Перейти до вмісту

Твори (Котляревський, 1922)/Том 1/Пояснення до „Енеїди“

Матеріал з Вікіджерел
Твори. Том I
Іван Котляревський
під ред. Богдан Лепкий

Пояснення до „Енеїди“
Берлін: Українське слово, 1922
 
Пояснення до „Енеїди“.
 
А.

Ад фінем беллюм провести (лат. — довести війну до кінця.

Агрус — аґрест, крижівник.

Амата — жінка короля Латина.

Анхиз — батько Енея, котрий виратував його з горючої Трої.

Ардея — столичний город у Рутульців (примітка Котляревського з видання 1842. р.).

Асмодей — злий дух (особливе в подружньому життю).

Ассафет — отверділий сік з коріння однієї рослини.

Астрея — дочка Зевеса і Теміс, перемінена в зорю.

Б.

Бабак — звірюк, що на зиму засипляє.

Бабинець — ця частина церкви, де стоять жінки (притвір).

Багач — в перен. значінню огонь.

Баглай — лінтяй.

Баєвий — байковий.

Базаринка — хабар, дарунок (Гуцульщина).

Байбарак — критий тулуп.

Байстрюк Авентій попадич — бо родився од жриці Реї та Геркулєса (примітка Котляревського).

Баляндраси — теревені.

Баляси — в перен. знач, балакати Бог зна що.

Баня — купол на церкві.

Барило (французьке слово baril) — мала бочка (I. вид.).

Баскаличитися  —  заниматись, відставати.

Басовать  —  гордо виступати.

Батіг Петрів  —  цикорія.

Бахур  —  волокита (в пер. знач, незаконна дитина).

Бахуровать  —  волочитися.

Бахус  —  бог вина і веселости, син Зевеса.

Бедренець  —  рід трави.

Берлин  —  карета.

Бешиха  —  рожа.

Биндюга  —  ломака, бендюги такий візок, простий (роспуски).

Бичня  —  обора.

Блейвайс (нім. сл. Bleiweiss)  —  білило.

Блеклий  —  зівялий.

Бовдур  —  болван.

Бовкун  —  віл-одинець.

Борей  —  північно східний вітер, син Астрея.

Бриль  —  капелюх.

Бровар (нім. сл. Brauer)  —  пивовар.

Бровко  —  імя собаки.

Бугай  —  бик.

Бунчужний  —  той, що носив і зберігав бунчук за гетьманів.

Бунчукові товариші  —  титул при гетьманськім дворі.

Бурдюг  —  шалаш для пастухів.

Бурхать  —  сильно кидати.

Бухинка  —  буханець (бохонець), хліб.

Бучний  —  пишний.

В.

Вагани  —  деревляна подовгаста посуда (нецки), коритця, з яких їли козаки.

Ватага  —  гурт (шайка).

Ватажок  —  провідник ватаги.

Веґеря  —  такий танець.

Вель (лат. слово)  —  або.

Верґілій, Публій, Маро, ур. 70. р. пер. Хр. в Андах, коло Мантуї, ум. 19. р. пер. Хр. Написав: „Georgica“, 4 книги, „Bucolica“ 10 екльоґ і „Енеїду“, 12 книг, в яких описав пригоди Троянця, Енея, котрий після упадку Трої довго блукався по морях і суші, аж прибув до Ляціюм і дав тут початок пізніщій великій римській державі. Він хотів між иншим вивести рід Юліїв, з котрого походив цісар Авґуст від Енея. Верґілієву „Енеїду“ травестував Блюмауер на німецьке, Осипов на російське, а Котляревський на українське.

Венера  —  богиня краси й любови. У Греків Афродита, донька Зевеса й Діоне. Родилася з морської піни. Була жінкою Гефайста (Вулькана), матірю Марса і Енея (з Анхізом).

Верзун  —  постіл.

Верлянь  —  крикун, горлай.

Виделки  —  вилки.

Винник  —  винокур.

Вирій  —  місце, куди відлітають птахи на зиму.

Висікака  —  нахаба, задирака.

Виступці  —  пантофлі; попросить на виступці, показати кому двері.

