи, і нехай обголять вони бритвою все тїло своє, і повипирають одїж свою та й очистяться.

⁸ І нехай візьмуть вони бичка і хлїбні дари до його; муку пшеничну перемішану з олїєю; а бичка другого візьмеш про жертву за гріх.

⁹ І приведеш Левітів перед соборний намет і скличеш усю громаду синів Ізрайлевих.

¹⁰ І скажеш приступити Левітам перед Господа, і покладуть сини Ізрайлеві руки свої на Левітів.

¹¹ Арон же посьвятить Левітів перед Господом від синів Ізрайлевих, щоб відправляли службу Господеві.

¹² А Левіти покладуть руки свої на голову бичкам; і принесеш одного в жертву за гріх, а другого на всепаленнє Господеві, щоб відправити покуту за Левітів.

¹³ І поставиш Левітів перед Ароном і перед синами його, і посьвятиш їх Господеві;

¹⁴ І повилічуєш Левітів зміж Ізраїля, щоб мої були Левіти.

¹⁵ Та й увійдуть після сього Левіти на служеннє в соборний намет. Так очистиш їх, і посьвятиш їх.

¹⁶ Бо оддано їх у власність менї з між синів Ізрайлевих; замість всього, що приведе мати, замість всїх первороднїх синів Ізрайлевих, взяв я їх собі.

¹⁷ Моє бо все первородне між синами Ізрайлевими, і людина і скотина. Того дня, як я повбивав усїх первеньців у землї Египецькій присьвятив я їх собі.

¹⁸ І взяв я Левітів замість усїх первеньцїв між синами Ізрайлевими;

¹⁹ Та й оддав я Левітів Аронові й синам його як підданих із між синів Ізрайлевих, щоб вони послугували при службі синів Ізраїля в соборному наметї, та щоб відправляли покуту за синів Ізрайлевих, щоб на синів Ізрайлевих не постигла кара за те, як би приступили сини Ізрайлеві до сьвятинї.

²⁰ І Мойсей та Арон та громада синів Ізрайлевих вчинили так з Левітами; все, що заповідав Господь про Левітів, вчинили так з ними сини Ізрайлеві.

²¹ І очистились Левіти, і повипирали одїж свою, і посьвятив їх Арон перед Господом, і відправив Арон покуту за них про очищеннє їх.

²² І після того увійшли Левіти в соборний намет, щоб послугувати перед Ароном і перед синами його. Як заповідав Господь Мойсейові про Левітів, так і вчинили з ними.

²³ І рече Господь Мойсейові:

²⁴ Се закон про Левітів: від двайцять пять років і старше мусять вони ставати до служби в соборному наметї,

²⁵ А від пятьдесять лїт можна вертатись їм із служби, і можна їм не служити більш; може він помагати браттї своїй при соборному наметї, щоб доглядати всього; но служби не робити ме. Так мусиш чинити з Левітами, що до служби їх.

Голова 9

¹ І рече Господь Мойсейові в Синайському степу, в другому роцї по виходї із землї Египецької, у первому місяцї:

² Нехай сьвяткують сини Ізрайлеві в призначений час паску.

³ На чотирнайцятий день місяця сього, між двома вечорами, сьвяткувати муть вони; по всїм установам її і по всїм приписам її мусите сьвяткувати її.

⁴ І промовив Мойсей до синів Ізрайлевих, щоб сьвяткували паску.

⁵ І сьвяткували вони паску на чотирнайцятий день первого місяця, між двома вечорами, у Синайському степу; як заповідав Господь Мойсейові, так і чинили сини Ізрайлеві.

⁶ Та були такі люде, що опоганились від трупа людського, і не можна їм було сьвяткувати паски в той день; і приступили вони в той день перед Мойсея та перед Арона.

⁷ І сказали сї люде до його: Ми нечисті від людського трупу; чому не вільно нам приносити дари Господеві серед синів Ізрайлевих у призначений час?

⁸ І каже до них Мойсей: Пождїть, я послухаю, що повелить Господь задля вас.

⁹ І розмовляв Господь з Мойсейом кажучи:

¹⁰ Промов до синів Ізрайлевих і скажи: Коли хто з вас буде нечистий від трупа, чи буде в далекій дорозї, так усе таки мусить сьвяткувати паску Господеві.

¹¹ У другому місяцї, на чотирнайцятий день, між двома вечорам, сьвяткувати муть її; з опрісноками й гіркими зіллями їсти муть її.

¹² Нїчого не зоставляти муть із неї до ранку, і кісток не ломити муть у їй; по всїм установам паски сьвяткувати муть її.

¹³ Чоловік же чистий і що не в дорозї, а занедбав сьвяткувати паску, викорениться душа його зміж людей його; бо не принїс жертви Господеві у призначений час; чоловік той нести ме свій гріх.

¹⁴ А коли пробуває в вас приходень і хоче сьвяткувати паску Господеві, то нехай сьвяткує по установам паски і по приписам її. Установа буде одна про вас, і про приходня, і про землянина.

¹⁵ Того ж дня, як поставлено храмину, вкривала хмара храмину намету сьвідчення; і звечора була вона над храминою наче поломя аж до ранку.

¹⁶ Так було щоразу: хмара вкривала її за дня, а наче поломя в ночі.

¹⁷ І як піднялась хмара над наметом, рушали в дорогу сини Ізрайлеві; на тому ж місцї, де хмара спускалась, там отаборувались Ізрайлеві сини.

¹⁸ По слову Господньому рушали в дорогу сини Ізрайлеві, і по слову Господньому отаборувались; по всї днї як зоставалась хмара над храминою, стояли вони табором.

¹⁹ І як хмара стояла довгий час над храминою, тодї відправляли сини Ізрайлеві службу Господеві й не рушали в дорогу.

²⁰ І тодї ж стояла хмара тільки кілька день над храминою: — по слову Господньому ставали табором вони, і по слову Господньому рушали дальше.

²¹ І бувало, що зоставалась хмара з вечора до ранку, а враньцї піднялась хмара, тодї рушали вони в дорогу; або один день і одну ніч, і хмара піднялась, то рушали вони дальше;

²² Або два днї, або місяць, або й довше; як зоставалась хмара над храминою спочиваючи над нею, то стояли сини Ізрайлеві табором і не пускались в дорогу; а як піднялась вона, в гору, тодї йшли в дорогу.

²³ По слову Господньому становились вони станом, і по слову Господньому рушали дальше; пильнували вони служби Господньої по слову Господньому через Мойсея.

Голова 10

¹ І рече Господь Мойсейові:

² Зроби собі дві срібні труби; кованої роботи зробиш їх, і будуть вони тобі на те, щоб скликати громаду і щоб рушити табором.

³ І як затрублять у них, то збереться до тебе вся громада коло входу в соборний намет.

⁴ Як же тілько в одну затрублять, так позбираються до тебе князї, тисяцькі Ізраїля.

⁵ А затрубите на трівогу, так почнуть рушати табори, що стоять на схід соньця;

⁶ А затрубите на трівогу вдруге, так рушати муть табори, що стоять на полуднї: як рушати муть вони, мусять трубити.

⁷ А як треба зібрати громаду, трубити мете, тільки ж не на трівогу.

⁸ Трубити муть же в труби сини Арона, сьвященники. І буде се вам установою віковічньою в роди ваші.

⁹ А як пійдете на війну в землї вашій проти ворога, що тїснить вас, так затрубите в труби на трівогу; і погадається про вас перед Господом, Богом вашим, і вирятуєтесь від ворогів ваших.

¹⁰ І в день радощів ваших і в празники ваші, і в новонастанню місяця вашого, трубити мете в труби при всепаленнях ваших і при ваших жертвах мирних; і се буде нагадувати вас перед Богом вашим. Я Господь, Бог ваш.

¹¹ І було на другий рік, другого місяця, на двайцятий день, що знялась у гору хмара з храмини сьвідчення.

¹² І сини Ізрайлеві рушили чергою у Синайському степу; і спустилась хмара в Паран-степу.

¹³ І рушили табором по первий раз по слову Господньому через Мойсея.

¹⁴ І йшов наперед прапор табору синів Юди, по полкам їх; а над військом його був Нахзон Аминадабенко.

¹⁵ А над військом поколїння синів Іссахарових був Нетанеїль Зуаренко;

¹⁶ А над військом поколїння синів Зебулонових був Єлїаб Гелоненко.

¹⁷ І зложено храмину, і рушили сини Герсонові і сини Мерарієві, несучи храмину.

¹⁸ Рушив і прапор табору Рубена по полкам його, і над військом його був Єлизур Шедеуренко;

¹⁹ А над військом поколїння синів Симеонових був Селуміїл Зуришадаєнко;

²⁰ А над військом синів поколїння Гадового був Єлеасаф Дегуйленко;

²¹ Рушили й Кегатїї, що несли сьвятиню; попереднї ж ставляли храмину перш нїм ті прийшли.

²² І прапор табору синів Ефраїмових рушив по полках їх, і над військом їх був Елішама Амігуденко.

²³ А над військом поколїння синів Манассевих був Гамалеїль Педазуренко;

²⁴ А над військом поколїння синів Беняминових був Абидан Гидеоненко.

²⁵ Рушив потім прапор табору синів Данових, що був задньою сторожею усїм таборам, по полках їх, і над військом його був Ахієзер Амішадаєнко;

²⁶ А над військом поколїння синів Ассерових був Пагіїль Окраненко;

²⁷ А над військом поколїння синів Нафталїєвих був Агира Енаненко.

²⁸ Такою чергою рушали сини Ізрайлеві по полках своїх; і рушили вони в дорогу.

²⁹ І каже Мойсей Гобабові, синові Регуїла, Мидіянїя, що був тестьом Мойсейові: Ми простуємо до того місця, що про його казав Господь: Оддам його вам. Ходи з нами, і добро зробимо тобі; бо Господь обіцяв добро Ізрайлеві.

³⁰ І каже він йому: Не пійду я з вами, а в землю мою і до родини моєї пійду;

³¹ І каже він: Не покидай же нас: ти бо знаєш, де нам ставати табором в степу; і будеш ти нам очима.

³² І станеться, як пійдеш із нами, і Господь вчинить нам добро, то й ми вчинимо добро тобі.

³³ І пустились вони в дорогу від гори Господньої, і відійшли на три днї ходи, і скриня завіту Господнього йшла три днї ходи перед ними, щоб знайти місця для їх відпочинку;

³⁴ А хмара Господня була над ними в день, як рушали вони табором.

³⁵ І як піднімали з місця скриню, так промовляв Мойсей: Встань, Господе, і розсиплються вороги твої, і ненавидники твої розбіжуться від лиця твого.

³⁶ А як остановлялась вона, тодї промовляв: Вертайся, Господе, до незлїчених тисячей Ізраїля!

Голова 11

¹ І сталось що люде нарікали так, що опротивіло Господеві; і як почув Господь наріканнє, запалав гнїв його, і спихнув огонь між ними, і став пожирати конець табору.

² І заголосили люде до Мойсея, і благав Мойсей Господа, та й потахла пожежа.

³ І назвали те врочище Табера^[2], бо палало між ними поломя Господнє.

⁴ І почав мішаний народ, що був між ними, придумувати забаганки, та й сини Ізрайля плакали: Хто знов, мовляли, годувати ме нас мясивом?

⁵ Памятаємо рибу, що за дармо їли в Египтї, огірки й динї, пір і цибулю й чесник;

⁶ А тепер прагне душа наша; нема нїчогісїнько, сама тільки манна перед очима нашими.

⁷ А манна була наче насїння корияндрове, а барва її як бделїон.

⁸ Блукали люде та й збирали її й мололи в жорнах, або товкли в ступах; і варили її в горшках, та й пекли з неї балабушки; а смаком була вона, як смак у макуха.

⁹ І як падала роса на табір у ночі, то падала на його й манна.

¹⁰ І як почув Мойсей людей, що плачуть по семях своїх, кожне коло входу до свого шатра, і вельми запалав гнїв Господень, то стало тяжко Мойсейові.

¹¹ І промовив Мойсей до Господа: Про що зробив єси горе слузї твому? І чом не знайшов я ласки перед лицем твоїм, що ваготу всього народу сего навалив єси на мене?

¹² Хиба ж я почав увесь народ той, або породив його, що ти промовив до мене: Неси його на лонї твому, як нянька носить дитя; неси його в землю, що клятьбою обіцяв її батькам їх?

¹³ Звідки взяти менї мясива, щоб нагодувати ввесь оцей люд? бо з плачем приступають вони до мене, говорючи: Дай нам мясива їсти!

¹⁴ Не в моготу менї одному нести люд сей; бо за важко на мене.

¹⁵ І коли так чиниш зо мною, так уже, коли знайшов я ласку перед лицем твоїм, лучче погуби мене, і нехай не бачу горя більше.

¹⁶ І рече Господь Мойсейові: Склич менї сїмдесять чоловіка із старшини в Ізраїля, про котрих знаєш, що вони старші між народом і проводорі його, і приведи їх до соборного намету, щоб вони стояли там з тобою.

¹⁷ І зійду я і поговоримо там з тобою, і возьму від духа, що на тобі, та й возложу на них, щоб несли з тобою тягар народу, та щоб не одному тобі нести його.

¹⁸ А людям скажи: Осьвятїтесь назавтра, так і їсти мете мясиво; плакали бо ви в слухи Господеві, говорючи: Хто дасть нам їсти мясиво? Та ж нам добре було в Египтї; і дасть вам Господь мясива, і їсти мете.

¹⁹ Не один день їсти мете, і не два днї, і не пять день, і не десять день, і не двайцять день.

²⁰ А цїлий місяць, аж покіль вертати меться і опротивіє вам; ви бо гордували Господом, що посеред вас, і плакали перед ним, нарікаючи: Чого се вийшли ми з Египту?

²¹ І сказав Мойсей: Народу, що між ним обертаюсь, шістьдесять тисяч піхоти, а ти промовив: Дам їм мясива, щоб їли цїлий місяць.

²² Хиба дрібну й буйну скотину повбивати, щоб стало для них? Або хиба забрати всю рибу, щоб стала для них?

²³ І рече Господь Мойсейові: Хиба ж за мала рука в Господа? Оце ж побачиш, чи справдиться слово моє, чи нї.

²⁴ І вийшов Мойсей, і промовив до люду слова Господнї, і зібрав сїмдесять чоловіка із старших народу і поставив їх навкруги намету.

²⁵ І зійшов Господь у хмарі, і промовив до його, і взяв від духа, що був на йому, і положив на сїмдесять чоловіків старших. І сталось, як дух спустився на них, так стали вони пророкували; та опісля перестали.

²⁶ Два ж чоловіки остались в таборі: один на імя Ельдад, а другий на імя Медад. І спустивсь на них дух, були вони записані, та не виходили до намету, і стали вони пророкувати в таборі.

²⁷ І прибіг якийсь молодик, та й розказав Мойсейові кажучи: Ельдад і Медад пророкують у таборі.

²⁸ І відказав Йозуа Нуненко, що вслуговував Мойсейові з малку, і каже до Мойсея: Добродїю мій, заборони їм.

²⁹ І каже йому Мойсей: Чого ти ревнуєш за мене? Нехай би ввесь люд Господень зробивсь пророками, і щоб Господь послав на них духа свого.

³⁰ І вернувся Мойсей до табору, він і старші мужі Ізрайлеві.

³¹ І повіяло вітром від Господа, і нанесло перепелиць від моря, і накидало їх у табір, на день ходи в один бік і на день ходи в другий, навкруги табору до двох локтів поверх землї.

³² І вийшли люди, і збирали перепелицї увесь той день і всю ніч, і ввесь день другий; хто мало назбирав, у того було десять гомерів; і розложили їх собі про запас округи табору.

³³ Ще ж було мясиво між зубами їх, ще не з’їли його, а гнїв Господень запалав на людей, і вдарив Господь їх тяжким помором.

³⁴ І назвали врочище те Киброт-Гаттаава^[3]; бо там поховано людей, що були ласі.

³⁵ Од Киброт-Гаттаави рушив люд до Газероту; і зупинились вони в Газеротї.

Голова 12

¹ Миряма ж та Арон нарікали на Мойсея за молодицю Кушицьку, що взяв її: бо Кушицьку молодицю взяв він для себе.

