Перейти до вмісту

Твори (Руданський, 1912–1914)/1/Могила

Матеріал з Вікіджерел
Твори. Том I
Степан Руданьский
I. Поезії лїричні.
Могила
• Цей текст написаний желехівкою. Львів: Товариство «Просвіта», 1912
10. Могила.

В степах, де греміла
Козацькая сила,
Від сьвіта, потопа
Лежала могила;
 Лежала могила
 Як тая цариця,
 Що́ ї зашептала
 На сон чарівниця…

І стан її пишний
Трава покривала,
І голову сонну
Калина вбирала;
 І гіля калини
 Плело ся косами,
 І китяхи красні
 Спадали биндами.


Із лївого боку,
Словами ізрита,
Лежала край неї
Камі́нная плита.
 Чи прошлого память,
 Чи того́, що́ буде,
 Що́ писано в нїї,
 Не відають люде.

Як військо, чорнобиль
Стояв на сторо́жі,
І піснї їй піли
Пташенята божі…
 Скажіть менї, люде:
 Кому з вас не мила,
 Кому з вас не люба
 Була та могила?

Зійдїте ся ж, люде!
Край могили станьте!
Стиснїть своє серце —
На могилу гляньте!…
 Могило, могило!
 Ти пишна могила!
 Де дїли ся чари?
 Краса куди сплила?

Коса із бинда́ми
Лежить край дороги,
Покошене військо
Доломлюють ноги.
 Пройшли тяжкі плу́ги
 Через твоє тїло!
 І пишнеє тїло
 Як вуголь счорнїло…


Їден тілько камінь
Край тебе білїє,
Но вже письмо дру́ге
На нему рябіє…
 І поле счорнїло,
 Коріня зсихає,
 І бусел перістий
 На скибах ступає…

Споров плуг тяженький,
Задрапало рало,
І в рани насїня
Нерідне попало.
 Запало насїня,
 Коріня пускає,
 І силу чужую
 Без жалю спиває…

І в місяцїв кілька
Край тої могили
З чорнобильом разом
Коноплї вродили!…
 Чорнобилю много!
 Подивіть ся, люде!
 Но Бог сьвятий знає,
 Що́ то за рік буде!…

Де була́ калина,
Там напята буда…
На верху́ могили
Чорнобилю груда…
 І димить чорно́биль,
 Заким запалає…
 І ⁣»Вічную память«
 Божий птах співає…

25. VIII. 1857.