Витерти ворсу  —  нашкодити, датися в знаки (збити пику).

Вишкварки  —  вишкварки, то, то остається, коли стопити сало.

Візок  —  гра в карти.

Волоки  —  обвязки до постолів.

Вомпити  —  вагатися, непевним бути (польське wątpié).

Волосожар  —  констеляція плєяд.

Г.

Галанці  —  вузенькі штани.

Галити  —  підганяти когось, наглити.

Ганнімед  —  син Троса й Калірої. Орел Зевеса пірвав його на Олімп, де він був підчашим.

Ганус  —  анис, аниж.

Ганусна (горілка)  —  настояна на анисі.

Гардувати  —  гуляти, десь бути.

Гарячий  —  напій з гарячої води, меду й коріння.

Геба  —  богиня молодости, донька Зевеса й Гери.

Геваль  —  простий мужик.

Геркулес (Геракль)  —  син Зевеса і Алькмени, грецький герой.

Гиря  —  чоловік з остриженим, або осмаленим волоссям.

Голінний  —  вдатний.

Голопуцьок  —  не оперена пташка.

„Горлиця“  —  танень.

„Горю дуб“  —  гулянка, короводна ігра.

„Гоцак і гайдук“  —  танець.

Грати під ніжку  —  догожати.

Грати в паці  —  грати в бабки.

Грінку вбити  —  виграти.

Ґ.

Ґлядіюс (лат. слово)  —  меч.

Ґоль-ґоль-ґоль  —  ЯК з пляшки пити, то „ґольґав“.

Д.

Дамки  —  шашки, шахи.

Дати швабу  —  чосу дати, прочуханки.

Дебет (лат. слово)  —  повинен.

„Дей ще його кату“  —  примівка, інакше: хай його лихо візьме!

Джереґелі  —  коси на голові, вінком зложені.

„Джут“ (або фітіль)  —  скручена хустка чи рушник, що ним в гулянці бються, рід ігри в карти.

Дзига  —  вертка, непосидюча дівчина (жінка), фуркальце.

Дзаґармистер  —  годинникар.

Дзіндзівер  —  зух, меткий чоловік.

Дзюбаний  —  рябий.

Дидона (Елісса)  —  основала город Картаґо.

„Ділись дружно тютюном“  —  найвища міра приязнії.

Діптянка  —  повія, проститутка.

Дойда  —  ловча собака.

Драгоман  —  товмач.

Дубівка  —  порода динь.

„Дудочка“  —  танець.

Дуель  —  двобій.

Дулєт  —  одежа жіноча, ніби свита, або капота.

Дуля  —  рід груші.

Дундук  —  глузливе слово,  —  стара собака.

Дурман  —  белена (зілля).

Дутель  —  порожній оріх.

Дутеся з'їсти  —  вмерти.

Е.

Евандр  —  цар Аркадський (примітка Котляревського).

Евр  —  бог вітру.

Еней  —  син Анхїза і богині Венери (Афродити). Вирятував свого батька з горючої Трої і по довгім блуканню приплив до Ляціюм, оженився з Лявінією і дав почин пізнішій римській державі. Це і єсть основою Верґілієвої „Енеїди“.

„Енеус ностер“ і т. и.  —  зразок бурсацького жаргону.

„Енею хукнула в кабак“  —  кабак означає тут голову.

Еол  —  бог вітру у Римлян і Греків.

Ерґо (лат. слово)  —  отже, так.

Є.

Єдамашковий  —  адамашковий; адамашок  —  шовкова матерія.

Єзуїти (Товариство Ісуса)  —  заложено 1534. р. у Парижі  —  Ігнатом Лойолою для оборони католицтва.

Ж.

Жеретія  —  змія, що на дерева лазить.

Жлукто  —  кадка, в котрій парять плаття.

Жупан  —  кафтан.

„Журавель“  —  танець.

З.

З плигу збитись  —  не знати, що робити; збитись з пантелику.

Закамешитись  —  поспішатись.

Закарват  —  відворот рукава.

Закоморки  —  закаулки.

Засталитися  —  забезпечуватися, ласки запобігати, підлещуватись.