² І мовляли вони: Хиба ж тільки до Мойсея промовляв Господь? Хиба ж і не до нас так само промовляв він? І почув се Господь.

³ А Мойсей та був собі вельми тихий чоловік понад усї люде, що були на землї.

⁴ І промовив Господь нараз до Мойсея, до Арона, і до Мирями: Ідїть, ви троє, у соборний намет.

⁵ І зійшов Господь у хмарному стовпі, та й став коло входу в намет, і покликав Арона і Миряму; і вийшли вони обоє.

⁶ І рече: Ось вислухайте слова мої: Коли єсть пророк між вами, так се я, Господь, у видїнню йому відкриваюсь, ві снї говорю з ним.

⁷ Не такий слуга мій Мойсей. Він вірний в цїлім домі моїм;

⁸ Устами до уст розмовляю з ним, не у видїнню, і не в загадках, а образ Господнїй бачить він. Як же не боялись ви говорити проти Мойсея, проти слуги мого?

⁹ І запалав гнїв Господа проти них; і відійшов він.

¹⁰ І відступила хмара від соборного намету; Миряма ж несподівано зробилась прокаженною, біла мов снїг. І обернувсь Арон до Мирями, аж бачить вона прокажена.

¹¹ І каже Арон до Мойсея: Ой лихо, добродїю мій! Не лїчи нам за гріх те, що по дурному вчинили ми, і за те, чим провинили.

¹² Нехай вже не буде вона така, наче тая мертва дитина, що в неї тїло, як вийде з материної утроби, до половини зогнило!

¹³ І кликав Мойсей до Господа, говорючи: Ой, Боже, молю тебе, приверни їй здоровля!

¹⁴ І рече Господь Мойсейові: А коли б отець її та плюнув їй у вічі, хиба ж би вона не була осоромлена на сїм день? Нехай зачинять її на сїм день за табором, а потім можуть приняти її до себе.

¹⁵ І зачинено її за табором на сїм день, і не рушав люд в дорогу, аж як прилучено Миряму.

¹⁶ Потім рушив люд од Газерота та й отаборивсь у Паран степу.

Голова 13

¹ І рече Господь Мойсейові:

² Пішли людей на розглядини в Канаан землю, що дам її синам Ізрайлевим; по одному чоловікові з батьківських поколїнь їх пошлете їх, кожного князя спроміж їх.

³ І післав їх Мойсей із Паран степу, по слову Господньому, саміх таких людей що були голови в синів Ізрайлевих.

⁴ А се ймення їх: Від поколїння Рубенового, Шамуа Сакуренко;

⁵ Від поколїння Симеонового, Шафат Хоріенко;

⁶ Від поколїння Юдиного, Калеб Єфуненко;

⁷ Від поколїння Іссахарового, Їгаль, син Йосифа;

⁸ Від поколїння Ефраїмового, Гозей Нуненко;

⁹ Від поколїння Беняминового, Пальтїй Рафуенко;

¹⁰ Від поколїння Зебулонового, Гаддієль Содіенко;

¹¹ Від поколїння Йосифового, роду Манассеєвого, Гаддій Сузіенко;

¹² Від поколїння Данового, Аммієль Гемалїенко;

¹³ Від поколїння Ассерового, Сефур Михайленко;

¹⁴ Від поколїння Нефталїєвого, Нагбій Вафсіенко;

¹⁵ Від поколїння Гадового, Геуель Махізенко.

¹⁶ Се імення мужів громадських, що їх післав Мойсей розгледїти землю. Гозейю ж Нуненка назвав Мойсей Йозуа.

¹⁷ І післав їх Мойсей розгледїти Канаан землю, кажучи їм: Ідїте сюди на полудне, та й зійдете на гору.

¹⁸ І подивитесь на землю, яка вона; і люд, що живе в їй, чи міцний, чи слабовитий, малий, чи великий;

¹⁹ І яка земля та, де вони живуть, добра, чи зла, і які міста, що в їх живуть вони, табори, чи утвержені міста?

²⁰ І яка земля: родюща вона, чи скуповата; чи є по їй дерево, чи нема? І бувайте сьміливі, та принесїть з плоду землї. А був тодї саме час, що дозрів виноград.

²¹ І пійшли вони, розгледїли землю від Зин степу до Регобу, як ійти до Гамату.

²² І повернули на полудне, і дійшли до Геброну, а там Ахіман, Сесай і Тальмай, дїти Енакові. Геброн же збудовано за сїм років перед Зоаном в Египтї.

²³ І дійшли до Єсколь долини, і зрізали там вітку з однією гроною ягод, та й несли її два на жердцї, також і гранати і смокви.

²⁴ Урочище те названо Єсколь^[4] долиною через виноград, що зрізали там сини Ізрайлеві.

²⁵ І вернулись вони після розглядин під конець сорока днїв;

²⁶ І йдучи прийшли до Мойсея та Арона, до всієї громади синів Ізрайлевих, у Паран степу, до Кадесу; і принесли вістку їм і всїй громадї і показали їм плоди землї.

²⁷ І оповідали йому кажучи: Прийшли ми в землю, де ти посилав нас, і справдї: тече вона молоком та медом, і се плоди її.

²⁸ Тільки що потужен люд, що живе в тій землї, і утверджені міста вельми великі; та й Енакових дїтей бачили ми там.

²⁹ Амалик живе в землї полуденнїй, а Гетії, і Євузії, і Аморії живуть по горах, а Канаанїї живуть над морем і здовж берегів Іорданських.

³⁰ І втихомирив Калеб людей, що противились Мойсейові, та й промовив: Пійдемо таки та й займем її, стане бо сили в нас впокорити її.

³¹ Ті ж чоловіки, що з ним ходили у гори, мовляли: Не буде в нас сили увійти між сїх людей, вони бо сильнїйші, як ми.

³² І рознесли вони між синами Ізрайлевими недобрі вісти про землю, що розглядували самі, мовляючи: Земля, що нею проходили ми, щоб розвідати, така земля, що жере осадників своїх, і ввесь люд, що ми бачили серед неї, се люде великого росту.

³³ І бачили ми там велетнїв, синів Енакових, з роду велетнїв; і самим нам здавалось, наче ми тая сараньча, і такими ж були в очах їх.

Голова 14

¹ І піднялась уся громада і зняла галас, і плакали люде всю ту ніч.

² І нарікали на Мойсея та на Арона всї сини Ізрайлеві, і мовляла до них вся громада: Ой, бодай би ми були померли в Египецькій землї, або коли б погибли в тій пустинї.

³ І про що веде нас Господь у цю землю? Щоб полягти від меча, та щоб жінки наші і дїти наші зробилися здобичею? Хиба ж не лучче нам, вернути в Египет?

⁴ І мовляли одно одному: Виберемо собі голову над нами, та й вернемось в Египет?

⁵ І впали Мойсей та Арон на лиця свої ниць перед усією громадою синів Ізрайлевих.

⁶ А Йозуа Нуненко та Калеб Єфуненко, вони із тих, що ходили на розглядини в ту країну, пороздирали на собі одїж,

⁷ І промовили вони до всієї громади синів Ізрайлевих: Земля, що нею переходили ми, щоб розвідати, земля тая дуже, дуже добра.

⁸ Коли до нас милость Господня, так приведе нас він в цю землю, та й дасть нам її, земля ж ся тече молоком та медом.

⁹ Тільки проти Господа не бунтуйтесь; і не лякайтесь людей в тій українї; бо вони будуть хлїбом про нас. Защити в них не стало, а Господь із нами; не лякайтесь їх!

¹⁰ І сказала вся громада, щоб каміннєм побити їх. Тодї обявилась слава Господня в соборному наметї перед усїма синами Ізрайлевими.

¹¹ І рече Господь Мойсейові. А докіль ще буде зневажати мене сей люд, і докіль ще не мати муть вони віри менї на всї знамена що я сотворив їх між ними?

¹² Вдарю на них мором і вигублю їх; і зроблю тебе народом, більшим і потужніщим як вони.

¹³ І промовив Мойсей до Господа: Почують се Египтяне; бо потугою твоєю випровадив єси люд сей зміж них;

¹⁴ І скажуть осадникам сієї країни, вони ж чули, що ти, Господе, посеред люду свого, що тебе, Господе, око в око бачять вони, та що хмара твоя стоїть над ними, і в хмаряному стовпі ти сам ідеш поперед ними за дня, в стовпі поломяному в ночі.

¹⁵ А вбєш ти люд сей, як одного чоловіка, тодї й говорити муть народи, що чували про славу твою, кажучи:

¹⁶ Тому повбивав Господь їх у степу, що не здолїв привести люд сей в ту землю, що про неї клявся їм.

¹⁷ Нехай же оце возвеличиться сила твоя, Господе, як обітував єси словами:

¹⁸ Господь повільний до гнїву і великий милостю, прощає провину й переступи, хоч не вважає безвинним винуватого, карає провину батьківську на синах у третьому й четвертому колїнї.

¹⁹ Прости ж провину люду сього по великому милосердю твому, так як простив єси людові сьому від Египту аж досї!

²⁰ І рече Господь: Прощаю по слову твому.

²¹ Но все таки, так існо, як я живий, сповниться вся земля славою Господньою;

²² Всї ж люде ті, що вбачали славу мою і знамення мої, що я сотворив їх у Египтї і в степу, і спокушували мене десять раз і не слухали голосу мого,

²³ Вони не побачять землї, що про неї клявсь я батькам їх, всї, що зневажили мене, не бачити муть її.

²⁴ Но слугу мого Калеба, в котрого дух инший, і котрий пійшов за мною, приведу в землю, до якої сам він ходив, і внаслїдує її насїннє його.

²⁵ Амаликії ж та Канаанїї живуть у долинї; завтра обернїтесь і рушайте в степ по дорозї до Червоного моря.

²⁶ І рече Господь Мойсейові й Аронові:

²⁷ Як довго терпіти менї сю ледачу громаду, що нарікає на мене? Чув я наріканнє синів Ізраїля, котрим дорікають менї.

²⁸ Скажи їм: Як жив я, мовить Господь: як мовляли ви в слухи менї, так і зроблю з вами.

²⁹ В пустинї сїй поляжуть ваші трупи, всї перелїчені ваші по всїй вашій лїчбі, од двайцяти років і старше, що нарікали на мене.

³⁰ Опріч Калеба Єфуненка та Йозуї Нуненка не увійдете ви в землю, котру оддати вам на оселю я, піднявши руку мою, клявся: приведу вас у неї.

³¹ Дїточок же ваших, про котрих ви мовляли, що здобичею вони будуть, їх приведу туди, нехай пізнають землю, котрою ви гордували.

³² Ви ж поляжете трупом в сьому степу;

³³ А дїти ваші будуть попасати в пустинї сорок років і носити блудування ваші, покіль не поляжете всї трупом у степу.

³⁴ По лїчбі сорока днїв, що ходили ви в землю на розвідини, ви понесете кару за гріхи ваші сорок років, один рік за один день, щоб ви зрозуміли, що се значить, як я одвернусь від вас.

³⁵ Сам я, Господь, говорю і зроблю так з ледачою сією громадою, що встала проти мене! У степу сьому вони погибнуть і помруть.

³⁶ І чоловіки, що посилав їх Мойсей на розвідини в ту землю, і що вернувшись, рознесли погану поголоску про сю землю, і довели цїлу громаду до нарікання на мене.

³⁷ Ті мужі, що рознесли погану поголоску про землю, померли від пошестї перед Господом.

³⁸ Но Йозуа Нуненко та Калеб Єфуненко зостались живими із тих чоловіків, що ходили на провідки землї.

³⁹ І як промовив Мойсей слова ті до всїх синів Ізрайлевих, то сумували люде вельми.

⁴⁰ І вставши вранцї, щоб зійти на верховини гір, казали: Ось ми ту і рушимо до того місця, про яке казав Господь; бо ми провинили.

⁴¹ І каже Мойсей: Чого ви хочете переступити слово Господнє? Не вдасться бо вам!

⁴² Не рушайте в гори, бо нема Господа між вами; а то побють вас вороги ваші;

⁴³ Бо там Амелекії та Канаанїї перед вами, і поляжете від меча їх. Ви одвернулись від Господа; тому не буде Господь з вами.

⁴⁴ Та з’осьмілились вони піднятись на гірські верховини; тільки скриня завіту Господнього і Мойсей не рушили із табору. І зійшли з гори Амаликії та Канаанїї, що жили на тих горах, та й побили їх, і загнали аж до Горми.

Голова 15

¹ І рече Господь Мойсейові:

² Промов до синів Ізраїля і скажи їм: Як прийдете у землю оселї вашої, що дам вам,

³ І приносити мете огняну жертву Господеві, жертву всепалення чи то жертву заколення, щоб сповнити обітницю, чи добровільні дари у празники ваші, щоб закурити Господеві любі пахощі з буйної чи з дрібної скотини:

⁴ Так мусить той, хто приносить Господеві приношеннє своє, як хлїбну жертву принести: десятину ефи муки пшеничної, змішаної з четвертиною гіна олїї,

⁵ А як ливну жертву принесеш до жертви всепалення чи то заколення, на кожну вівцю одного гіна вина.

⁶ Або при баранї принесеш три десятин ефи муки пшеничної, змішаної з третиною гіна олїї;

⁷ А як ливну жертву подаси третину гіна вина; любі пахощі Господеві.

⁸ А як принесеш бичка на жертву всепалення, чи на жертву заколення, щоб сповнити обітницю, чи на жертву мирну Господеві,

⁹ Так нехай приносять до бичка як хлїбну жертву: три десятин ефи муки пшеничної, змішаної з половиною гіна олїї;

¹⁰ А як жертву ливну принесеш половину гіна вина: пахощі любі Господеві.

¹¹ Так будуть робити при кожному приношенню вола чи барана чи із овець, чи з кіз;

¹² Дивлючись по лїчбі, скілько жертвуєте, робити мете так, при кожному приношенню по лїчбі їх.

¹³ Всякий землянин мусить чинити се приносючи огняну жертву любих пахощів Господеві.

¹⁴ А коли пробуває в вас чужоземець, чи хто б то нї був між вами, в родах ваших, і приносить огняну жертву любих пахощів Господеві, то нехай і він так робить, як ви робите.

¹⁵ Що до громади, то установа одна про вас і про приходня, що між вами пробуває; установа віковічня в роди ваші: як ви, так і приходень буде перед Господом.

¹⁶ Закон один і одно право буде для вас і для приходня, що пробуває між вами.

¹⁷ І рече Господь до Мойсея:

¹⁸ Промов до синів Ізрайлевих, і скажи їм: Як прийдете в землю, що в неї сам я приведу вас,

¹⁹ Так починаючи їсти хлїб з тієї землї, мусите принести жертву Господеві:

²⁰ Як первоплід з тїста вашого принесете колача на жертву возношення; як жертву з току принесете його.

²¹ Від первого тїста вашого мусите давати Господеві жертву возношення в роди ваші.

²² А коли незнавши согрішите, і не сповните всї заповідї сї, що промовив Господь до Мойсея,

²³ І не сповните все те, що вам повелїв Господь через Мойсея, з того часу, як дав Господь заповідї, і потім у родах ваших,

²⁴ То вчините ось що: Коли за очима в громади, через помилку станеться, тодї мусить уся громада привести бичка на всепаленнє про любі Господеві пахощі, з дарами його хлїбними і ливними, по установі, і одного козла на жертву за гріх.

²⁵ І відпокутує сьвященник за всю громаду синів Ізрайлевих, і проститься їм; бо через помилку стався гріх сей, а вони подали свій принос, огняну жертву Господеві, і принесли перед Господом свою жертву за гріх, за помилку свою.

²⁶ І проститься всїй громадї синів Ізрайлевих, і приходневі, що пробуває між ними; бо ввесь люд провинив помилкою.

²⁷ А коли одна яка душа согрішить помилкою, так мусить вона принести козу перволїтку на жертву за гріх.

²⁸ І відпокутує сьвященник за душу, що помилкою провинила, согрішивши ненарочно перед Господом, і буде вона спокутована і проститься їй.

²⁹ Для землянина між синами Ізрайлевими і для приходня, що пробуває між ними, закон один мусить бути в вас про того, хто помилився.

