Твори (Франко, 1956–1962)/14/Панські жарти/I
| Твори в 20 томах Том XIV Панські жарти I |
II ▶ |
|
_-_page_12.png)
Жартуйте, дітоньки, Бог з вами!
Тепер вам вільно жартувать.
А як жили ми під панами,
Тоді жартовано із нами
Так, що не дай Бог споминать!
Було за найменшу провину —
Потрутиш панську худобину,
Собаку вдариш, що з руки
У тебе хліб рве, слово скажеш,
Віз перевернеш, сніп зле зв'яжеш, —
Три шкіри спустять гайдуки.
Пани тоді були не теє,
Що нині. Що тепер пани!
Хоч на нім шмаття дорогеє,
Хоч ситі, наче кабани,
То кожний ходить з осторожна,
Боїться, мов біду, збудить;
Довкола шниряє, глядить,
Де б грошиків позичить можна,
І думка в кожного тривожна,
Що на-борг їсть і на-борг спить
І що кишеня все порожня.
Не те за панщини було!
Там кожний пан ступав так бучно
І відзивався так бундючно,
Немов король, чи мав село,
Чи цілий ключ. Не перейшло
І через голову нікому,
Щоб що змінитися могло
В тім розпорядку віковому.
Пани і панщина у всьому
Зрослись, здавалось, нерозлучно.
Тоді то стоїло поглянуть
На пана. Просто очі в'януть
У мужика, як пана вздрить,
Хоч пан не лає й не кричить!
По що кричать? Гнів крови шкодить.
Ні, нині й цар мабуть не ходить
Так гордо по своїй столиці,
Як пан тоді селом ходив.
Тут гарна доня у вдовиці —
У двір її! Загородив
Господар пліт новий, — „Гей, хаме,
Городиш моїми лісками!
Пліт розбирай і в двір звези,
Або оплату положи!“
Чи ласка панськая, чи кара,
Все, мов нехибний Божий суд,
Паде на смирний, темний люд,
І навіть писнуть, сплакать — вара!
Тоді в панів сміялись очі,
Забави по дворах гули
І лови по лісах ішли,
Лунали співи дні і ночі.
Тоді то й раз пани були
До жартів, вигадок охочі.
А як в ту пору грали в карти!
І нині грають, звісна річ,
І туманіють день і ніч, —
Без карт, мабуть, ніщо й не варті
Забави панські. Але ж, діти,
Мабуть, не прийдесь вам уздріти
Таких грачів, як в давній час!
Дукатів всипав повну чарку
І на одну поставив карту,
Програв, не глянув ані раз,
Не зблід, не задрижав на волос,
І навіть не понизив голос,
Хіба кишенею потряс.
Воно то, дітоньки, й не диво!
Це ж з поту нашого і мук
Плило те золотеє жниво
Сотками літ до панських рук.
Лицарський дух, воєнну славу,
Всю ту минувшину криваву,
Всі ті багатства і пишноти,
Все зіпсуття і всі підлоти,
Гумори панські, лови, карти,
І всякі гулянки шальні,
І ласки панські й панські жарти —
Мужик все виніс на спині.