Затемперовать  —  загострити олівець, застругати перо.

Затьору дать  —  одразу вбити.

Заушниця  —  сережка, опух за ухом.

Зашморг  —  петля.

Зевес (Юпітер)  —  найвищий бог у Греків і Римлян.

Зефир  —  син Астрея і Еос, лагідний вітер.

Зикратий  —  кінь з очима не до масти (зиркатий).

Зовиця  —  золівка.

„3уб“  —  танець.

Зубці  —  страва з ячмінного зерна, каша.

Заюрити  —  розпустуватися, вигадки, вигадувати.

И, І, Й.

Индик  —  домашня птиця.

Интеллиґатор (нім. Introligator)  —  переплетчик.

Івашки, Мильці, Пушкарівка, Будища, Горбанівка  —  все села навкруги Полтави (прим. Котляревського).

Іда  —  гора у Західній Малій Азії.

Ізконебе  —  іскони бо, тоб-то здавна.

Ійон  —  бач.

Іноси  —  добре, згода.

Ірис  —  богиня веселки, її посилали боги з усякими припорученнями.

Італія  —  півостров в Европі, зі сходу море Адрійське, з південного сходу море Йонське, а на заході море Тіренське і Ліґурійське.

Йовиш (польське)  —  Юпитер, Зевес.

К.

Кабица  —  піч в сінях.

Кагал  —  жидівська школа, шум.

Кажан  —  лелик.

Калитка  —  гаманець.

Калос (грецьке)  —  хороший, добрий.

Кальний  —  брудний.

Канчук  —  нагайка.

Капама (грецьке)  —  печеня.

Каплиця (нім. Kapelle)  —  мала церковця.

Карвасар  —  словесний суд, що в старину бував на ярмарках по українських городах (примітка Котляревського з видання 1842. року).

Карбіж, жа́  —  нарізки на дереві, для рахунку тощо.

Кари  —  водовозка.

Картуш  —  французький розбишака славний тоді своїми пригодами.

Карук  —  клей.

Карунка  —  брузумент (позумент).

Карфаген  —  город і держава на західно-північнім побережжу Африки, з котрим воювали Римляне.

Каюк  —  лодочка.

Квадранец  —  1/4 години.

Кваре (лат. слово: qua-re)  —  з якої речі.

Кебаб (грецьке)  —  ласощі.

Кеп (польське дурак)  —  грати в кепа, грати в дурака.

Кибалка  —  убрання жіноче на голову.

Кибета  —  талант, хист.

Кизяк  —  висушений навіз для топлива.

Кинді  —  валянки, валяні ґальоши.

Клесачка  —  шевське знаряддя.

Кобенити  —  собачитися, лаяться.

Кобець  —  яструб.

„Кобиляча мов голова“  —  це порівнання взято з народньої приказки.

Ковдра  —  одіяло.

Коверза  —  думки, роздумування.

Козельци  —  рід трави.

Компанійці  —  колишня легка кавалерія на Україні.

Кораблик  —  жіноче убрання на голову.

„Корам“ вас (лат.)  —  супроти вас.

Корж  —  сухар.

Кульбака  —  сідло.

Кунтуш  —  верхній одяг.

Кунштики (нім.)  —  визерунки, вінєтки, малюнки.

Купидон (Ерос)  —  бог любови.

Курдимон  —  кардамон, коріння, що додають для духу до горілки або тіста.

Кучма  —  шапка, патлате волосся  —  лихо.

Л.

Лавися  —  королівна, донька короля Латина.

Ланець  —  гольтіпака, обірванець.

Лапки мостити  —  підлащуватись, підлабузнюватись.

Ласощохлист  —  ласун.

Либерія  —  одяг для служби, однострій.

Либонь  —  мабуть.

Лиґоминець  —  ласун.

Лизень  —  язик коровячий.

Липське  —  з нім. городу Ляйпціґ.

Лихтар (нім. слово: Leuchter)  —  підсвічник.

Ліжник  —  шерстяне покривало на ліжко, одіяло, коврик.

Лунь тебе вхопить  —  околієш.

