УГГ 1978—1982/Інформація у справі Й. Зісельса

Додати посилання
Матеріал з Вікіджерел

ІНФОРМАЦІЯ У СПРАВІ ЗІСЕЛЬСА ЙОСИФА С[1]

Зісельс Й. С. потрапив у поле зору КДБ в 1976 році. В серпні 1976 року Чернівецьке обласне управління КДБ без санкції прокурора затримало Зісельса і влаштувало дослідження з приводу читання ним і його друзями творів О. І. Солженіцина й іншої самвидавної літератури. В грудні в обласній газеті «Радянська Буковина» була опублікована наклепницька стаття В. Пелеха «Убогі духом», в якій Зісельс Й. С. і його друзі показані морально розкладеними особами, які серед інших аморальних учинків читають Солженіцина.

В лютому 1977 року Зісельса Й. С. викликав заступник обласного прокурора Пашковський М. К., який у присутності робітників КДБ попередив його про кримінальну відповідальність за поширювання неправдивих вигадок, що порочать радянський суспільний і державний лад. Матеріалом для перестороги явились пояснення, дані Зісельсом Й. С. і його друзями в серпні 1976 р. Зісельс Й. С. відмовився підписати протокол попередження, бо він ніколи не займався неправдивими вигадками, які порочать радянський лад, а також не вважає літературу, про яку йшла мова в серпні 1976 р., наклепницькою.

З тих пір Зісельс Й. С. постійно перебував під наглядом КДБ. Адміністрація радіотелецентру, де Йосиф Зісельс працював інженером групи технічного контролю, постійно піддавала його цькуванню. З листопада 1978 р.

Зісельс Й. С. звернувся листом до першого секретаря Чернівецького обкому КПУ з викладом своїх претензій до адміністрації радіотелецентру й органів КДБ.

10 листопада 1978 р. на квартирі Зісельса був зроблений 12-годинний обшук. Формально обшук відбувався з метою вилучення предметів порнографії по справі Маргуліса Д. І. — чоловіка сестри Йосифа. Під час обшуку вилучено літературні твори різних авторів і документи, що відбивають громадську діяльність Зісельса на захист прав людини в СРСР. Йосиф відмовився підписати протокол обшуку, бо вилучене не відповідало меті проведення обшуку.

З 9 грудня на квартирі Зісельса Й. С. був зроблений другий обшук. Після обшуку, без пред’явлення ордеру на арешт, Йосифа відвезли на допит в міліцію. Там примістили в КПУ (ув’язнення).

З 9 грудня 1978 р. Йосиф Зісельс перебуває в слідчому ізоляторі (м. Чернівці, уст. р/ч 328-211, начальник СІЗО майор Покричук В. А.).

Попереднє слідство у справі Й. Зісельса ведуть:

Від 8. 12. 78 до 12. 12. 78 — ст. слідчий прокуратури Ленінського району м. Чернівців Варюшін М.

М., що робив обшуки й затримання.

Від 12. 12. 78 до 25. 12. 78 — ст. слідчий обласної прокуратури Яновський Ю. Ф.

Від 26. 12. 78 — прокурор-криміналіст обласної прокуратури Євтухов А. Д.

На першому етапі слідства були викликані свідки, що мають відношення до подій 1976 р. їм пропонували перенести в протоколи допитів пояснення, дані ними в КДБ в серпні 1976 р. Круґлова Н. В. і її син Валерій підтвердили, що в серпні 1976 р. Йосиф давав їм читати «Архіпелаг ГУЛаґ». Блітт Роман, на допит із Казані, підтвердив, що брав у Йосифа збірник «Из-под глыб». Зісельс Семен відмовився повторити свої пояснення, дані в КДБ в 1976 р., мотивуючи це тим, що література, про яку йшла мова, не вміщає наклепів.

Ірина Зісельс після першого допиту відмовилася давати покази в справі чоловіка і скерувала в прокуратуру области заяву й ряд клопотань, в тому числі  — про зміну міри запобіжного заходу, про забезпечення побачення, про призначення дієтхарчування за станом здоров’я.

Потім були викликані свідки, які мають, на думку слідчого, відношення до діяльности Зісельса в 1978 р.

Становить зацікавлення допит Марини Потоцької, в якої під час обшуку 8 грудня був забраний документ (написаний рукою Йосифа), що ставить під сумнів офіційну версію про смерть баптиста В. Седлецького. На запитання слідчого про цей документ Марина відповіла, що документ потрапив до неї випадково і вона не знайома з його змістом. Напередодні допиту Марини в прокуратуру був викликаний її батько. Слідчий Євтухов намагався через нього зробити натиск на Марину, твердячи, що вона нібито була коханкою Йосифа, натякнув на можливі неприємності, які можуть бути в Марини і її чоловіка — офіцера радянської армії.

8 січня 1979 р. на допит був викликаний С. Шинкаренко, який був у гостях у Зісельсів 1978 р. Слідчий, маючи запис розмови, зроблений шляхом електронного підслухування, просив Шинкаренка підтвердити, що в розмові з ним Йосиф розповідав про психлікарні для здорових в СРСР і про штучно викликаний голод на Україні в кінці 20-х — на початку 30-х років. Шинкаренко відмовився підтвердити це.

Зараз нам відомо про 16-ой допитаних у справі Зісельса. Практично всі відомі нам допити відбуваються з багаточисельними порушеннями КПК. Слідство у справі Йосифа Зісельса продовжується.

——————

  1. ↑ Ця інформація без дати. Написана дісталася на Захід, як анонімний документ була в січні або лютому 1979 р.
Отримано з https://uk.wikisource.org/w/index.php?title=УГГ_1978—1982/Інформація_у_справі_Й._Зісельса&oldid=420894