„Зареклися ви слухати слів
Про Єговину ласку,
Тож, мов дітям безумним, я вам
Розповім одну казку.
„Як зійшлися колись дерева
На широкім роздоллі:
„Обберімо собі короля
По своїй вільній волі.
„Щоб і захист нам з нього і честь,
І надія й підмога,
Щоб і пан наш він був і слуга,
І мета і дорога.“
„І сказали одні: „Вибирать —
На одно всі ми звані.
Хай царює над нами во вік
Отой кедр на Лівані.“
„І згодилися всі дерева,
Стали кедра благати:
„Ти зійди з своїх гордих висот,
Йди до нас царювати.“
„І відмовив їм кедр і сказав:
„Ви чого забажали?
Щоб покинув я сам ради вас
Свої гори і скали?
„Щоб покинув я сам ради вас
Блиски сонця й свободу,
Бувши вільним — пустився служить
Збиранині народу?
„Ви корону мені принесли?
Що мені це за шана!
Я й без неї окраса землі
І корона Лівана.“
„І вернулися всі дерева,
Стали пальму благати:
„Ти між нами ростеш, нам рідня,
Йди до нас царювати.“
„І сказала їм пальма: „Брати,
Що це вам закортіло?
Царювати й порядки робить,
Це моє хіба діло?
„Щоб між вами порядки робить,
Чи ж я кинути в силі
Свої цвіти пахучі та свій
Плід — солодкі дактилі?
„Мало б сонце даремно мій сік
Вигрівати щоднини?
Мого плоду даремно шукать
Око звіря й людини?
„Хай царює хто хоче у вас,
Я на троні не сяду,
Я волю всім давать свою тінь
І поживу й розраду.“
„І погнулися всі дерева
Під думками важкими,
Що не хоче ні пальма ні кедр
Царювати над ними.
„Нумо рожу благать! Та вона
Всьому світові гожа,
Без корони — цариця ростин,
Преподобниця Божа.
„Нумо дуба благати! Та дуб,
Мов хазяїн багатий,
Своїм гіллям, корінням і пнем,
Жолудьми все зайнятий.
„Нум березу благать! Та вона,
Панна в білому шовку,
Розпуска свої коси буйні,
Тужно хилить головку.
„І сказав хтось неначе на жарт
Оте слово діточе:
„Ще хіба би терна нам просить,
Може терен захоче.“
„І підхопили всі дерева
Це устами одними,
І взялися просити терна,
Щоб царем був над ними.
„Мовив терен: „Це добре вам хтось
Підповів таку раду.
Я на вашім престолі як стій
Без вагання засяду.
„Я ні станом високий як кедр,
Ні як пальма вродливий,
І не буду як дуб — самолюб,
Як береза тужливий.
„Здобуватиму поле для вас,
Хоч самому не треба,
І стелитися буду внизу,
Ви ж буяйте до неба.
„Боронитиму вступу до вас
Спижевими шпичками,
І скрашатиму всі пустирі
Молочними квітками.
„І служитиму зайцю гніздом,
Пристановищем птаху,
Щоб росли ви все краще, а я
Буду гинуть на шляху.“
|