Лях  —  Поляк.

М.

Мандриґа  —  такий сирник, з сира, муки і яєць.

Мандріоха  —  бурлака.

Марс  —  син Юнони, пізніше бог опікун Римлян, спеціяльно бог війни  —  то саме що Арес.

Матропляс  —  фіґляр.

Маслак  —  кістка.

Мекум (лат.)  —  зі мною.

Меньок  —  риба налим.

Меркурій (Гермес)  —  сип Зевеса і Маї, уживали його боги як посла.

Меус (лат.)  —  мій.

Мичка  —  моток прядива, або волосся жмуток.

Мідень  —  мідяний казан.

Морея  —  грецький півостров (у старині Пельопонез).

Мосця (польське слово)  —  їй мосці, їй милости.

Мужчир  —  ступка (моздір, мерзер).

Мусиндзіовий (нім. слово від Messing)  —  з міди.

Мусувати  —  міркувати, роздумувати.

Мчалка  —  вістиця.

Н.

Набалдашник  —  накриття на балдахин.

Навісна  —  дівка, яку багатьом женихам навязують (прим. Котляревського).

Накарпас  —  прочухан, бійка.

„Наш статут“  —  Литовський Статут, то за часів Котляревського був ще законом на Україні; скасовано його 1840. р.

Нептун (Позейдон)  —  син Кроноса і Реї, у Римлян і Греків бог моря.

Не ґречі  —  не до речі?

Нечеса Князь  —  Князь Потемкин-Тавричеський; він писався в реєтрі війська запорожського Грицьком Нечосою.

Нешпетний  —  без хиби, гарний собою.

„Ні гіч, ні гаріля пилинки“  —  не було ані порошинки; ані гіч  —  нічого, гаріль-порошинка.

Носатка  —  глечик з носиком, чайник.

Носок  —  гра в карти.

Нот  —  бог вітру.

О.

Оберемок  —  вязка (дров, сіна).

Обтекар  —  аптекар.

Огер  —  жеребець.

Олимп  —  гора в північній Греції, на котрій мешкали боги.

Онагр  —  дикий осел.

Оправа  —  переплет.

Опрічний  —  окремий, визначний, виборний.

Опрягтися  —  померти.

Опуцьки  —  ростина, Forilis, Antigneus, Gaert.

Орфей  —  старогрецький співець.

Отора  —  закваска.

Отрібка  —  січена печінка.

Оскілками дивитися  —  дивитись ворожо.

Ослін  —  лавка.

Охвота  —  верхня, ніби свитка, одежа жіноча.

Оцупок  —  відрубок, грубе поліно.

П.

Павидло  —  вивар зі сливок.

Паливода  —  пройдоха.

Паллантей  —  столиця царя Евандра (прим. Котляревського).

Пані стара  —  задня частина тіла.

Панталик  —  глуза.

Пантровать  —  пильнувати, наглядати.

„Парі“  —  гра в карти.

Парис — син троянського короля Пріяма, пірвав Гелєну, жінку короля Спирти, Менеляя. Через те і прийшло до Троянської війни, у якій Парис убив Ахілля, а Парис упав у бою з Філоктетом.

Парнас — гори в північній Греції присвячені Аполонові, Діонізові і Музам.

Пасощохлист — сластолюбець.

Пахолок — хлопчина, парібчак.

Пацем дати (лат. слово) — дати мир, замиритися.

Пацюк — вепр; в перен. знач. щур.

Пашкет — паштет.

Перебієць — боєць.

Пекарня — кухня.

Перелицювать — вивернути на другий бік.

Пессімус (лат. слово) — найгірший.

Пилипони — розкольники.

Піддать тичка — вдарити, штурханця дати.

Підборний — фальшивий.

Пікінєри — так звалась на Україні реґулярна кавалєрія, узброєна піками.

Підкоморий — урядник при королевому дворі в Польщі.

Підпінок — проста горілка.

Підтіпанка — хльорка, повія.

Підтруняти — підганяти.

Підтяга — злодій.

Пінна — горілка з хліба.

Пірник — пряник.

Піярська граматка — граматика початків латинської мови, яку видали Піяристи.

