Перейти до вмісту

Твори (Руданський, 1912–1914)/1/Байки сьвітовії в оповідках/Преслівля

Матеріал з Вікіджерел
Твори. Том I
Степан Руданьский
III. Лєґенди і гісторія.
Байки сьвітовії в оповідках
Преслівля
• Цей текст написаний желехівкою. Львів: Товариство «Просвіта», 1912
Преслівля.

Як писав я в співах сьвітовії байки, то три річи мав я собі на умі:

Перша — в кождій оповідцї затримати силу людської змислової утвори, а для того кожду оповідку росказати так, як вона менї була росказана.

Друге — відшукати нитку межи тими ріжними уривками, котрі менї то сям то там удалось позбирати, і наскільки можна, споїти в їдну співу.

Третє — дати певний склад для тих хибких народних оповідань, для котрих народ не придбав іще складу і може й не придбати-ме.

І певно, що хто тілько чув коли від людий тії оповідки, то й по їдних співах завважить, наскілько я витримав свою нелегку задумку. Але сьвятий теє знає, чи багато в нас таких найдеть-ся! На наше нещастя наші молодії паничі, іще з того часу, як перший раз заглянуть у школу, уже начинають забувати і свою мову і своїх людий. І то ще добре, як котрий, скінчивши школи і натягнувши чужий жупан, занесе з собою на чужий край кілька рідних пісень, а то звичайне з них виходить нї родинї сьвічка, нї Москві огарок. А все таки надїюсь, що хто-небудь і із таких захоче дати голос на мої ⁣»Сьвітовії співи«, — ото я для них і прикладаю сї людські оповідки.

Подїлив я їх на три частки.

Перша, доволї спійна частка, росказана менї хомутинецьким бурлакою Вакулою, — ото я й назвав її: ⁣»Оповідки Вакули«.

Друга — то уривки, котрі я чув не разом: їх я і назвав ⁣»Збірками«.

Третя — ходить писаною по руках не тілько у нас, але і в Польщі і в Московщинї і називаєть-ся ⁣»Сон Богородицї«. Склалась вона, як видно з мови, у нас і замикає в собі три листи: їден — ⁣»Сон Богородицї«, другий — ⁣»науку Божу«, третїй — ⁣»пятницї«, — ото-ж я й назвав її листами.