³⁰ Но та душа, що піднявши руку кому що заподїє, чи він землянин, чи з приходнїв, наругався він з Господа; і викоренити мусять сю душу із серед люду,

³¹ Бо зневажив він слово Господнє і зломив заповідь його; викорениться душа тая; гріх її на їй.

³² І як були сини Ізрайлеві в пустинї, так знайшли чоловіка, що збирав дрова в субітнїй день.

³³ І взяли його ті, що знайшли, як він збирав дрова, та й привели до Мойсея і до Арона і до всієї громади.

³⁴ Та й віддали його під сторожу; бо не знати було, що з ним чинити.

³⁵ І сказав Мойсей: Вмерти мусить чоловік сей; нехай закидає його каміннєм вся громада за табором.

³⁶ І вивела його вся громада за табір, та й закидала каміннєм, і погиб він, як повелїв Господь Мойсейові.

³⁷ І рече Господь до Мойсея:

³⁸ Промов до синів Ізрайлевих і скажи їм, щоб робили собі кутаси на кінцях верхньої одежі своєї в родах їх, і щоб причіпили до кутасів одежі шнурок з блавату.

³⁹ І будуть вам кутаси на те, щоб ви, бачивши їх, згадували про всї заповідї Господнї, і сповняли їх, і щоб ви не подавались за серцем і очима вашими, що поривають вас до блудування;

⁴⁰ Щоб ви памятали і сповняли всї заповідї мої й були сьвятими в Бога вашого. Я Господь, Бог ваш, що вивів вас із Египецької землї, щоб вам бути Богом. Я Господь, Бог ваш.

Голова 16

¹ Уперся Кораг, син Їзгара, сина Кегаа, сина Левієвого, а з ним Датан та Абірам Елїабенки та Он Пелетієнко, сини Рубенові,

² Та й встали вони проти Мойсея, і з ними двістї пятьдесять чоловіка із синів Ізраїля, князї громадські, покликані до ради громадської люде знамениті.

³ І зібрались вони проти Мойсея та Арона, і промовили до них: Годї вам! Бо ж уся громада сьвята і Господь серед неї. Чого ж ви пнетесь високо над громадою Господньою?

⁴ Почувши те Мойсей упав на лице своє.

⁵ І промовив він до Корага й усієї роти його, і каже: Завтра сповістить Господь, хто його і хто сьвятий, щоб допустити його до себе; кого він вибрав, того допустить до себе.

⁶ Так учинїть: Нехай возьме з собою кадильницї Кораг і вся громада його,

⁷ І завтра положіть у їх жару, і положіть на йому кадило перед Господом; і нехай буде так: той чоловік, що вибере його Господь, нехай буде сьвятим. Буде з вас, Левієві сини!

⁸ І промовив Мойсей до Корага: Слухайте ж, сини Левієві!

⁹ Хиба мало вам, що Бог Ізраїлїв вилучив вас із громади Ізраїля, щоб вам можна приближитись до його, щоб вам можна послугувати в храминї Господнїй та стояти перед громадою послугуючи їй,

¹⁰ Що удостоїв тебе і всїх братів твоїх, синів Левієвих з тобою, приближитись до його? А вам ще й сьвященства захотїлось!

¹¹ Тим і повстали ви, ти і вся рота твоя проти Господа; бо що таке Арон, що ви нарікаєте на його?

¹² І післав Мойсей, щоб покликати Датана та Абірама Елїабенків, та вони сказали: Не пійдемо на гору!

¹³ Хиба мало того, що ти вивів нас із землї текущої молоком та медом, щоб поморити нас в степу; ти хочеш іще й царювати над нами?

¹⁴ І нї в землю, текущу молоком та медом не привів єси нас, нї дав нам у наслїддє поля й виноградники! Хочеш людям сим очі виколити? Не пійдемо!

¹⁵ І розлютився вельми Мойсей, і сказав до Господа: Не повертайсь до приносів їх! Нї одного осла не взяв я від них і не заподїяв зла нї одному з них.

¹⁶ І сказав Мойсей до Корага: Ти і вся твоя громада, станьте ви завтра перед Господом, ти сам і вони і Арон.

¹⁷ І нехай кожен візьме кадильницю свою і накладе у її кадила, і нехай принесе кожен свою кадильницю перед Господом, двістї і пятьдесять кадильниць; і ти і Арон, кожен кадильницю свою.

¹⁸ І взяли вони кожен кадильницю свою, і понакладали в них жару, і понасипували в них кадила; та й приступили до входу в соборний намет, і Мойсей та Арон.

¹⁹ І скликав Кораг проти них усю громаду до входу в соборний намет.

²⁰ І показалась слава Господня перед всією громадою. І промовив Господь до Мойсея та Арона слова:

²¹ Вилучтесь із між громади сієї, і погублю їх в одну мить ока.

²² І впали вони ниць на лиця свої і сказали: Боже, ти Боже духів усякого тїла! Один чоловік согрішив, а гнїв би твій мав бути на всю громаду?

²³ І рече Господь Мойсейові:

²⁴ Промов до громади і скажи: Відступіть геть навкруги від наметів Корага, Датана й Абірама.

²⁵ І встав Мойсей, і пійшов до Датана й Абірама, і пійшли за ним старші мужі Ізраїля.

²⁶ І промовив він до громади кажучи: Відступіте ж від наметів сих безбожних людей, і не торкайте нїчого їх, щоб не погибнути вам у всїх гріхах їх.

²⁷ І відступили вони геть навкруги від храмини Корага, Датана та Абірама. А Датан та Абірам, вийшовши стояли коло входу в намети свої з жінками своїми й дїтьми своїми і з немовлятами своїми.

²⁸ І сказав Мойсей: По тому зрозумієте ви, що Господь післав мене сотворити всї дїла сї, та що не по своїй волї вчинив я се:

²⁹ Коли вони помруть, як всї люде вмирають, і постигне їх така кара як всїх людей, то не послав мене Господь;

³⁰ Коли ж нечуване диво сотворить Господь, і роззявить земля уста свої та й проковтне їх і все, що їх, і пійдуть живими під землю, тодї пізнаєте, що сї люде споневіряли Господом.

³¹ І сталося, що як він скіньчив промовляти сї слова,

³² Розступилась земля під ними, і роззявила земля уста свої та й проглинула їх самих і домівки їх і всїх людей, що були в Корага, і все майно.

³³ І провалились вони, і все що було їх, живими під землю, і покрила їх земля, і погинули вони спроміж громади.

³⁴ І ввесь Ізраїль, що був навкруги них, кинувсь навтеки, на зойк їх: казали бо вони: Коли б і нас не проглинула земля!

³⁵ І вийшов огонь від Господа, і пожер двістї чоловіка, що поприносили кадила.

³⁶ І рече Господь Мойсейові:

³⁷ Скажи Елеазарові Ароненкові, сьвященникові, щоб повигрібав кадильницї із пожарища; і нехай порозкидає жар, вони бо посьвячені.

³⁸ Із кадильниць тих чоловіків, що согрішили, нехай пороблють із них тонкі бляхи, щоб ними покрити жертівника; бо принесли вони їх перед Господа, і тому стали вони посьвяченими; і будуть вони знаменнєм синам Ізрайлевим.

³⁹ І взяв Елеазар, сьвященник, кадильницї мідяні, що принесли погорівші, і поросплїскувано їх, щоб покрити жертівника,

⁴⁰ На спомин синам Ізрайлевим, щоб нїхто чужий, хто не з насїння Аронового, не приступав, кадити перед Господом, щоб із ним не сталось, як з Корагом і з його громадою, як сказав йому Господь через Мойсея.

⁴¹ Другого ж дня, стала нарікати вся громада Ізрайлева на Мойсея й Арона, мовляючи: Ви погубили люд Господень!

⁴² І сталось, як зібралась була громада проти Мойсея і Арона, так обернулись вони до соборного намету, і се вкрила його хмара і явилась слава Господня.

⁴³ І приступили Мойсей та Арон перед соборний намет.

⁴⁴ І промовив Господь до Мойсея кажучи:

⁴⁵ Підіймітесь із серед громади сієї, так погублю їх в одну мить! І впали вони ниць на лиця свої.

⁴⁶ І каже Мойсей до Арона: Возьми кадильницю твою, та наклади в її жару із жертівника, і насип кадила, і йди скоріш у громаду, та спокутуй їх; бо спалахнув гнїв, від лиця Господнього й пійшов помір.

⁴⁷ І взяв Арон кадильницю, як казав Мойсей, та й метнувсь між громаду, аж се почалась морова кара між людьми. І насипав він кадила та й почав відправляти покуту за людей.

⁴⁸ І став він між мертвими і живими, і зупинилась морова кара.

⁴⁹ А було тих, що від морової пошестї погибли, чотирнайцять тисяч і сїмсот, окрім тих, що померли задля Корага.

⁵⁰ І вернувсь Арон до Мойсея, до входу в соборний намет, і зупинилась морова пошесть.

Голова 17

¹ І рече Господь до Мойсея:

² Промов до синів Ізрайлевих, і візьми від них по прутові за кожний дім батьківський, від усїх князїв по домах батьківських їх, дванайцять прутів; імя кожного напиши на прутові його.

³ Імя ж Арона напишеш на прутові Левія; один бо прут буде про кожну голову батьківських домів їх.

⁴ І покладеш їх у соборному наметї перед сьвідченнєм, де я бачусь із тобою.

⁵ І процьвіте прут чоловіка того, котрого я виберу; і так втихомирю передо мною мирканнє синів Ізраїля, що нарікають на вас.

⁶ І промовив Мойсей до синів Ізрайлевих, і подали йому всї їх князї по прутові за князя, по батьківських домах їх, дванайцять прутів; а прут Аронів був між їх прутами.

⁷ І положив Мойсей прути перед Господом, в наметї сьвідчення.

⁸ І сталось другого дня, як увійшов Мойсей у намет сьвідчення, і се, процьвів прут Аронів, з дому Левієвого: пустив він пупляшки, і зацьвів квітками, і зродив спілі микдали.

⁹ І виніс Мойсей усї прути від лиця Господнього до всїх синів Ізрайлевих, і побачили вони, і взяли кожен прута свого.

¹⁰ І рече Господь до Мойсея: Принеси назад прута Аронового перед сьвідченнє, щоб заховати його як знамя проти синів бунтовливих: і зробиш передо мною конець наріканню їх, та щоб не повмирали вони.

¹¹ І сповнив Мойсей усе; як заповідав йому Господь, так він вчинив.

¹² І промовили синове Ізрайлеві до Мойсея, кажучи: Дивись, ми пропадаємо, ми гинемо, всї ми згинемо!

¹³ Хто тільки приступить до храмини Господьної, вмирає; чи не всїм же нам прийдеться померти?

Голова 18

¹ І промовив Господь до Арона: Ти сам і сини твої й батьківський дім твій з тобою мусите нести провину сьвятинї; і ти сам і сини твої з тобою мусите нести провину вашого сьвященства.

² Теж і браттє твоє з поколїння Левієвого, з поколїння батька твого нехай приближується з тобою, щоб вони були при тобі і вслуговували тобі; ти ж і сини твої з тобою, ви служити мете перед наметом сьвідчення.

³ Нехай вони роблять службу коло тебе і коло всього намету; тільки до посуду сьвятинї і до жертівника нехай не приступають, щоб не померти їм, так їм як і вам.

⁴ І будуть вони при тобі і доглядати муть соборного намету при всїх службах в наметї, чужий же не сьміє приближатись до вас.

⁵ І будете пильнувати догляду сьвятинї і догляду жертівника, щоб не було вже гнїва на синів Ізраїля.

⁶ Се я сам взяв братів ваших Левітів зміж синів Ізрайлевих; вам подаровано їх про Господа, на послугу при соборному наметї.

⁷ Ти ж і сини твої з тобою будете пильнувати сьвященства вашого у всьому, що належить до жертівника і в серединї за завісою, і так робити мете службу; вам передаю як дар службу сьвященства. Хто ж чужий приближиться, буде переданий смертї.

⁸ І рече Господь Аронові: Се передав я тобі догляд моїх жертв підношення. Від усього, що присьвячують сини Ізрайлеві, оддав я тобі і синам твоїм, задля сьвященства вашого, вічну твою частку.

⁹ Ось що буде твоє від сьвятих посьвятів, що не прийдуть на вогонь: всї дари їх, як всї жертви хлїбні, всї жертви за гріх, і всї жертви за провину, що вони приносять їх менї, як великі сьвятощі тобі вони і синам твоїм.

¹⁰ У сьвятому місцї їсти меш їх, ввесь музький пол їсти ме їх; сьвятим се мусить бути тобі.

¹¹ І се буде твоє: возношення дарів їх і всї жертви гойдані синів Ізрайлевих; тобі і синам твоїм і дочкам твоїм з того віддав я як вічну пайку; всякий чистий в дому твому може їх їсти.

¹² Все найлучче з олїї і все найлучче з винограду і зерна, їх первоплоди, що приносять їх Господеві, тобі оддав я їх.

¹³ Первоплоди з усього, що родить земля їх, що вони подають їх Господеві, твої будуть; всякий чистий з дому твого може їх їсти.

¹⁴ Усе посьвячене в Ізраїлї твоє буде.

¹⁵ Все перворідне від усякого тїла, що приносять Господеві, людина чи із скотини, буде твоє; тільки первородне дитя мусить бути викуплене, і первак із скотини нечистої мусить бути викуплений.

¹⁶ І ті, що треба їх викупити, від одного місяця будуть викупляти їх по твому цїнуванню по пять секлїв срібла, по секлеві сьвятинї, двайцять гер в йому.

¹⁷ Первородного ж бика, або первородного барана чи первородного козла не давати меш викуповувати; присьвячені вони. Кровю їх будеш кропити на жертівника і жир їх пускати димом в огнянїй жертві, про любі пахощі Господеві.

¹⁸ І мясиво їх буде твоїм; як грудина жертви гойданої і як права лопатка, твоє буде воно.

¹⁹ Всї жертви посьвятів, що підносять їх сини Ізраїля Господеві, оддав я тобі і синам твоїм і дочкам твоїм з тобою, як віковічну частку; се завіт вічний про тебе й про насїннє твоє з тобою.

²⁰ І рече Господь Аронові: У землї їх не мати меш жадного наслїддя, і частки в тебе не буде між ними. Сам я частка твоя і наслїддє твоє серед синів Ізрайлевих.

²¹ І се дав я синам Левієвим замість наслїддя всї десятини Ізраїля за службу, що вони служать при соборному наметї.

²² І більш не приступати муть синове Ізрайлеві до соборного намету, щоб не взяти на душу гріха і не померти.

²³ Нехай Левіти служать службу при соборному наметї, і самі несуть гріх їх. Установа віковічня в роди ваші. А серед синів Ізрайлевих не мати муть жадного наслїддя;

²⁴ Бо десятину синів Ізрайлевих, що в жертву приносять Господеві, дав я Левітам як наслїддє; тим то сказав я їм, що між синами Ізрайлевими не буде в них наслїддя.

²⁵ І промовив Господь до Мойсея, кажучи:

²⁶ А до Левітів скажеш так: Коли берете ви від синів Ізрайлевих десятину, що дав я вам як наслїддє ваше, так мусите принести жертву возношення Господеві, десятину від десятини.

²⁷ І полїчиться вам жертва возношення вашого, як зерно з току і як достаток винограднього точила.

²⁸ От же й ви мусите приносити жертву Господеві від усїх десятин ваших, що берете їх від синів Ізраїля і давати мете від всього Аронові сьвященникові жертву возношення про Господа.

²⁹ Від усього, що принесуть вам, будете давати всяку жертву возношення Господеві, посьвяти його з усього, що є найлучче.

³⁰ І казати меш їм: Коли принесете що найлучче з того, так полїчиться Левітам як дохід з току і як дохід з винограднього точила.

³¹ І можна вам їсти його в усякому місцї, вам самим і домам вашим; бо се вам плата за вашу службу в соборному наметї.

³² І не буде вам за те гріха, коли що найлучче з того принесете, і не зневажите посьвятів синів Ізраїля і не помрете.

Голова 19

¹ І рече Господь Мойсейові та Аронові: Се установа закону, що заповідав Господь словами:

² Скажи синам Ізрайлевим, щоб привели до тебе ялівку руду, без скази, таку що нема хиби на нїй, що не було ярмо на нїй;

³ І віддасьте її Елеазарові сьвященникові, і виведе він її геть перед табор, і заколють її перед ним.