Плец — місце (нім. Platz).

Плутон — бог підземелля, брат Зевеса, муж Перзефони.

„По балках” — танець.

Подуть тичок або тичка — сили спробувати.

Полуставець — молитовник із святцями.

Порекенький — жвавенький.

Посилок — силкування?

Поступки — піст, говіння.

Потанці  —  страва: сухарики до горячої юшки, або медяної сити.

Потебенька (од Потебня)  —  прилад до сідла.

Потилишник  —  удар по потилиці.

Починок  —  повне веретено напрядених ниток.

Прасунок лихий  —  лиха година (фрасунок).

Пріям  —  король Трої, батько Париса і Гектора.

Придзиґльованка  —  вертка жінка (кокетка).

Притаманний  —  справжній, дійсний.

Прозерпина (Перзефона)  —  донька Зевеса, котру Плютон пірвав. Була його жінкою в підземному світі.

Прометей  —  син Япета, вкрав богам огонь, за те був прикутий до скали і кождого дня виривав йому орел печінку, яка за ніч знова відростала. Геракль його освободив.

Прочане  —  ті, що йдуть на прощу.

Прочвара  —  почвара, страхіття, мара.

Прочуняться  —  просвіжитись.

Прудитися  —  нужу бити.

Прудко (prędko)  —  скоро.

Пудофет  —  нескорий, важкий на роботу.

Пуздерок  —  дорогий погребень.

Путивочка  —  яблуко. Парис, син троянського царя Пріяма, дав Венері, як найкращій між богинями, яблуко, і тим призвів до грецько-троянської війни.

Путо (лат.)  —  думаю.

Путра  —  страва, з ячменю з солодом.

Р.

Ралець  —  дарунок; ходити на ралець  —  ходити з поклоном.

Рачки  —  на чотирьох, себ-то лазити на руках й ногах.

Рекс (лат.)  —  король.

Рим  —  над рікою Тибер, столиця колишньої римської держави і теперішнього королівства Італії.

Римар (стар. нім. сл. Riemer)  —  сідельник.

Ринва (нім Rinne)  —  жолобець.

Ричка  —  наймичка, що корів доглядає.

Роздяковаться  —  розпрощатися.

Розлічиться  —  розрахуватися.

Рощина  —  роствір.

Рубанець  —  поліно.

Рунди  —  сторожа, вартові.

Руччий  —  справний.

С.

Садити гайдука  —  навприсядки танцювати.

Сажівка  —  басейн, копанка.

„Санжарівка“  —  танець.

Санґвіс (лат.)  —  кров.

Сеньорес (есп.)  —  панове.

Сердюк  —  козак з гетьманської ґвардії.

Сицилія  —  найбільший остров Італії на Середземному морі.

Скиксувати  —  прогавити, не влучити в ціль.

Слимак  —  послушник у монастирі.

Софорок  —  фарш.

Спермацет  —  китове сало; уживалось як ліки.

Старець  —  бідний, дід.

Стехівка  —  сільце коло Полтави (прим. Котляревського).

Стикс  —  ріка в підземному світі, через котру Харон перевозив душі.

Субітка  —  колись по школах карали в суботу за всі провини поповнені протягом цілого тижня. Це й були субітки.

Суплікати (латинське)  —  прохати.

Т.

Тарань  —  рід риби.

Тезифона  —  богиня помсти.

Телешик  —  узято з відомої народньої казки про Івасика Телесика.

Тельбухи  —  кишки і т. д. із звірят.

Тертиця  —  груба дошка.

Тетеря  —  страва, хліб з квасом.

Тибр  —  ріка в середній Італії, випливає з Апенинів і пливе до Тирґенського моря.

Тимфа  —  инакше тинфа  —  так зветься жартовлива бурсацька штука, коли сонному закладають у ніс трубку з запаленою бавовною (puszczać finfy).

Тімаха  —  шибеник, гульвіса.

Тімениця  —  струп на тілі.

Тму, мну, здо, тло  —  зразок складів з граматик та букварів, що були вживані колись по наших школах.

Товченики  —  страва із щупака.

