УГГ 1978—1982/Обвинувальний висновок у справі Й. Зісельса

Додати посилання
Матеріал з Вікіджерел

ОБВИНУВАЛЬНИЙ ВИСНОВОК*

«Затверджую»

Зам. прокурора Чернівецької области державний радник юстиції 3-ої кляси Панченко Є. П., 16 березня 1979 року.

ОБВИНУВАЛЬНИЙ ВИСНОВОК

із кримінальної справи № Я-10/70 по обвинуваченню Зісельса Й. С. в злочині, передбаченому статтею 187-1 КК УРСР.

8 грудня 1978 року порушено теперішню кримінальну справу прокуратурою м. Чернівців по факту розповсюдження документів, що містять завідомо неправдиві вигадки, які порочать радянський суспільний і державний лад. Підставою для порушення кримінальної справи послужили виділені 21 листопада 1978 року матеріали з кримінальної справи по обвинуваченню Маргуліса Д. І. й Ґурфеля Г. М.

Зісельс Йосиф Самуїлович, 2 грудня 1946 року народження, уродженець м. Ташкента, громадянин СРСР, безпартійний, єврей, раніше несуджений, з вищою освітою, одружений, до арешту працював на Чернівецькому радіотелецентрі на становищі інженера групи техконтролю, мешканець м. Чернівців, вул. Гайдара, 9/23, обвинувачується в тому, що він, під впливом прочитаних нелегально розповсюджуваних антирадянських документів і в зв’язку з цим тенденційно оцінюючи радянську дійсність, а також заходи, що їх проводить КПРС і радянський уряд, на протязі 1975- 1978 рр. систематично займався розповсюдженням в усній і писемній формі завідомо неправдивих вигадок, що порочать радянський суспільний і державний лад, а також виготовленням і зберіганням документів такого ж змісту з метою пізнішого розповсюджування.

Так, приблизно в 1974 абов 1975 р.в Кишинові познайомив громадянина Шенкера Ізю Ізраїлевича з документом А. Амальрика «Чи проіснує Радянський Союз до 1984 року?», в якому зводиться наклеп на радянський суспільний і державний лад, на зовнішню і внутрішню політику радянського уряду й КПРС.

Тоді ж ознайомив Шенкера І. І. з документами Солженіцина «IV Всесоюзному з’їздові радянських письменників» і промовою-відповіддю Солженіцина на Нобелівській церемонії 10 грудня 1974 року, в яких містяться завідомо неправдиві вигадки, що порочать радянський державний і суспільний лад.

В серпні 1976 року познайомив громадянина Круглова Валерія Альбертовича з фотокопією книги Солженіцина «Архіпеляг ТУ Лаг», виданої за кордоном, в якій з ворожих позицій зводиться наклеп на радянський державний і суспільний лад.

В 1976 році познайомив в м. Чернівцях з вищеназваним пасквілем свого брата Зісельса Семена Самуїловича.

22 серпня 1976 року передав у своїй квартирі Бліттові Романові Львовичеві для ознайомлення книгу під назвою «Из-под глыб», видану в Парижі в 1974 р., що містить наклепницькі вигадки, що порочать радянський державний і суспільний лад.Після ознайомлення вказану книгу Блітт Р. Л. повернув Зісельсові Иосифу Самуїловичу. Виготовляв і зберігав з метою пізнішого розповсюдження документи, що містять наклепницькі вигадки, які порочать радянський державний і суспільний лад, а саме:

Рукописний текст під загальною назвою «Звернення»;

Рукописний текст, що починається словами «В 1977-78 рр. заарештовані й засуджені загальним строком на 67 років...»;

Машинописний текст документу, що починається словами «До співвітчизників і світової громадськости...».

Одночасно з цим Зісельс Й. С. набув у невстановлених осіб і зберігав у своїй квартирі з метою пізнішого розповсюдження наступні документи, що містять наклепницькі вигадки на радянський державний і суспільний лад:

Брошуру під назвою «Допомога політв’язням в СРСР», видану типографічним способом;

Машинописний текст документу, що починається словами «Знищенню великої російської літератури сприяло багато обставин...»;

Машинописний текст під назвою «Звернення» з зазначенням осіб, що підписали його, в тому числі й Зісельса Й. С.;

Машинописні тексти двох документів під назвою «Оприччина-78 продовжується», випуски 2, 3;

Машинописні тексти двох документів під назвою «Інформаційний бюлетень» №№ 8, 11;

Рукописний текст документу під назвою «Жити не по брехні», випуск 1 за 1977 рік;

Машинописний текст документу під назвою «Ось як ми живемо».

Крім того, на протязі 1975-78 рр. Зісельс Й. С. займався збиранням тенденційної інформації у відношенні осіб, що поповнили кримінальні злочини і визнані судами неосудними, і на підставі чого робив свідомо неправдиві узагальнені висновки, що порочать радянський державний і суспільний лад, які систематично в усній формі розповсюджував серед інших осіб.

Так, спілкуючись по місці праці з інженером Остапенком Іваном Петровичем, в 1976 і 1978 роках висловлював йому завідомо наклепницькі вигадки про те, що в Радянському Союзі ніби порушують людські права, осіб єврейської національности ніби переслідують, і вони не мають можности навчатися у вищих учбових закладах.

На початку березня 1978, під час своєї зустрічі в Москві з Сахаровою Надією Сергіївною допускав завідомо неправдиві висловлювання, твердячи, що в офіційних колах нашої країни ніби перекручують історичні факти розвитку соціалістичного суспільства і насаджують радянським людям неправду, що в Радянському Союзі нібито здорових людей — політичних противників — в примусовому порядку приміщують у психіатричні лікарні.

Тобто своїми навмисними діями по систематичному розповсюдженню як в усній, так і в писемній формі завідомо неправдивих вигадок, що порочать радянський державний і суспільний лад, а рівно ж по виготовленню і зберіганню з метою пізнішого розповсюдження документів такого ж змісту И. С. Зісельс поповнив злочин, передбачений статтею 187-1 КК УРСР.

У відповідності до статті 275 КПК УРСР теперішня кримінальна справа разом із обвинувальним висновком скеровується прокуророві Чернівецької области. Обвинувальний висновок складено 15 березня 1979 року.

Прокурор-криміналіст прокуратури

Чернівецької области молодший

радник юстиції Євтухов А. Д.

Отримано з https://uk.wikisource.org/w/index.php?title=УГГ_1978—1982/Обвинувальний_висновок_у_справі_Й._Зісельса&oldid=77148