⁴ І візьме Елеазар сьвященник крові її пальцем своїм, і покропить кровю на переднїй бік соборного намету сїм раз.

⁵ І спалють ялівку перед очима його: шкіру її і мясиво її і кров її з гнойом її треба спалити.

⁶ І візьме сьвященник дерева кедрового та іссопу й кармазину та й кине в середину поломя, як палити муть ялівку.

⁷ І випере сьвященник одїж свою і викупає тїло своє в водї, а потім можна йому ввійти до табору; тільки ж нечистий буде сьвященник до вечора.

⁸ І хто палив її, мусить випрати одїж свою в водї, і викупати тїло своє в водї, і буде й він нечистим до вечора.

⁹ І збере попіл із ялівки який чистий чоловік, і висипить його за табором на місцї чистому; і буде він для громади синів Ізраїля схований про воду очищення, що буде на очищеннє від гріха.

¹⁰ І випрати мусить, хто збірав попіл з ялівки, одїж свою, і буде до вечора нечистим. І буде синам Ізраїля і приходню, що пробуває між ними, віковічною встановою.

¹¹ Хто доторкнеться мерця, трупа якої людини, нечистий буде сїм день.

¹² Мусить очиститись водою сією на третий день, і стане на семий день чистим; а як не очиститься на третїй день, так не буде на семий день чистим.

¹³ Всякий, хто доторкнеться мерця, трупа якої людини, що вмерла, і не очиститься, той опоганив храмину Господню; викоренитись мусить ся душа з Ізраїля. Водою очищення він не покроплений, тому він нечистий; нечистота його ще на йому.

¹⁴ Се закон про людину, що вмерла в наметї: кожний хто входив в намет, і кожний хто був у наметї, нечистим буде сїм день.

¹⁵ І всяка одкрита посудина, на якій нема привязаної покришки, нечистою буде.

¹⁶ І всякій хто в чистому полї торкнеться до вбитого мечем, чи до мерця, чи до костей чоловічих, чи до домовини, буде сїм день нечистим.

¹⁷ І возьмуть, про нечистого, попелу із жертви спаленої на очищеннє, і наллють на його води текучої в посудину.

¹⁸ І візьме чистий чоловік гіссопу та й умочить у воду, та й покропить на намет і на всю посудину і на всїх людей, що там будуть, і на того, що торкнувсь до костей, чи до вбитого, чи до мерця, чи до домовини.

¹⁹ І кропити ме чистий на нечистого на третїй день і на семий день; і очистить його на семий день; і випере він одїж свою і викупає тїло своє в водї, і стане він чистим увечорі.

²⁰ Коли ж людина яка стане нечиста і не очиститься, душу таку треба викоренити спроміж громади; бо сьвятиню Господню вона опоганила: водою очищення не покроплено її, нечиста вона.

²¹ І буде се в вас установою вічньою. І хто кропить очищаючою водою, мусить випрати одїж свою, і хто приторкнеться до очищаючої води, нечистим буде до вечора.

²² І все, до чого приторкнеться нечистий, стане нечистим, і хто приторкнувся його, нечистим буде до вечора.

Голова 20

¹ І прийшли сини Ізрайлеві цїлою громадою в степ Зин, первого місяця; і остановився народ в Кадесї; і вмерла там Миряма, і поховано її там.

² І не стало води для громади, і зібрались вони проти Мойсея і Арона.

³ І сварились люде з Мойсейом і з Ароном, мовляючи: Лучче було б нам померти тодї, як померло браттє наше перед Господом!

⁴ Та на що привели ви громаду Господню в цей степ, щоб і нам тут погибнути і скотинї нашій?

⁵ І нащо вивели ви нас із Египту, щоб завести нас у се ледаче врочище? Нема ту нї землї на сїйбу, нї смоківниць, нї винограду, нї гранат, і навіть води нїде напитись.

⁶ І пійшов Мойсей з Ароном від громади до входу в соборний намет, і впали ниць на лиця свої; і явилась їм слава Господня.

⁷ І промовив Господь до Мойсея: кажучи:

⁸ Возьми жезло та збери громаду, ти й твій брат Арон, і покличте до скелї перед очима їх; і дасть вона вам воду свою, і виведеш їм воду із скелї, і напоїш громаду й скотину їх.

⁹ І взяв Мойсей жезло од лиця Господнього, як він повелїв йому.

¹⁰ І зібрали Мойсей та Арон громаду перед скелею; і рече їм: Слухайте ж, ворохобники, чи добудемо з сієї скелї воду про вас?

¹¹ І підняв Мойсей руку та й вдарив скелю жезлом своїм двічі; і потекло багацько води, і напилась громада й скотина їх.

¹² І рече Господь Мойсейові й Аронові: За те, що не няли ви менї віри, щоб осьвятити мене в очу синів Ізраїля, за те не приведете ви громади сієї в землю, що я надїлив їм.

¹³ Се води Мериви, де сварились Ізрайлеві сини з Господом, і він явив їм сьвятість свою.

¹⁴ І післав Мойсей посли з Кадесу до царя Едомського: Так каже твій брат Ізраїль: Ти знаєш усї ті пригоди, що стались нам:

¹⁵ Як батьки наші спустились в Египет і ми жили в Египтї довгий час, і що Египтяне заподїяли нам і батькам нашим.

¹⁶ Тодї позвали ми до Господа, і він почув наш голос, і післав ангела та й вивів нас із Египту; і се ми в Кадесї містї, що на краю займища твого.

¹⁷ Дозволь же нам пройти через твою землю! Не будемо йти полями й виноградниками, і не будемо пити води з колодязїв; по царській дорозї перейдемо, не будемо звертати нї на право, нї на ліво, докіль не перейдемо займища твого.

¹⁸ Та відказав йому Едом: Не переходити меш в мене; ато з мечем вийду проти тебе.

¹⁹ І казали йому синове Ізрайлеві: Битим шляхом ми хочемо йти; а коли воду твою пити му я, чи скотина моя, так заплачу тобі за неї; тільки ногами моїми хочу перейти, більш нїчого.

²⁰ І каже: не можна щоб проходити! І вийшов Едом проти його з великим народом і з потужною рукою.

²¹ І так не дав Едом Ізраїлеві перейти через займища свої, і звернув Ізраїль на бік від його.

²² І рушили в дорогу від Кадесу, і прийшли сини Ізрайлеві, цїлою громадою, до Ор гори.

²³ І рече Господь Мойсейові та Аронові під Ор-горою, на границях землї Едомової:

²⁴ Мусить прилучитись Арон до народу свого; бо не має він увійти в землю, що я віддав синам Ізрайлевим за те, що ви противились повелїнню мому при водах Мериви.

²⁵ Возьми Арона та Елеазара, сина його, та й приведи їх на Ор-гору;

²⁶ І знїми з Арона одїж його та вдягни в неї Елеазара, сина його, і прилучиться Арон і вмре там.

²⁷ І вчинив Мойсей, як заповідав Господь. І зійшли вони на гору перед очима в усієї громади.

²⁸ І зняв Мойсей з Арона одїж його, та й одягнув у неї Елеазара, сина його. І вмер Арон на верховинї Ор-гори. І спустивсь із гори Мойсей та Елеазар. І побачила вся громада, що вмер Арон, і плакав увесь люд Ізраїльський трийцять день.

Голова 21

¹ І прочув Канаанїй, царь Арадський, котрого осада була на полуднї, що йде Ізраїль шляхом до Атарима, і став битись з Ізраїлем і позаймав деяких із між їх у полонь.

² І зробив обітницю Ізраїль перед Господом кажучи: Коли справдї віддаси люд сей в руки мої, так понищу городи їх до нащаду.

³ І почув Господь голос Ізраїля, і віддав Канаанїїв в руки його; і він знищив їх і городи їх. І назвали врочище те Горма^[5].

⁴ І рушили дальше від Ор-гори шляхом до Червоного моря, щоб обминути Едом землю. І впав дух у людей в дорозї.

⁵ І почали люде говорити проти Бога і проти Мойсея: Нащо вивели ви нас, щоб нам повмирати в степу? Бо нема хлїба і нема води, і опротивіла нам вже тая нїкчемна пожива.

⁶ І наслав Господь на люд гадюки сарафи, і кусали вони людей; і много люду вимерло в Ізраїлї.

⁷ Тодї приступили люде до Мойсея та й промовили до його: Согрішили ми, бо говорили проти Господа і проти тебе; благай Господа, щоб відняв гадюк від нас. І благав Мойсей за люд, і рече Господь Мойсейові:

⁸ Зроби собі сарафа гадюку і повісь її на тику; і станеться, що як укусить кого гадюка, і він погляне на неї, то зостанеться живим.

⁹ І зробив Мойсей гадюку мідяну, та й повісив її на тику; і сталося, що як укусила гадюка людину, і вона позирнула на мідяну гадюку, то зісталась живою.

¹⁰ І рушили сини Ізрайлеві в дорогу та й отаборились в Оботї.

¹¹ І рушили дальше від Обота і стали табором в Іє-Абаримі у степу, що розкинувся перед Моабом на схід соньця.

¹² Звідтам рушили вони та й отаборились над потоком Серед.

¹³ А звідтам рушили вони дальше та й отаборились по другім боцї Арнона, що в степу, а виходить із займаньщини Аморіїв. Бо Арнон границя Моабова, між Моабіями і Аморіями.

¹⁴ Тим то й сказано в книзї боїв Господнїх:

¹⁵ Вагеб у Суфі і потоки Арнона; і злив потоків, що сягає до головного міста Ар, і тече по границї Моаба.

¹⁶ А звідти рушили до Бейеру, се той колодязь, про котрого казав Господь Мойсейові: Збери народ, і дам їм воду.

¹⁷ Засьпівав тодї Ізраїль оцю пісню: У гору вода з колодязя! Сьпівайте про його! Колодязь той самі князї копали, дуки з народу, і сам законодавець жезлом пробивали.

¹⁸ А із степу добирались дальше до Маттана.

¹⁹ Із Маттана в Нахалієль, а з Нахалієля до Бамота;

²⁰ А з Бамота в долину, що на полях Моаба, до верховин гори Пізга, що стремить над дикою полониною.

²¹ І післав Ізраїль посли до Сигона, царя Аморійського, кажучи:

²² Позволь перейти через твою землю! Не будемо звертати на поля і на виноградники, і не будемо пити води з колодязїв; шляхом царським ійти мемо, покіль перейдемо твої займища.

²³ Та не дозволив Сигон Ізрайлеві перейти через займаньщину свою; і зібрав Сигон увесь люд свій, та й вийшов проти Ізраїля в степ, і прийшов у Ягаз та й почав бити на Ізраїля.

²⁴ І побив його Ізраїль гострим мечем та й заняв його землю, від Арнона до Ябока, до синів Аммонових, Аммонове бо займище було потужне.

²⁵ І взяв Ізраїль всї городи сї, і почав жити у всїх Аморійських городах, в Гесбонї та й у всїх приналежних містах.

²⁶ Бо Гесбон був город Сигона, царя Аморійського; а він бивсь із прежнїм царем Моабським, і взяв усю землю його до Арнона.

²⁷ Тим же то у пісьнї сьпівають: Ой рушаймо до Гесбона, цареві Сигону город пишний будувати, мурами твердити.

²⁸ Загорілось у Гесбонї у царя Сигона, і пожер огонь високі замки над Арноном.

²⁹ Горенько тобі, Моабе! Народе Камосів! Гинеш марно, і втїкають сини твої в ростїч; утїкають, забувають давню свою славу, дочки ж твої в Аморія у неволї гинуть.

³⁰ Зруйновали ми осади Гесбон до Дибону, від Нофи огнем спалили села до Медеби.

³¹ І осївсь Ізраїль у землї Аморійський.

³² І післав Мойсей на провідки в город Язер, і взяли вони приналежні оселї його, і вигнав він Аморіїв, що там були.

³³ І повернули вони і пійшли шляхом до Базану. І вийшов Ог, царь Базанський, проти них з усїм людом своїм воювати з ними коло Едреї.

³⁴ І рече Господь до Мойсея: Не лякайся його; бо я віддав в руки твої його й увесь люд його; і чини із ними те, що вчинив із Сигоном, царем Аморійським, що жив у Гесбонї.

³⁵ І повбивали вони його і синів його і ввесь люд його, так що не зістався нї один живий із них, та й заняли землю його.

Голова 22

¹ І рушили сини Ізрайлеві та й отаборились на рівнинї Моабський, по другім боцї Йордана навпроти Ерихону.

² І побачив Балак Зипоренко усе, що заподїяв Ізраїль Аморіям.

³ І боялись вельми Моабії того люду, бо багацько було його, і великий пострах пійшов між Моабіями перед синами Ізраїля.

⁴ І казали Моабії мужам старшим Мидіянським: Тепер обїсть голота ся навкруги нас усе, як обїдає віл траву у полї. А Балак Зипоренко був тодї царем Моабським.

⁵ І післав він посли до Білеама Беоренка в Петор, що над рікою Ефрат, в землї синів народа його, щоб покликати його, і велів сказати йому: Ось вийшов люд із Египецької землї; і укрив він лице землї, та й осївсь проти мене.

⁶ Оце ж прийди та проклени менї сей люд: надто бо він потужен проти мене. Може удасться менї, що подужаю його і вижену його з країни: Знаю бо, кого ти благословиш, той благословен буде, а кого ти прокленеш, той проклятим буде.

⁷ І пійшли старші мужі Моабські і мужі Мидіянські, з дарунками в руках за закленаннє. І прийшли вони до Білеама, і промовили йому слова Балакові.

⁸ І каже він їм: Переночуйте тут сю ніч, і дам я вам відповідь, так як Господь менї скаже. І зістались князї Моабські в Білеама.

⁹ І прийшов Бог до Білеама і каже: Що се в тебе за люде?

¹⁰ І каже Білеам Богу: Балак Зипоренко, царь Моабській послав сказати менї:

¹¹ Се люд вийшов із Египту й укрив лице землї. Оце ж прийди, проклени його менї; може буде в мене снага битись із ним і вижену їх.

¹² І каже Бог Білеамові: Не треба тобі йти з ними, не треба тобі проклинати люду; бо він благословений.

¹³ І встав Білеам уранцї і сказав князям Балаковим: Ідїте в землю вашу; бо не схотїв Господь менї дозволити ійти з вами.

¹⁴ І встали князї Моабські, і прийшли до Балака і кажуть: Не схотїв Білеам ійти з нами.

¹⁵ Тодї післав Балак ще раз князїв, поважніщих, як ті, і було їх більше.

¹⁶ І прийшли вони до Білеама і промовили до його: Так мовляє Балак Зипоренко: Нехай уже нїщо не зупиняє тебе йти до мене:

¹⁷ Бо шаною великою вшаную тебе і все, що скажеш менї, вчиню; прийди ж, та заклени менї народ той!

¹⁸ І відказав Білеам, і сказав слугам Балаковим: Коли б давав менї Балак будинок свій повен срібла й золота, так все таки не зміг би я переступити слова Господа, Бога мого, щоб вчинити чи мале чи велике.

¹⁹ Тепер же зістаньтесь ту й ви на ніч, щоб довідатись менї, що скаже менї Господь.

²⁰ І прийшов Бог в ночі до Білеама і рече йому: Коли тебе звати прийшли люде, так заберись та йди з ними; та чинити меш тільки те, що скажу тобі.

²¹ І встав Білеам вранцї, і осїдлав ослицю свою, та й рушив в дорогу із князями Моабськими.

²² І запалав гнїв Божий за те, що він пійшов; і став ангел Господень на дорозї, щоб спинити його; а він їхав на ослицї своїй і двох молодиків його з ним.

²³ І побачила ослиця ангела Господнього, що стояв на дорозї, і голий міч його в руцї його. І звернула ослиця з дороги та й пійшла полем. І вдарив Білеам ослицю, щоб вернути її на дорогу.

²⁴ Но ангел став у сутках між виноградниками: стїна з одного боку і стїна з другого боку.

²⁵ І як побачила ослиця ангела, примчала вона до стїни і притиснула ногу Білеамові до стїни; і ще раз ударив її.

