Твори (Руданський, 1912–1914)/1/Байки сьвітовії в оповідках/Преслівля
| ◀ Байки сьвітовії в співах. Додаток | Твори. Том I III. Лєґенди і гісторія. Байки сьвітовії в оповідках Преслівля |
Оповідки Вакули ▶ |
|
Як писав я в співах сьвітовії байки, то три річи мав я собі на умі:
Перша — в кождій оповідцї затримати силу людської змислової утвори, а для того кожду оповідку росказати так, як вона менї була росказана.
Друге — відшукати нитку межи тими ріжними уривками, котрі менї то сям то там удалось позбирати, і наскільки можна, споїти в їдну співу.
Третє — дати певний склад для тих хибких народних оповідань, для котрих народ не придбав іще складу і може й не придбати-ме.
І певно, що хто тілько чув коли від людий тії оповідки, то й по їдних співах завважить, наскілько я витримав свою нелегку задумку. Але сьвятий теє знає, чи багато в нас таких найдеть-ся! На наше нещастя наші молодії паничі, іще з того часу, як перший раз заглянуть у школу, уже начинають забувати і свою мову і своїх людий. І то ще добре, як котрий, скінчивши школи і натягнувши чужий жупан, занесе з собою на чужий край кілька рідних пісень, а то звичайне з них виходить нї родинї сьвічка, нї Москві огарок. А все таки надїюсь, що хто-небудь і із таких захоче дати голос на мої »Сьвітовії співи«, — ото я для них і прикладаю сї людські оповідки.
Подїлив я їх на три частки.Перша, доволї спійна частка, росказана менї хомутинецьким бурлакою Вакулою, — ото я й назвав її: »Оповідки Вакули«.
Друга — то уривки, котрі я чув не разом: їх я і назвав »Збірками«.
Третя — ходить писаною по руках не тілько у нас, але і в Польщі і в Московщинї і називаєть-ся »Сон Богородицї«. Склалась вона, як видно з мови, у нас і замикає в собі три листи: їден — »Сон Богородицї«, другий — »науку Божу«, третїй — »пятницї«, — ото-ж я й назвав її листами.