Третяк  —  фігура в танці.

„Три ґури“  —  взято польську форму слова „гора“ (góra) задля рифми.

Троки  —  тороки, ремені до сідла.

Троя (Іліон)  —  город в Малій Азії, там де нині горбок Гіссарлік, славний війною Троянців з Греками (1193 — 1184. перед Хр.) зза троянського королевича Париса, котрий пірвав був Гелєну, жінку грецького короля Менеляя. Це і єсть основою великого епосу Гомера „Іліяда“.

Турн  —  король Рутулів.

Тьху дати  —  побити дуже, знищити.

У.

„У панаса грати“  —  в піжмурки бавитися.

Уси  —  нашивки на вхрест на контуші.

Ф.

Фавн  —  римський бог, опікун рільництва і скотарства, батько фавнів-лісовиків.

Фата (лат. слово)  —  доля.

Феб (Фебус Аполло)  —  один з 12 богів на Олімпі. Бог сонця і краси, опікун мистецтва.

Фриги-миги  —  гокус покус.

Фиглі  —  штуки.

Филіжанка  —  чашка на каву або чай.

Фільтіфікетний  —  розпещений, мазаний.

Фіндюрка  —  повія, проститутка.

Фузія, булдимка, флинта  —  назви рушниць.

Фурія (Евменіди)  —  грецькі богині помсти. Алєкто, Тезифона, Меґера.

Фурцювати  —  гасати.

Х.

Халазія  —  прочухан.

Халяндра  —  циганський танець.

Харон  —  той що перевозив душі через Ахерон.

Хвисткий  —  оружинистий, елястичний.

„Хлюст“  —  гра в карти.

Хляки  —  рубці.

„Хрещик“  —  гулянка.

Хутко  —  скоро.

Ц.

Цвяшки  —  гвіздки.

Цекул, Пренестський Коваленко  —  син Вулкана (примітка Котляревського), що був богом вогня і ковальства та осадчним міста Пренести.

Цекус (лат. слово)  —  тупиця.

Цирцея (Пірце)  —  чарівниця на острові Еа, котра перемінила товаришів Одисея в свиней.

Цьохля  —  на лихе проворна.

Ч.

Чвир  —  остаток після перегінки спірту.

Черкать  —  пуститися.

Чикилдиха  —  горілка.

Чортопхайка  —  візок на двох колесах.

Чутриндир  —  так на Україні козаків звали за те, що носили довгі чуприни, чуби.

Чухрай  —  собаче ймення.

Ш.

Шавлія, шалфей  —  шалвія (Salbei) зілля.

Шведська могила  —  під Полтавою, поховано там тих Шведів, що полягли в баталії р. 1709.

Шарпанина  —  приправлена сушена риба.

Шафувати  —  витрачати.

Шепшина  —  шиповник.

Шикувати  —  вистроювати.

Шльонське  —  з Силезії (з Шлеська).

Шлюндра  —  неопритна, шлюха.

Шпигон  —  шпиг.

Шпонька  —  запинка.

Шпувати  —  блювати; тут мова про хвилю на морі.

Шпундер  —  поребрина, мясо від ребер.

Шугалія  —  лодка.

Шулик  —  ласощі з меду й маку.

Шульга  —  ліва рука чи нога; лівшун (манькут).

Шушон  —  жіноча одежа.

Щ.

Що тьху (що тху)  —  що духу, з усієї сили.

Ю.

Юнона (Гера)  —  богиня у Греків і Римлян (В Арґос величава статуя). Була вона донькою Сатурна і Реї, жінкою Зевеса, мала доньку Гебу і синів Марса й Вулкана.

Юпитер (Зевес)  —  найвищий бог у Греків і Римлян.

Юрливий  —  швидкий, вюнкий.

Ютурна  —  русалка, сестра Турна.

Я.

Ягни — страва.

Яломок — шапка з коровячої шерсти.

Яндола — велика глиняна миска.

Янус — бог року у Римлян, з двома обличчами.

Ярижниця — потіпаха, ледащиця.

Ярмис — спосіб; учинити ярмис — дібрати спосіб.

Ярун — лютий.