²⁶ І пройшов дальш ангел Господень, та й став в узькому місцї, де не було дороги звернути, нї праворуч, нї лїворуч.

²⁷ І побачила ослиця ангела Господнього, та й лягла під Білеамом; і запалав Білеам гнївом, і вдарив він ослицю палицею.

²⁸ І відчинив Господь щелепи в ослицї, і каже вона до Білеама: Що я тобі зробила, що бив єси мене оце три рази?

²⁹ І сказав Білеам до ослицї: Бо ти робила сьміх з мене; коли б у мене та був міч у руцї, то вбив би я тебе тепер.

³⁰ І каже ослиця до Білеама: Чи я ж не ослиця твоя, що на їй ти їздиш з того часу, як почав жити на сьвітї та й до сього дня? Хиба ж ізвикла я чинити з тобою таке? А він каже: Нї!

³¹ Тодї розкрив Господь очі Білеамові, і побачив він ангела Господнього, що стоїть на дорозї, і голий міч у руцї в його. І вклонивсь він; і склонив він лице своє до землї;

³² І промовив до його ангел Господень: Защо оце вдарив єси ослицю твою три рази? Се сам я вийшов перебивати тобі; бо погибельна стежка твоя передо мною.

³³ І бачила мене ослиця та й звертала оце передо мною три рази. Коли б не звертала вона передо мною, так нинї вбив би я тебе; а зоставив би її живою.

³⁴ І каже Білеам до ангела Господнього: Согрішив я; бо не знав, що ти стояв проти мене на стежцї. Оце ж коли негаразд воно в очу в тебе, так вернусь.

³⁵ І каже ангел до Білеама: Ійди з людьми, но тільки мусиш те промовляти, що скажу тобі. І пійшов Білеам із князями Балаковими.

³⁶ І почув Балак, що прибув Білеам, і вийшов він на зустріч йому в Ір-Моаб, на побережю Арнона, що на самому краю займища.

³⁷ І каже Балак до Білеама: Хиба ж не посилав я нарочно до тебе кликати тебе? Чом не прибував єси до мене? Чи то ж я справдї не спромігся б ушанувати тебе?

³⁸ І каже Білеам до Балака: Се прибув я до тебе, та хиба моя воля промовляти що небудь? Слово, що кладе Бог в уста менї, те промовляти му.

³⁹ І рушили Білеам з Балаком, і прибули вони в Кірият-Ензот.

⁴⁰ І принїс Балак жертву з буйної й дрібної скотини, та й послав Білеамові та князям, що були з ним.

⁴¹ І сталось воно вранцї, що взяв Балак Білеама та й привів його на верхи Бааля, щоб він побачив із відти народ, що стояв зпереду.

Голова 23

¹ І каже Білеам до Балака: Постав менї ту сїм жертівників, і наготов менї семеро бичків і семеро баранів.

² І вчинив Балак те, що сказав Білеам. І жертвували Балак і Білеам бичка й барана на кожному жертівнику.

³ І каже Білеам до Балака: Стань коло всепалення твого, а я пійду: може стріне Господь мене, і що покаже він менї, те перекажу тобі. І пійшов на безлїсний верх гори.

⁴ І стрів Бог Білеама, і він каже до його: Сїм жертівників поставив я, і принїс бичка й барана на кожному жертівнику.

⁵ І вложив Господь слово в уста Білеамові і промовив: Вернись до Балака і говори так:

⁶ І вернувсь він до його; і се стояв він коло всепалення свого, сам він і всї князї Моаба.

⁷ І почав він річ свою і промовив: Закликав мене з Арану Балак у гостину, з гір восточнїх царь Моабський у свою країну: Прийди, будеш ту Якова клясти-проклинати; прийди, будеш в Ізраїля долю відіймати.

⁸ Як я, царю, того зважусь клясти-проклинати, кого Бог сподобив ласки, Господь благодати?

⁹ Я на його з гір високих пильно позираю, із верхів очима всюди його проводжаю. Се той люд, що від народів окрім пробуває, між народами нїкого рідного не має.

¹⁰ Хто Якова та злїчив би пісок під ногами? Мирияди Ізраїля хто порахував би? Коли б менї так праведно, як і їм вмирати, я не знаю, чого в світї кращого й бажати.

¹¹ І каже Балак Білеамові: Що ти вчинив ізо мною? Проклясти вороги мої взяв я тебе, і се ти навіть благословляєш їх!

¹² І відповів той, кажучи: Хиба того, що вложив Господь в уста менї, не годиться менї виявити?

¹³ І каже йому Балак: Ходїмо зо мною на инше місце, звідкіля мож побачити їх; та тільки тих, що поперед, бачити меш їх, а всїх не побачиш. І проклени менї їх ізвідтам.

¹⁴ І вивів його на поле сторожі, на верховину Пісги-гори, і поставив там сїм жертівників, і принїс бичка й барана на кожному жертівнику.

¹⁵ І каже він Балакові: Стань ту коло всепалення твого, а я піду там на зустріч.

¹⁶ І зустрів Господь Білеама, і вложив слово йому в уста, і рече: Вернись до Балака і так промовляти меш.

¹⁷ І прийшов він до його; і се стоїть він коло всепалення, і князї Моабські з ним.

¹⁸ І каже йому Балак: Що промовив Господь?

¹⁹ І почав він приповідь свою і промовив: Встань, Балаче, та послухай, зрозумій, Зипорів сину!

²⁰ Бог, не чоловік той льживий, щоб туманити людину. Сказав би він, та й не вдїяв? Нї, по віки так не буде! Він сказав, та й не справдив би? Се ж не ми, химерні люде.

²¹ Звелїв він благословити, я благословив, не сумнився, щоб Яков по Божій волї нїчим в сьвітї не журився.

²² Господь, Бог його, по віки з ним пробуває, голубить, і труба його царськая голосно рокоче, трубить.

²³ Вивів люд свій із Египту, визволив з ярма, з неволї, мов той ріг у однорога, сила його в дикім полї.

²⁴ На Якова в нас не буде, ворожби чи то проклону: про Ізраїля всї люде скажуть: Бог його воздвигнув.

²⁵ Мов левиця устає він, і мов лев стрибає в гору; ляже, як пожер здобичу та напивсь крові з улову.

²⁶ І каже Балак Білеамові: Лучче вже й не проклинай їх, і не благословляй.

²⁷ І відповів Білеам, і каже Балакові: Хиба не казав я тобі, що все, що промовив Господь, мушу сповнити.

²⁸ І каже Балак Білеамові: Ось ходїмо, візьму тебе в друге місце. Може, Богу буде вгодно, щоб ти прокляв їх ізвідтам.

²⁹ І взяв Балак Білеама на верх Пеора, що стремить на рівнинї пустинї. І каже Білеам Балакові:

³⁰ Вистав менї ту сїм жертівників, і приготов менї ту семеро бичків і семеро баранів.

³¹ І вчинив Балак, що сказав йому Білеам, і жертвував він бичка й барана на кожному жертівнику.

Голова 24

¹ І побачив Білеам, що добре в очу в Господа благословити Ізраїля, і не пійшов, як перші рази, на ворожбу, а став лицем до степу.

² І зняв Білеам очі, та й побачив Ізраїля, що таборивсь по поколїннях своїх, і зійшов на його дух Божий.

³ І почав він приповідь свою і промовив: Білеам, син Беорія, до вас промовляє, той, кому, відкрились очі, рече і звіщає.

⁴ Той рече, хто чув од Бога сї слова пророчі; всемогущого він бачив, і чув серед ночі. 5 . Ой Якове! що за гарні намети у тебе! Ізраїлю! Що за шатра в тебе таборові!

⁶ Мов долини розпростерлись пишно та роскішно, мов дуброви над рікою, що Господь садив їх; мов кедри понад водою високо знялися, розростаючись по всяк час надять, ваблять око.

⁷ Лити меш ти воду з відер, щоб твоє насїннє виростало й процьвітало на впокійних водах. Царь його ще переважить і царя Агага; царство його візьме гору над всїма царствами.

⁸ Вивів Бог його з Египту, силу однорожу; ворогів всїх пожере він, побє всї народи; поборовши їх потрощить костї в дикім полї; стрілами він повбиває усїх їх запеклих.

⁹ Ліг як лев він опочити, хто його розбудить? Благо, хто тобі радїє та благословляє; проклять, хто тебе не любить, клене, проклинає!

¹⁰ І запалав гнївом Балак на Білеама, і сплесне він руками, і каже Балак Білеамові: Проклясти вороги мої покликав я тебе, і се навіть благословеннєм благословив єси їх оце вже три рази.

¹¹ Утїкай же до своєї домівки! Хотїв я шаною вшанувати тебе; та се вдержав тебе Господь од пошановання.

¹² І каже Білеам Балакові: Хиба ж я й послам твоїм, що посилав їх єси до мене, не казав:

¹³ Коли б давав менї Балак будинок свій повен срібла та золота, не переступив би я слова Господнього, вчинити що доброго, чи лихого по своїй волї. Що промовить Господь, те й мушу мовляти.

¹⁴ Тепер ж оце йду до мого люду. Ходїмо, так виявлю тобі, що робити ме навпослї народ той з твоїм народом.

¹⁵ І почавши приповідь свою промовив він: Білеам се Беоренко рече-промовляє, той кому відкрито очі, рече і звіщає.

¹⁶ Той, хто чув од Бога слово в ночі, в сновидїннї, очі ж мав тодї закриті, а все ж таки бачив.

¹⁷ Бачу його перед віччу, тільки не сьогоднї, бачу його, та не зблизька, чую в мому дусї: сходить зоря із Якова, здіймається берло з Ізраїля, та й поламле Моабіям роги. Сетовим синам потужно черепи потрощить, і виски їм неощадно всїм порозбиває.

¹⁸ Буде Едом із Сеїром у гіркій неволї, а Ізраїль добру славу дїлами здобуде.

¹⁹ Із Якова вийде той, хто царів з їх престолів поскидає, і пустками городи поробить.

²⁰ Побачивши ж Амалика, почав ще одну приповідь: Первим Амалик зробився між всїма царствами, та до впадку похилився, і буде остатнїм.

²¹ А як побачив Кенїїв, сказав приповідь: Сїв ти, Кенїю, на скелї нерухомій твердо;

²² Та Ассур тебе в тяжкую одведе неволю.

²³ Тодї сказав ще приповідь: Горе, горе, хто на сьвітї буде пробувати, як Господь такий допустить допуст на потужних!

²⁴ Припливуть з Киттиму судна аж у тую землю, та й Ассурове звоюють, підневолять царство.

²⁵ І встав Білеам та й пійшов і став жити в домівцї своїй; Балак теж пійшов своєю дорогою.

Голова 25

¹ І жив Ізраїль у Ситтимі, і став блудувати люд із дочками Моабовими;

² І стали вони кликати люд на жертви богам своїм.

³ І їв люд і припадав ниць перед богами їх, і прихиливсь Ізраїль до Бааль-Пеора. І запалав Господь гнївом на Ізраїля.

⁴ І рече Господь до Мойсея: возьми всї голови людські та й повісь їх Господеві проти соньця, щоб одвернувсь жар гнїва Господнього від Ізраїля.

⁵ І рече Мойсей суддям Ізрайлевим: Нехай кожен із вас повбиває людей своїх, що прихилились до Бааль-Пеора.

⁶ І се прийшов один ізміж синів Ізрайлевих, і привів до браттї своєї Мидіянїйку, перед очима Мойсея й перед очима всієї громади Ізрайлевої, як вони тодї плакали коло входу в соборний намет.

⁷ І побачив Пінегас, син Елеазара, сина Арона сьвященника, і встав ізміж громади, та взяв списа в руку.

⁸ І пійшов він слїдом за чоловіком Ізраїльським у середину шатра, та й пробив їх обох, чоловіка Ізраїльського й молодицю крізь животи їх.

⁹ І зупинено помір між синами Ізраїля, а було мерцїв від помору двайцять і чотири тисячі.

¹⁰ І рече Господь до Мойсея:

¹¹ Пінегас, син Елеазара, сина Арона сьвященника, одвернув ярость мою від синів Ізрайлевих, ревнуючи за мене проміж ними, щоб не я вигубив синів Ізрайлевих в ревностї моїй.

¹² Тим же то промов: Се я даю йому завіт мого примиря.

¹³ І буде він йому й насїнню його після його завітом сьвященства віковічнього за те, що ревнував він за Бога свого, та й спокутував синів Ізрайлевих.

¹⁴ Імя ж чоловіка Ізраїльського погибшого, що проколено його з Мидіянїйкою, Зимрій Салусенко, князь батьківського дому Симеоніїв;

¹⁵ На імя ж проколена молодиця Козбія, дочка Зура, голови одного батьківського дому в Мидіянїїв.

¹⁶ І рече Господь Мойсейові:

¹⁷ Ворогуйте з Мидіянїями та й побивайте їх: бо по ворожи поступили вони з вами підступом своїм, затуманюючи вас Пеором і Козбією, дочкою князя Мидіянського, що вбито її під час мору задля Пеора.

Голова 26

¹ І сталось послї мору, що рече Господь Мойсейові та Елеазарові, синові Арона сьвященника:

² Злїчи менї всю громаду синів Ізрайлевих од двайцяти років і старше, по їх батьківських домах, усїх здатних до війська в Ізраїлї.

³ І розмовляли із ними Мойсей та Елеазар сьвященник на подїллю Моаба, над Йорданом, проти Ерихону, і казали вони:

⁴ Злїчіть усїх од двайцяти років і старше, як заповідав Господь Мойсейові. І се синове Ізрайлеві, що вийшли з Египецької землї:

⁵ Рубен, первенець Ізраїлїв. Сини Рубенові: Ганох, від його родина Ганохіїв; Паллу, від його родина Паллуїв;

⁶ Гезрон, від його родина Гезроніїв; Кармій, від його родина Карміїв.

⁷ Се родини Рубенїїв. І було перелїчених їх сорок і три тисячі сїмсот і трийцять.

⁸ А сини Палуєві: Елїаб.

⁹ А сини Елїабові: Немуїль і Датан і Абирам; се ті покликані в громаду, що ворохобились проти Мойсея і Арона в ротї Корага, як нарікали на Господа.

¹⁰ Но роззявила земля пельку свою та й проглинула їх з Корагом, як погибла рота ся, що пожерло поломя їх: двістї і пятьдесять чоловіка; і стали вони знамям.

¹¹ Сини ж Корагові не погибли.

¹² Синове Симеонові по родинах їх:

¹³ Немуїль, від його родина Немуйлїїв; Ямин, від його родина Яминїїв; Яхин, від його родина Яхиїїв; Зерах, від його родина Зерахіїв; Саул, від його родина Сауйліїв.

¹⁴ Се родини Симеонїїв: двайцять дві тисячі і двісті.

¹⁵ Сини Гадові по родинах їх: Зефон, від його родина Зефонїїв; Гаггій, від його родина Гаггіїв; Шунїй, від його родина Шунїїв.

¹⁶ Оснїй, від його родина Оснїїв; Ерій, від його родина Еріїв,

¹⁷ Арод, від його родина Ародїїв; Аремій, від його родина Ареміїв.

¹⁸ Се родини Гадові по перелїчених їх: сорок тисяч і пятьсот.

¹⁹ Сини Юдині: Гер та Онан; та померли Гер і Онан в Канаан землї.

²⁰ І були Юдині сини по родинах їх: Шела, від його родина Шеланїїв.

²¹ Перез, від його родина Перезіїв; Зерах, від його родина Зерахіїв. І були сини Перезові: Гезрон, від його родина Гезронїїв; Гамуль, від його родина Гамулїїв.

²² Се родини Юди, по перелїчених їх: сїмдесять шість тисяч і пятьсот.

²³ Синове Іссахарові по родинах їх: Тола, від його родина Толаїв; Пува, від його родина Пуваїв:

²⁴ Яшуб, від його родина Яшубіїв; Симрон, від його родина Симроніїв;

²⁵ Се родини Іссахарові, по перелїчених їх: шістьдесять чотири тисячі і триста.

²⁶ Синове Зебулонові по родинах їх: Серед, від його родина Середїїв; Елон, від його родина Елонїїв; Яхлеїль, від його родина Яхлеілїв.

²⁷ Се родини Зебулонїїв, по перелїчених їх: шістьдесять тисяч і пятьсот.

²⁸ Синове Йосифові, по родинах їх: Манассій і Ефраїм.

²⁹ Синове Манасїєві: Макир, від його родина Макиріїв, а Макир появив Гілеада; Гілеад, від його родина Гілеадїїв.

³⁰ Се синове Гілеадові: Їезер, від його родина Їезріїв; Гелек, від його родина Гелекіїв.

³¹ Асриїль, від його родина Асрийлїїв, і Сихем, від його родина Сихеміїв;

³² Шемида, від його родина Шемидїїв; Гефер, від його родина Геферіїв.

³³ У Зелофада ж Геференка не було синів; а імена дочок Зелофадових: Махля і Ноя, Хогля, Милка і Тирза.

³⁴ Се родини Манассієві, а перелїчених їх було: пятьдесять дві тисячі і сїмсот.

³⁵ Се синове Ефраїмові по родинах їх: Шутелах, від його родина Шутеляхіїв; Бекер, від його родина Бекеріїв; Тахана, від його родина Таханїїв.

³⁶ А се сини Шутеляхові: Еран, від його родина Еранїїв.

³⁷ Се родини синів Ефраїмових по перелїчених їх: трийцять дві тисячі і пятьсот. Се сини Йосифові по родинах їх:

³⁸ Синове Беняминові по родинах їх: Бела, від його родина Белаїв; Ашбель, від його родина Ашбелїїв; Ахирам, від його родина Ахираміїв;

³⁹ Сефуфам, від його родина Сефуфаміїв; Гуфам, від його родина Гуфаміїв.

⁴⁰ А сини в Бели були Ард і Нааман. Від Арда родина Ардїїв; від Наамана родина Нааманїїв.

⁴¹ Се синове Беняминові по родинах їх, а перелїчених їх сорок пять тисяч і шістьсот.

⁴² Се синове Данові по родинах їх: Шухам, від його родина Шухаміїв. Се родина Данова по родинах їх.

⁴³ Усїх родин Шухаміїв по перелїчених їх: шістьдесять чотири тисячі і чотириста.

⁴⁴ Синове Ассерові по родинах їх: Їмна, від його родина Їмнїїв; Їтва, від його родина Їтвіїв; Берія, від його родина Беріїв.

⁴⁵ Від синів Берії: Гебер, від його родина Гебріїв; Малкиїль, від його родина Малкиїлїв.

⁴⁶ А імя дочки Ассерової було Сераха.

⁴⁷ Се родини синів Ассерових по перелїчених їх: пятьдесять три тисячі і чотириста.

⁴⁸ Синове Нефталїєві по родинах їх: Яхзеїль, від його родина Яхзеїлїв; Гунїй, від його родина Гуніїв;

⁴⁹ Езер, від його родина Езеріїв, Шіллем, від його родина Шіллеміїв.

⁵⁰ Се родини Нафталїєві, і перелїчених їх було сорок пять тисяч і чотириста.

⁵¹ Се перелїчені сини Ізрайлеві: шістьсот одна тисяча сїмсот і трийцять.

⁵² І рече Господь Мойсейові:

⁵³ Між тими подїлена мусить бути земля в наслїддє, по лїчбі імен.

⁵⁴ У кого богацько душ, побільшиш наслїддє його, а в кого мало душ, поменьшиш наслїддє його; кожному, дивлючись по перелїчених його, надїлиш наслїддє його.

⁵⁵ Тілько ж по жеребу буде роздїлена земля; по батьківських іменах наслїдувати муть її.

⁵⁶ Як випаде жереб, буде удїлене кожному наслїддє його, чи велике чи мале воно.

⁵⁷ А се перелїчені Левіти по родинах їх: Від Герзона родина Герзонїїв; від Кегата родина Кегатїїв;

⁵⁸ Від Мерарія родина Мераріїв. Се родини Левітів: родина Либніїв, родина Геброніїв, родина Махлїїв, родина Мушлїїв, родина Коргіїв. А Кегат появив Амрама.

⁵⁹ А жінка Амрамова була на імя Йокебеда, дочка Левієва, що зродила Левієві в Египтї. І породила вона Амрамові Арона й Мойсея, та Миряму, сестру їх.

⁶⁰ Аронові ж родились Надаб і Абигуй, Елеазар та Ітамар.

⁶¹ І померли Надаб і Абигуй, як приносили чужий вогонь перед Господом.

⁶² І було їх перелїчених двайцять і три тисячі, ввесь музький пол від одномісячних і старше; не перелїчив же їх між синами Ізрайлевими, бо не дано їм наслїддя між синами Ізрайлевими.

⁶³ Се ті, що перелїчили їх Мойсей та Елеазар при Йорданї, проти Ерихону.

⁶⁴ Та між сими не було нї одного чоловіка з тих, що були перелїчені від Мойсея та Арона сьвященника, як перелїчували вони сини Ізраїля в Синайському степу.

⁶⁵ Про них бо сказав Господь Мойсейові: Смертю помруть вони в степу, і не зістанеться з їх нї чоловіка, окрім Калеба Єфуненка та Йозея Нуненка.

Голова 27

¹ І приступили дочки Зелофхада, сина Гефера, сина Гілеада, сина Макіри, сина Манассії, із родини Манассії, сина Йосифа, і се імена дочок його: Махля, Ноя та Хогля, та Милка та Тирза.

² І стали вони перед Мойсейом та Елеазаром сьвященником і перед князями й перед усією громадою, коло входу в соборний намет, і промовили:

³ Батько наш умер у степу, хоть і не було його між ротою, що зібралась проти Господа в ротї Кораговій, та за свій гріх вмер він; синів же у його не було.

⁴ Чому ж би мало пропасти імя панотця нашого з роду його за те, що нема сина в його? Дай нам власність між братами батька нашого!

⁵ І принїс Мойсей справу їх перед Господа.

⁶ І рече Господь Мойсейові:

⁷ Праведно дочки Зелофхадові говорять; треба ж тобі надїлити їм наслїдню державу між братами батька їх і нехай перейде на них батьківщина їх.

⁸ А синам Ізраїля казати меш: Коли вмер чоловік і нема в його сина, так мусите перевести наслїддє його на дочку його.

⁹ А коли нема в його дочки, так оддасьте наслїддє його братові його.

¹⁰ А коли нема в його братів, так оддасьте наслїддє його батьковим братам його.

¹¹ А коли нема братів у батька його, так оддасьте наслїддє родичові його, найближшому в родинї його, і держати ме його він. І буде се синам Ізрайлевим правосудня установа, як заповідав Господь Мойсейові.

¹² І рече Господь Мойсейові: Ізійди на Абарім гору, і побачиш землю, що я надїлив синам Ізрайлевим.

¹³ І як побачиш, так прилучишся до народу твого, як прилучивсь Арон, твій брат;

¹⁴ Бо збунтувались ви проти слова мого в Зин степу, в час сварки громадської, щоб явити сьвятость мою перед очима їх (се єсть при водах Мериви, у Кадесї, в Зин степу).

¹⁵ І промовив Мойсей до Господа, кажучи:

¹⁶ Господе, Боже духів усякого тїла, постав над громадою чоловіка,

¹⁷ Щоб виходив і ввіходив перед ними, і щоб виводив їх і вводив їх, щоб не була громада Господня, як отара, що нема в неї пастуха.

¹⁸ І рече Господь Мойсейові: Возьми собі Йозея Нуненка; чоловіка, в котрого дух, і положи на його руку твою; і постав його перед Елеазаром сьвященником і перед усією громадою.

¹⁹ І дай йому повелїння перед очима їх.

²⁰ І удїли йому достойньства свого, щоб корилась йому вся громада синів Ізрайлевих.

²¹ І нехай стане він перед Елеазаром сьвященником, а той питати ме за його про суд урім^[6] перед Господом. По слову його вони виходити муть і по слову його ввіходити муть, він сам і всї сини Ізрайлеві з ним, уся громада.

²² І вчинив Мойсей, як заповідав йому Господь, і взяв Йозея і поставив його перед Елеазаром сьвященником і перед усією громадою; і положив руки на його і передав йому повелїння, як заповідав Господь через Мойсея.

Голова 28

¹ І промовив Господь до Мойсея:

² Повели синам Ізрайлевим і скажи їм: Приноси мої, хлїб мій, на огняні жертви мої, на любі пахощі мої мусите приносити менї у призначений час.

³ І скажи їм: Ось які огняні жертви маєте приносити Господеві: двоє ягнят перволїтних без скази, щодня, як повсячасне всепаленнє.

⁴ Одно ягня принесеш уранцї, а друге ягня принесеш між двома вечорами;

⁵ А як хлїбну жертву, одну десятину ефи муки пшеничної, перемішаної з четвертиною гіна олїї забиваної.

⁶ Повсячасне всепаленнє, що установлено його на Синай горі про любі пахощі, огняна жертва Господеві.

⁷ А як жертву ливну четвертину гіна про одно ягня. У сьвятинї мусиш приносити Господеві жертву ливну з кріпкого напитку.

⁸ А ягня друге принесеш між двома вечорами; хлїбну і ливну жертву як вранцї принесеш до того, огняну жертву любих Господеві пахощів.

⁹ А в день субітний двоє ягнят без скази і дві десятини муки пшеничної, перемішаної з олїєю, та жертву ливну до того.

¹⁰ Се всепаленнє в день субітній, що суботи, опріч всепалення повсячасного і його жертви ливної.

¹¹ А як настає ваш місяць, приносити мете на всепаленнє Господеві: двоє бичків та одного барана, семеро ягнят перволїтків без скази;

¹² А до кожного бичка три десятини муки пшеничної, перемішаної з олїєю як хлїбну жертву; а до одного барана дві десятини муки пшеничної, перемішаної з олїєю, як жертву ливну;

¹³ І до кожного ягнятї по десятинї муки пшеничної, перемішаної з олїєю, як хлїбну жертву. Се всепаленнє, любі пахощі, огняня жертва Господеві.

¹⁴ А їх жертви ливні: пів гіна до одного бичка, і третина гіна до одного барана, а четвертина гіна до ягнятї. Се всепаленнє новомісячне, по всї місяцї року.

¹⁵ І козла одного на жертву за гріх приносити муть Господеві, опріч всепалення повсячасного з возливаннєм його.

¹⁶ А первого місяця, на чотирнайцятий день місяця паска Господеві;

¹⁷ А на пятнайцятий день того місяця сьвято; сїм день опрісноки треба їсти,

¹⁸ На первий день будуть сьвяті збори у вас, і нїякого дїла робочого не робити мете.

¹⁹ А будете приносити жертву огняну, всепаленнє Господеві: двоє бичків, та одного барана, та семеро ягнят перволїтків; без скази мусять у вас бути;

²⁰ А як жертву хлїбну до них: муки пшеничної перемішаної з олїєю, три десятини ефи на одного бичка і дві десятини на барана;

²¹ По десятинї принесете на кожне з сїмох ягнят.

²² І козла одного про жертву за гріх на спокутуваннє за вас.

²³ Опріч всепалення ранїшного, повсячасної жертви огняної, приносити мете се.

²⁴ Се будете приносити через сїм день; як хлїб огняної жертви, пахощі любі Господеві; опріч всепалення повсячасного будете приносити се вкупі з жертвою ливною.

²⁵ А на семий день будуть сьвяті збори в вас: і жадної роботи не робити мете.

²⁶ І в день первеньцїв, як приносите нову хлїбну жертву Господеві, послї вашого сьвята однотижневого будуть сьвяті збори в вас; жадної роботи не робіть.

²⁷ І принесете всепаленнє на любі пахощі Господеві: двоє бичків, одного барана, семеро ягнят перволїтків;

²⁸ І жертву хлїбну до них: муки пшеничної перемішаної з олїєю три десятини ефи на одного бичка, дві десятини на одного барана,

²⁹ По десятинї на кожне з сїмох ягнят;

³⁰ Одного козла на спокутованнє за вас.

³¹ Опріч всепалення повсячасного вкупі з хлїбною і ливною жертвою будете приносити їх, без скази будуть вони в вас.

Голова 29

¹ І в місяцї семому, на первий день місяця того, мусять сьвяті збори в вас бути. Нїякого дїла робочого не робіть; день гучних труб буде се в вас.

² І будете приносити всепаленнє на любі пахощі Господеві: одного бичка, одного барана, семеро ягнят перволїтків без скази,

³ І хлїбну жертву до них: муки пшеничної перемішаної з олїєю три десятини на бичка, дві десятини на барана,

⁴ І одну десятину на кожне із сїмох ягнят;

⁵ Та одного козла на жертву за гріх, на спокутованнє за вас,

⁶ Окрім всепалення місячного з хлїбним даром його та окрім всепалення повсячасного з хлїбним даром його, по установі, на любі пахощі, огняна жертва Господеві.

⁷ А на девятий день, того семого місяця будуть сьвяті збори в вас, і будете впокорювати душі ваші; нїякої роботи не робіть.

⁸ А принесїть всепаленнє Господеві, любі пахощі: одного бичка, одного барана, семеро ягнят перволїтків; без скази мусять вони бути в вас.

⁹ А як хлїбний дар до них: муки пшеничної, перемішаної з олїєю три десятини ефи до бичка, дві десятини до барана одного,

¹⁰ По десятинї до кожного ягняти з сїмох ягнят;

¹¹ Одного козла на жертву за гріх; опріч жертви на спокутуваннє і повсячасного всепалення з хлїбними і ливними дарами їх.

¹² І на пятнайцятий день семого місяця мусять сьвяті збори в вас бути. Не будете робити нїякого дїла робочого, а мусите сьвяткувати сьвято Господеві сїм день.

¹³ І принесете первого дня всепаленнє, огняну жертву любих пахощів Господеві: тринайцять бичків, двох баранів, ягнят перволїтків чотирнайцятеро; без скази мусять вони бути.

¹⁴ А як хлїбний дар до них: муки пшеничної, перемішаної з олїєю три десятини ефи до кожного бичка, дві десятини до кожного з двох баранів,

¹⁵ По десятинї до кожного із чотирнайцятеро ягнят;

¹⁶ І козла одного як жертву за гріх, опріч всепалення повсячасного з хлїбним і ливним даром до його.

¹⁷ І на другий день: дванайцятеро бичків, двох баранів, чотирнайцятеро ягнят перволїтків без скази,

¹⁸ З дарами хлїбними і ливними до бичків, до баранів і до ягнят по лїчбі їх, по установі;

¹⁹ І козла одного про жертву за гріх, опріч всепалення повсячасного з хлїбним і ливним даром до його.

²⁰ І на третїй день: бичків одинайцятеро, баранів двох, ягнят перволїтків без скази чотирнайцятеро,

²¹ З хлїбним і ливним даром до бичків, до баранів і до ягнят по лїчбі їх, по установі;

²² Та козла одного на жертву за гріх, опріч всепалення з його даром хлїбним і ливним.

²³ На четвертий день: бичків десять, баранів двох, ягнят перволїтків без скази чотирнайцятеро,

²⁴ З їх даром хлїбним і ливним до бичків, до баранів і до ягнят, по лїчбі їх, по установі;

²⁵ Та козла одного на жертву за гріх, опріч всепалення повсячасного з його даром хлїбним і ливним.

²⁶ На пятий день: бичків девятеро, баранів двох, ягнят перволїтків без скази чотирнайцятеро,

²⁷ З хлїбними і ливними дарами їх до бичків, до баранів і до ягнят, по лїчбі їх, по установі;

²⁸ І козла одного на жертву за гріх, опріч всепалення повсячасного з його даром хлїбним і ливним.

²⁹ В шестий день: бичків восьмеро, баранів двох, ягнят перволїтків без скази чотирнайцятеро,

³⁰ З їх дарами хлїбними і ливними до бичків, до баранів і до ягнят, по лїчбі їх, по установі;

³¹ І козла одного на жертву за гріх, опріч всепалення повсячасного з хлїбним і ливним даром до його.

³² І на семий день: бичків семеро, баранів двох, ягнят перволїтків без скази чотирнайцятеро,

³³ І хлїбні і ливні дари до них, до бичків, до баранів і до ягнят, по лїчбі їх, по установі;

³⁴ Та козла одного на жертву за гріх, з даром до його хлїбним і ливним.

³⁵ На восьмий день сьвяточні збори мусять бути в вас. Нїякого дїла не будете робити.

³⁶ Будете ж приносити на всепаленнє, огняну жертву про пахощі любі Господеві: бичка одного, барана одного, ягнят перволїтків без скази семеро,

³⁷ З даром хлїбним і ливним до них, до бичків, до баранів і до ягнят, по лїчбі їх, по установі;

³⁸ Та козла одного на жертву за гріх, опріч повсячасного всепалення і дарів хлїбних і ливних до його.

³⁹ Се будете приносити Господеві у сьвята ваші окрім обітниць ваших і окрім добровільних приносів ваших на всепаленнє і на жертву ливну і мирну.

⁴⁰ І повелїв Мойсей синам Ізрайлевим усе, як заповідав Господь Мойсейові.

Голова 30

¹ І промовив Мойсей до голов поколїнь синів Ізрайлевих:

² От що заповідав Господь: Коли чоловік шлюбував обітницю Господеві, чи поклявся клятьбою, взяти обовязок на душу свою, то не можна йому ломити слова свого, а мусить чинити після того, що вийшло з уст його.

³ А коли жінка шлюбує обітницю Господеві, і возьме обовязок в домі батька свого, дївуючи,

⁴ І батько чує обітницю її, або обовязок її, що взяла його на душу свою, та й промовчить проти неї, так буде важна обітниця її, і важний обовязок її, який вона взяла на душу свою.

⁵ Коли ж заборонить їй отець її того ж дня, як почув, то всї обітницї її і всї обовязки її, які взяла на душу свою, не будуть важні; Господь простить їй, бо заборонив їй батько її.

⁶ Як же вона замужна і зробить обітницю, чи то скаже що небудь не роздумавши, і звяже душу свою,

⁷ А чоловік її почує, та й не озветься проти того в той день, як почує се, так її обітницї будуть важні, і обовязки її, що взяла їх на душу свою, будуть важні.

⁸ Коли ж чоловік її заборонить їй того ж дня, як почує се, то знївечив він обітницю її, що на їй, і нерозважне слово уст її, що ним звязала вона душу свою; і Господь простить їй.

⁹ Як вдова вона або розвідка, то всяка обітниця, якою звязала вона душу свою, мусить бути важною для неї.

¹⁰ Як же вона у господї чоловіка свого зробила обітницю, або клятьбою взяла обовязок на душу свою,

¹¹ І як почув чоловік її, та й промовчав, не заборонив їй, так мусять бути важні всї обітницї її, і всякий обовязок, що взяла його вона на душу свою, буде важний.

¹² Коли ж чоловік її знївечить їх того дня, як почув їх, то всї обітницї й обовязки душі її, що вийшли з уст її, не важні; чоловік її знївечив їх, і Господь простить їй.

¹³ Всяку обітницю і всякий обовязок клятьби для впокорювання душі може чоловік її удобрити, і може знївечити.

¹⁴ Коли ж мовчав чоловік її з дня на день, то він пристав на всї обітницї її або на всї з’обовязання її, що на нїй; він одобрив їх, бо мовчав у той день, як почув їх.

¹⁵ Коли ж він знївечить їх після того, як, почувши їх, мовчав, так нести ме він гріх її.

¹⁶ Се встанови, що повелїв Господь Мойсейові про справи між чоловіком і жінкою, між батьком і дочкою за її дївування в батьковій господї.

Голова 31

¹ І промовив Господь до Мойсея кажучи:

² Помстись на Мидіянїях за синів Ізрайлевих; тодї прилучиш ся до предків твоїх.

³ І промовив Мойсей до люду словами: Оружіть людей зміж вас на війну, щоб ійти їм на Мидіянїя, сповнити помсту Господню на Мидіянїєві.

⁴ По тисячі чоловіка з одного поколїння, від усїх поколїнь Ізрайлевих вишлете і поставите до війська.

⁵ І вибрали зміж тисячей Ізраїля по тисячі чоловіка з кожного поколїння, дванайцять тисяч оружних на війну.

⁶ І вислав їх Мойсей, по тисячі з кожного поколїння, на війну, їх і Пінегаса Елеазаренка, сьвященника, на війну; а посуди сьвятинї і труби для трівоги були в його руках.

⁷ І почали вони бити Мидіяна, як заповідав Господь Мойсейові, та й повбивали ввесь музький пол.

⁸ І вбили вони опріч инших вбитих царів Мидіяна: Евія і опріч инших Рекема і Зура і Гура і Реба, пятьох царів Мидіянських; так само Білеама Бейоренка вбили мечем.

⁹ І сини Ізраїля позаймали в полонь все жіноцтво Мидіянське і дїтвору їх, і забрали здобичу, скотину їх і всї отари їх, і всї достатки їх;

¹⁰ А всї міста їх, по займаньщинах їх, і всї оселї їх пустили на пожар.

¹¹ І взяли всю здобич і все награбоване, людей і скотину,

¹² Та й привели бранцїв і награблене і здобич до Мойсея і до Елеазара сьвященника, і до громади синів Ізраїля у табір, на поділлє Моабське, що на Йорданї, проти Ерихона.

¹³ І вийшли Мойсей та Елеазар сьвященник і всї князї громадські назустріч їм перед табором.

¹⁴ І розгнївився Мойсей на воєводів та на тисячників і на сотників, що з війни вернулись;

¹⁵ І каже до них Мойсей: Про що ви зоставили живими все жіноцтво?

¹⁶ Се ж вони були по радї Білеама принадою синам Ізрайлевим, щоб вони вчинили зраду проти Господа, задля Пейора, через що й був помір у громадї Господнїй.

¹⁷ Оце ж повбивайте всїх дїтей музького полу, і все жіноцтво, що пізнало мужчину, злїгшись, також повбивайте.

¹⁸ Всїх же дїтей жіночого полу, дївчат, що не пізнали ложа з чоловіком, позоставляйте живими для себе.

¹⁹ А ви самі пробудете поза табором сїм день, кожен, хто вбив чоловіка і кожен, хто приторкнувсь до вбитого, всї ви очиститесь в третїй день і в семий день, ви і полоняни ваші,

²⁰ Мусите ви очистити і всяку одїж і всяку посудину шкіряну, і всяку роботу з козиної шерстї і всяку посудину деревяну.

²¹ І сказав Елеазар сьвященник до всїх людей військових, що ходили на війну: Се установа закону, що заповідав Господь Мойсейові:

²² Тільки золото й срібло, мідь, зелїзо, цина й олово,

²³ Усе що держиться в огнї, мусите проводити через огонь, щоб стало чистим; а все таки мусите його водою очищення од гріха очистити; а все, що не видержить в огнї, проведете через воду.

²⁴ І повипираєте одїж свою в семий день, і станете чистими, а тодї ввійдете до табору.

²⁵ І промовив Господь до Мойсея словами:

²⁶ Перелїчи здобичу, людей і скотину, ти і Елеазар сьвященник і голови родин всієї громади;

²⁷ Та й подїлїть здобичу по половинї між тими, що воювали, і всією громадою.

²⁸ І возьми данину для Господа від тих, що становились у військові лави: одну душу із пятьсот, з людей та з буйної скотини та з ослів та з дрібної скотини;

²⁹ Із їх половини возьмеш се та й оддаси Елеазарові сьвященникові як жертву возношення Господеві.

³⁰ А з половини, що дістанеться синам Ізрайлевим, возьмеш одну душу із пятьдесять, із людей, та з буйної скотини, та з ослів, та з дрібної скотини, з усякої скотини; і віддаси Левітам, що доглядають храмини Господньої.

³¹ І вчинили Мойсей та Елеазар сьвященник так, як заповідав Господь Мойсейові.

³² І була добич, оставшаяся від захопленого, що захопив люд військовий, така: дрібної скотини шістьсот і сїмдесять і пять тисяч,

³³ А буйної скотини сїмдесять і дві тисячі,

³⁴ А ослів шістьдесять і одна тисяча;

³⁵ Що ж до душ людських, то було дївчат, що не знали ложа мужнього, всїх, трийцять і дві тисячі душ.

³⁶ А друга половина, пай тих, що стояли у військових лавах, була по перелїченю така: дрібної скотини триста трийцять сїм тисяч і пятьсот.

³⁷ А данина для Господа з дрібної скотини була: шістьсот сїмдесять і пять штук;

³⁸ А буйної скотини було трийцять і шість тисяч, з того данина для Господа була: сїмдесять і дві штуки;

³⁹ А ослів було трийцять тисяч і пятьсот, а данина для Господа з них шістьдесять і одна штука;

⁴⁰ Душ же людських було шіснайцять тисяч, а з них данина для Господа трийцять і дві душі.

⁴¹ І віддав Мойсей Елеазарові, сьвященникові, данину на жертву возношення Господеві, як повелїв Господь Мойсейові.

⁴² А з половини, що випала синам Ізрайлевим, що віддїлив Мойсей від другої половини, що була для людей військових,

⁴³ Була ж половина, що випала для громади, така: триста трийцять сїм тисяч і пятьсот штук малої скотини,

⁴⁴ Та буйної скотини: трийцять і шість тисяч,

⁴⁵ Та ослів: трийцять тисяч і пятьсот,

⁴⁶ Та й душ людьких: шіснайцять тисяч душ.

⁴⁷ А з половини, що випала синам Ізрайлевим, взяв Мойсей одну душу із пятьдесять, із людей та із скотини, та й віддав Левітам, що доглядали храмини Господньої; так як заповідав Господь Мойсейові.

⁴⁸ І приступили до Мойсея воєводи та тисячники та сотники, та й промовили до Мойсея:

⁴⁹ Слуги твої перелїчили військових людей, що поручені нам, і не бракує з нас нї одного чоловіка:

⁵⁰ І оце ж приносимо ми приніс Господеві, що хто знайшов із золотих річей: обручки, ланьцюжки, перстенї, сережки й намиста, щоб відправити за душі наші покуту перед Господом.

⁵¹ І взяли в них Мойсей та Елеазар сьвященник золото всїлякої штучної роботи.

⁵² І було всього золота, принесеного в жертву возношення Господеві шістьдесять тисяч сїмсот і пятьдесять секлїв, від тисячників і від сотників.

⁵³ Люде ж військові грабили кожен для себе.

⁵⁴ І взяли Мойсей та Елеазар сьвященник золото у тисячників і сотників, і внесли його в соборний намет, як спомин від синів Ізраїля перед Господом.

Голова 32

¹ Було ж в синів Рубена і в синів Гада буйної скотини багато, велика тьма; і бачили вони, що Язер земля і Гілеад земля як раз годяться про скотину.

² І прийшли синове Гадові й синове Рубенові, та й промовили до Мойсея і Елеазара сьвященника й до князїв громадських так:

³ Атарот та Дибон та Язер та Нимра та Гесбон та Єлале та Себам та Небо та Бейон,

⁴ Земля, що побив Господь перед громадою Ізрайлевою, се земля про скотину.

⁵ І сказали вони: Коли знайшли ми ласку в очах твоїх, оддай сю землю слугам твоїм у державу, не переводь нас через Йордань.

⁶ І каже Мойсей синам Гадовим та синам Рубеновим: Так браттє ваше пійде на війну, а ви ту зостанетесь?

⁷ Чого ж одхиляєте ви серце синів Ізрайлевих, щоб перейти в он тую землю, що надїлив їм Господь?

⁸ Так зробили батьки ваші, як я посилав їх у Кадес-Барнеа, розгледїти землю:

⁹ Вони добрались до долини Есколя і розглянули землю; а потім відхилили вони серце синів Ізраїля, щоб вони не йшли в землю, що надїлив їм Господь.

¹⁰ І запалав Господь гнївом того часу і поклявся словами:

¹¹ Люде ті, що вийшли з Египту, від двайцяти років і старше, не побачять землї, що про неї я клявся Авраамові, та Ізаакові та Яковові, бо не зовсїм слухали вони мене.

¹² Окрім Калеба, сина Ефуна Кенизїя та Йозея Нуненка; сї бо завсїди ійшли слїдом за Господом.

¹³ І запалав Господь гнївом проти Ізраїля, і допустив, щоб він блукав по степу сорок років, аж поки не вимерло все кодло, що коїло ледарство перед очима Господа.

¹⁴ І се постали ви намість батьків ваших, одріддє грішників, щоб іще побільшити лютість гнїва Господнього на Ізраїля.

¹⁵ Коли ж ви одвернетесь від його, так держати ме сей нарід ще довше у степу, і погубите ви увесь нарід сей.

¹⁶ І приступили вони до його та й промовляли: Побудуємо тут кошарі для стад наших і міста про дїтвору нашу;

¹⁷ А самі чим швидче узброїмось та й рушимо поперед синів Ізрайлевих, аж приведемо їх на займища їх; а дїти наші остануться в утверджених містах задля осадників країни сієї.

¹⁸ Не вернемось до господи нашої, поки кожен із синів Ізраїлевих не дістане наслїддя свого.

¹⁹ Бо не хочемо дїлити з ними наслїддя по другім боцї Йорданї, тим що досталось нам наслїддє наше по сїм боцї Йорданї, на схід соньця.

²⁰ І каже їм Мойсей: Коли так зробите се дїло, коли узброїтесь на війну перед Господом,

²¹ І всї між вами, що узброєні, пійдуть перед Господом за Йордань, покіль він не прожене ворогів своїх перед собою,

²² І впокорена буде земля Господеві, а ви тодї вернетесь, то будете безвинні перед Господом і перед Ізраїлем; і буде земля ся власностю вашою перед Господом.

²³ А коли так не вчините, то согрішили ви проти Господа; і знайте, що гріх ваш знайде вас.

²⁴ Будуйте собі міста про малечу вашу і кошарі про дрібну скотину вашу, та справдїте, що вийшло з уст ваших.

²⁵ І промовили сини Гадові і сини Рубенові до Мойсея так: Слуги твої вчинять, що добродїй наш повелїв нам.

²⁶ Малеча наша, жени наші, стада наші й уся наша скотина будуть там, у городах Гілеада;

²⁷ Твої ж слуги, усї на війну узброєні, пійдуть перед Господом на війну, як добродїй мій промовив.

²⁸ І повелїв про них Мойсей Елеазарові, сьвященникові, та Йозейові Нуненкові, та головам батькових поколїнь Ізраїля;

²⁹ І каже до них Мойсей: Коли всї узброєні сини Гадові і сини Рубенові перейдуть з вами перед Господом через Йордань, і впокорена буде земля ся перед вами, так оддасьте їм у державу Гілеад землю;

³⁰ Коли ж не узброєні перейдуть вони з вами, тодї нехай оселяться між вами в Канаан землї.

³¹ І відповіли синове Гадові та синове Рубенові кажучи: Як казав Господь слугам твоїм, так зробимо.

³² Перейдемо узброєні перед Господом у Канаан землю, а наша наслїдня держава нехай по сїм боцї Йорданї буде.

³³ І надїлив їм Мойсей, синам Гадовим та синам Рубеновим та половинї поколїння Манассії, сина Йосифового, царство Сигона, царя Аморіїв, та царство Ога, царя Базанського, землю з городами її, у всїх границях її, міста по всїй країнї.

³⁴ І побудували сини Гадові: Дибон да Атарот та Ароер,

³⁵ Та Атарот-Шофан, та Язер, та Йогбега,

³⁶ Бет-Нимра і Бет-Гаран, утверджені міста і кошарі для дрібної скотини.

³⁷ А сини Рубенові побудували: Гезбон та Єлале та Кирятаїм,

³⁸ Та Небо та Бааль-Меон, перемінивши їх імена, та Сибму; і подавали нові прізвища містам, що побудували.

³⁹ Сини ж Макіра Манассеєнка двинули на Гілеад і заняли його; і прогнали Аморіїв, що жили там.

⁴⁰ І надїлив Мойсей Макірові Манассеєнкові Гілеад; і він осївся там.

⁴¹ Яір же Манассієнко пійшов і заняв села їх та й назвав їх Яіровими селами.

⁴² А Нобах двинув і заняв Кенат і займища його та й назвав його своїм імям Нобах.

Голова 33

¹ Се шляхи синів Ізрайлевих, що вийшли з Египецької землї з полками своїми, під приводом Мойсейовим та Ароновим.

² А Мойсей позаписував виходи їх по шляхах їх, як заповідав Господь. І се шляхи їх по виходах їх:

³ Рушили вони з Раємзесу в первому місяцї на пятнайцятий день первого місяця. На другий день після паски вийшли сини Ізраїля під сильною рукою, перед очима всїх Египтян.

⁴ А Египтяне ховали первенцїв своїх, що побив Господь між ними; і звершив Господь суд над богами їх.

⁵ І рушили сини Ізрайлеві від Раємзеса та й отаборились у Суккотї.

⁶ І рушили вони із Суккоту та й отаборились ув Етамі, що край степу.

⁷ І рушили з Етаму та й повернули на Пі-Гахирот, що проти Бааль-Зефона, та й отаборились перед Микдолем.

⁸ І рушили з Пі-Гахироту та й перебріли серединою моря в степ, та й ійшли три днї ходи у степу Етам, та й отаборились коло Мари.

⁹ І рушили від Мари та й прийшли в Елїм; а в Елїмі знайшли дванайцять криниць і сїмдесять пальмових дерев; і отаборились там.

¹⁰ І рушили з Елїма та й отаборились над Червоним морем.

¹¹ І рушили з над Червоного моря та й отаборились у Син степу.

¹² І рушили із Син степу та й отаборились у Дофцї.

¹³ І рушили з Дофки, та й отаборились в Алушу.

¹⁴ І рушили з Алуша та й отаборились у Рефидимі; і не мали там люди води до пиття.

¹⁵ І рушили з Рефидиму та й отаборились у Синай степу.

¹⁶ І рушили із Синай степу та й отаборились коло Кіброт-Гаттаява.

¹⁷ І рушили від Кіброт-Гаттаява та й отаборились у Газеротї.

¹⁸ І рушили з Газерота та й отаборились у Ритмі.

¹⁹ І рушили з Ритми та й отаборились у Риммон-Перезї.

²⁰ І рушили з Риммон-Переза та й отаборились у Либнї.

²¹ І рушили з Либни та отаборились у Риссї.

²² І рушили з Рисси та й отаборились у Кегелатї.

²³ І рушили з Кегелата та й отаборились під Шефер горою.

²⁴ І рушили від Шефер гори та й отаборились у Гарадї.

²⁵ І рушили з Гаради та й отаборились у Макелотї.

²⁶ І рушили з Макелоти та й отаборились у Талатї.

²⁷ І рушили з Талати та й отаборились у Таратї.

²⁸ І руши ли з Тарати та й отаборились у Митцї.

²⁹ І рушили з Митки та й отаборились у Гашмонї.

³⁰ І рушили з Гашмона та й отаборились у Мозеротї.

³¹ І рушили з Мозерота та й отаборились у Бене-Яаканї.

³² І рушили з Бене-Яакана та й отаборолись у Гор-Гідгадї.

³³ І рушили з Гор-Гідгада та й отаборились у Йотбатї.

³⁴ І рушили з Йотбата та й отаборились ув Абронї.

³⁵ І рушили з Аброна та й отаборились у Езйон-Гебер.

³⁶ І рушили з Езйон-Гебера та й отаборились у Зин степу, се Кадес.

³⁷ І ру шили із Кадесу та й отаборились на Гор горі, на границї землї Едомської.

³⁸ І зійшов Арон сьвященник на Гор гору, по слову Господньому, та й умер там у сороковому роцї після виходу синів Ізрайлевих із Египту, у пятому місяцї, на первий день місяця.

³⁹ Аронового ж віку було сто двайцять і три роки, як умер він на Гор горі.

⁴⁰ І почув царь Арадський, Кананїй, що жив на полуденнїй частинї в Канаан землї, перечув, що наступають синове Ізрайлеві.

⁴¹ І рушили вони від Гор гори та й отаборились у Залмонї.

⁴² І рушили із Залмони та й отаборились у Пупонї.

⁴³ І рушили із Пупона та й отаборились в Оботї.

⁴⁴ І рушили з Обота та й отаборились у Ійм Абаримі, на границї Моаба.

⁴⁵ І рушили з Ійма та й отаборились у Дибон-Гадї.

⁴⁶ І рушили з Дибон-Гаду та й отаборились в Алмон Диблатаїмі.

⁴⁷ І рушили з Алмон-Диблатаїма та й отаборились під Абарим горами на проти Небо.

⁴⁸ І рушили від Абарим гір та й отаборились на степах Моабських, на Йорданї проти Ерихону.

⁴⁹ І отаборились на Йорданї, від Бет-Єзімотя до Абель-Ситтима на рівнинах Моаба.

⁵⁰ І промовив Господь на рівнинах Моабських, над Йорданом проти Ерихону кажучи:

⁵¹ Промов до синів Ізраїля і скажи їм:

⁵² Як перейдете через Йордань в Канаан землю, так проганяйте всїх осадників тієї землї перед собою і руйнуйте всї тесані ідоли їх; і всї виливані балвани поруйнуйте, і всї жертівники високі спустоште,

⁵³ І запануєте над землею сією та й осядетесь там, бо вам оддав я землю сю як власність.

⁵⁴ І роздїлите землю по жеребу між родинами вашими; у кого душ більше, тому побільшите наслїддє, а в кого буде меньше, тому поменьшите наслїддє. Де кому випаде жереб, те буде наслїддє його.

⁵⁵ Коли ж не повиганяєте осадників сієї землї перед собою, так останок їх буде колючками в очах у вас і терниною під боками в вас, і тїснити муть вас на землї, де живете ви.

⁵⁶ І станеться, що зроблю з вами те, що я задумав з ними зробити.

Голова 34

¹ І промовив Господь до Мойсея кажучи:

² Повели синам Ізраїля і скажи їм: Як прийдете в Канаан землю, то се земля, що випала вам у наслїддє: Канаан земля, у гряницях своїх.

³ І полудення країна буде вам від Зин степу, здовж Едома, а полудення гряниця буде вам від краю Соляного моря на схід соньця.

⁴ І повернеться ваша гряниця на полуднє від узгіря Акробимського і перейде в Зин, а потягнеться на полуднє до Кадес-Барне, дійде до Газар Адару і перейде до Азмону;

⁵ І повернеться гряниця ваша від Азмона до бурчака Египецького, і будуть кінцї її проти моря.

⁶ А західньою гряницею буде вам Велике море і побережє; се буде вам гряницею західньою.

⁷ А се буде вам гряницею на північ:

⁸ Від Великого моря проведете її до Гор гори; від Гор гори проведете її як раз до Гамата, і буде гряничнїй виступ до Зедаду;

⁹ І вийде гряниця до Сифрону, і виступ її буде коло Газар Енану. Се буде вам північня гряниця.

¹⁰ І визначите собі всхідню гряницю від Газар Енану до Шефаму.

¹¹ І спуститься гряниця від Шефаму до Риблї на схід соньця від Аїну; і спуститься дальше гряниця та й торкнеться о беріг Кінерет озера од сходу;

¹² І спуститься гряниця до Йордану, і буде виступ її при морю Соляному. Така буде земля ваша у гряницях її з усїх боків.

¹³ І повелїв Мойсей синам Ізрайлевим, кажучи: Се земля, що по жеребу достанеться вам в наслїддє, що заповідав Господь дати її десятьом поколїнням і половинї поколїння.

¹⁴ Бо вже дістали наслїддє своє: поколїннє синів Рубенових, по батьківських домах їх, і поколїннє синів Гадових, по батьківських домах їх, і половина поколїння Манассеієвого.

¹⁵ Два поколїння і половина поколїння дістали наслїддє своє на сїм боцї Йорданї, проти Ерихону, на схід соньця.

¹⁶ І промовив Господь до Мойсея, кажучи:

¹⁷ Се ймена людей, що дїлити муть між вами землю наслїддя: Елеазар сьвященник та Йозей Нуненко.

¹⁸ І по одному князеві возьміть із кожного поколїння, щоб дїлити землю наслїддя.

¹⁹ А се імена мужів: за поколїннє Юдине: Калеб Єфуненко;

²⁰ А за поколїннє синів Симеонових: Самуїл Аммігуденко;

²¹ А за поколїннє Беняминове: Єлїдад Кізлоненко;

²² А за поколїннє синів Данових князь: Букій Йоглієнко;

²³ Від синів Йосифових: за поколїннє синів Манассієвих князь: Ганниїль Єфоденко;

²⁴ А за поколїннє синів Ефраїмових князь: Кемуїль Шифтаненко;

²⁵ А за поколїннє синів Зебулонових князь: Єлизафан Парнакієнко;

²⁶ А за поколїннє синів Іссахарових князь: Палтиїль Ассаненко;

²⁷ А за поколїннє синів Ассерових князь: Ахигуд Шеломієнко;

²⁸ А за поколїннє синів Нефталїєвих князь: Педагель Аммігуденко.

²⁹ Се ті, що їм Господь заповідав роздїлити наслїддє між синів Ізрайлевих в Канаан землї.

Голова 35

¹ І промовив Господь до Мойсея в рівнинах Моаба на Йорданї проти Ерихону, кажучи:

² Повели синам Ізрайлевим, щоб із наслїдньої держави своєї дали міста Левітам, на оселю їм; і пасовиска кругом міст мусите ви дати Левітам.

³ І будуть міста їм, щоб жити там, а пасовиска будуть про скотину їх і про майно їх, і про всю животину їх.

⁴ А пасовиска кругом міст, що дасьте їх Левітам, будуть простиратись від валів міста дві тисячі локот на всї сторони.

⁵ І відміряєте за містом на схід соньця дві тисячі локот, і на полудне дві тисячі локот, і на захід соньця дві тисячі локот, і на північ дві тисячі локот, а місто по серединї. Такими нехай будуть пасовиска кругом міст їх.

⁶ А міста, що оддасьте Левітам, такі: шість міст охоронних, що їх дасьте їм, щоб можна було втїкати туди, коли хто заподїяв яке убийство;

⁷ А крім тих дасьте їм ще сорок і два міста. Усїх міст, що оддасьте Левітам, сорок і вісїм міст з пасовисками їх.

⁸ Що ж до міст, котрих віддасьте Левітам із держави синів Ізрайлевих, то, в котрого поколїння багато буде, багато й візьмете, а в котрого мало буде, мало й возьмете; кожне поколїннє по тому, яке наслїддє його, давати ме міста свої Левітам.

⁹ І рече Господь до Мойсея:

¹⁰ Промов до синів Ізрайлевих і скажи їм:

¹¹ Як перейдете через Йордань у Канаан землю, так повибирайте собі міста: охоронними містами будуть вони вам, щоб можна було втїчи туди убийцеві, що ненароком убив людину.

¹² І будуть у вас міста сї прибіжищем від местника, щоб не погиб убийця перше, нїм стане на суд перед громадою.

¹³ Із тих міст, що дасьте, буде в вас шість міст охоронних.

¹⁴ Три міста будуть по сїм боцї Йорданї, і три міста в Канаан землї; міста охоронні будуть вони.

¹⁵ Про синів Ізрайлевих і про приходня, і про такого, що пробуває між вами, будуть шість міст сих прибіжищем, щоб можна втїкти туди кожному, хто ненароком забив людину.

¹⁶ Коли ж зелїзним знаряддєм вдарив його, так що той помер, то він душогубець; умерти мусить душогубець.

¹⁷ Або коли вдарив його каменюкою, котрою орудував, а від якої погибнути можна, так що той помер, то він душогубець, і мусить душогубець вмерти.

¹⁸ Або коли оруддєм деревяним, котрим він орудував, таким що можна кого вбити, ударив його, так що той помер, то він душогубець, і мусить душогубець вмерти.

¹⁹ Кровоместник сам нехай вбє душогубця; як тілько подістане його, убити мусить його.

²⁰ І коли з ненавистї штовхне його, чи кине на його знарошна, так що той помре,

²¹ Або ворогуючи вдарить його рукою, так що той помре, то мусить вмерти забияка; душогубець він; кровоместник убє душогубця, як тілько подістане його.

²² А коли з ненарошна, не ворогуючи, штовхне його, або кине на його знаряддєм яким невмисне,

²³ Або необачки пустить на його якого каменя, від котрого можна вмерти, і коли той помре, він же не ворогував і не мислив йому зла,

²⁴ Так нехай таким судом розсудить громада між тим, що вдарив, і між кровоместником;

²⁵ І вирятує громада виновника убийства з рук кровоместника, і верне громада його до міста охоронного, куди він втїк; і зістанеться він там аж до смерти великого сьвященника, що помазано його олїєю святою.

²⁶ Коли ж виновник убийства та вийде за гряницю охоронного свого міста,

²⁷ І кровоместник запопаде його за границею охоронного міста його, і кровоместник вбє убийцю, то не буде на йому вини за кров.

²⁸ Бо в охоронному містї свому він мусїв пробувати до смерти великого сьвященника; а по смерти великого сьвященника може убийця вернутись в землю батьківщини своєї.

²⁹ І буде се вам установою правосуддя в роди ваші по всїх оселях ваших.

³⁰ Кожного, хто вбив людину: після переслуху сьвідків треба вбити душогубця; тілько один сьвідок не може доказати, щоб вбити його.

³¹ І не приймете викупу за душу душогубця, що повинен вмерти, тілько він мусить вмерти.

³² І не приймете викупу за такого, що втїк до охоронного міста, щоб можна було йому вернутись та й жити в землї перед смертю сьвященника.

³³ І не опоганюйте землї, що живете на їй, кров бо опоганює землю; нїчим не можна спокутувати землю за кров на їй пролиту, як тілько кровю того, хто пролив її.

³⁴ Тим же то не опоганюйте землї, що на їй самі живете, та що серед неї сам я живу: я бо, Господь, живу посеред синів Ізрайлевих.

Голова 36

¹ І приступили батьки голови з поколїння синів Гілеада, сина Макіри, сина Манассії, з роду синів Йосифових; і промовили вони перед Мойсейом і перед князями батьківськими синів Ізрайлевих,

² І казали вони: Господь заповідав добродїєві мому пороздавати землю синам Ізраїля в наслїддє по жеребу; і заповідано від Господа добродїєві мому, передати наслїддє Зелофхада, брата нашого, дочкам його.

³ Коли ж пійдуть вони заміж за кого небудь із синів других поколїнь Ізраїля, так наслїддє їх віднїметься від наслїддя батьківського нашого і прилучиться до наслїддя того поколїння, що до його вони пристануть; сим робом віднїметься воно від наслїддя нашого паю.

⁴ Та й як настане ювілейний рік у синів Ізрайлевих, то знов прилучиться наслїддє їх до наслїддя того поколїння, до котрого вони пристали; сим робом віднїметься наслїддє їх від наслїддя поколїння батьків наших.

⁵ І дав Мойсей повелїннє синам Ізрайлевим, по слову Господньому, таке: Правду каже поколїннє синів Йосифових.

⁶ Се слово, що заповідав Господь про дочок Зелофхадових словами: Нехай виходять вони замуж за того, хто їм до вподоби; но мусять вони вийти за одного з роду поколїння батька свого,

⁷ Щоб не переходило наслїддє синів Ізраїля від поколїння до поколїння; бо кожен із синів Ізраїля держатись мусить при наслїддї свого батьківського поколїння.

⁸ І всяка дочка, в котрої єсть наслїддє з поколїння синів Ізраїля, мусить бути жінкою кому небудь із роду свого батьківського поколїння; щоб кожен зміж синів Ізраїля держав батьківське наслїддє своє,

⁹ Та щоб не переходило наслїддє від одного поколїння до другого. Бо кожне поколїннє синів Ізрайлевих мусить держатись свого наслїддя.

¹⁰ Як заповідав Господь Мойсейові, так і вчинили дочки Зелофхадові.

¹¹ І стали жінками синам дядків своїх Махля, Тирза, Хогля, Милка і Ноя, дочки Зелофхадові.

¹² Повіддавались вони за чоловіків з родин синів Манассеії, сина Йосифового. І так зосталось наслїддє їх при поколїнї батьківського роду їх.

¹³ Се заповідї і присуди, що заповідав Господь, через Мойсея синам Ізраїля на Моабових рівнинах над Йорданом, проти Ерихону.

---

1. Нехай так буде.
2. Пожежа
3. Могили ласих.
4. Виноград.
5. Знишеннє
6. Сьвітло, 2 Кн. Мойсея 28,30.