Перейти до вмісту

Украінські пісні/Ой колись була роскішъ-воля

Матеріал з Вікіджерел
Украінські пісні
Ой колись була роскішъ-воля…
• Цей текст написаний кулішівкою.
• Інші версії цієї роботи див. Ой колись була розкіш-воля
Санктпетербурхъ: коштомъ О. С. Балліноі, 1863
 
№ 19.
 

\new Staff {
<<
\relative c' {
 \omit Score.BarNumber
 \autoBeamOff
 \time 3/4
 \key e \major
%1
fis8 fis \stemUp b4 a8[cis] \stemNeutral | gis4 fis2 | dis' cis8[a] | b[gis] fis2 \break
% 2
dis'8 \stemUp b \stemDown cis4 \stemUp dis16([cis b a]) | gis4 \stemDown \afterGrace dis'2 { \stemDown \slurUp cis16([b a]) } | \stemUp b4 \once \slurDown fis( \stemDown cis'8)([a]) | \stemUp b4 fis2 \bar "|."
}

\new Lyrics \lyricmode {
 \override LyricText.font-size = #0
Ой8 ко -- лись2 бу4 -- ла2 рос -- кішъ4 во -- ля,2
А8 те -- пе4 — рень -- ка2 не4 -- во2 -- лень4 -- ка.2
}

\new Lyrics \lyricmode {
 \override LyricText.font-size = #0
А8 те -- пе4 — рень -- ка2 не -- во4 -- лень -- ка,2
Та8 бо -- лить4 _ сер -- це_й2 го4 -- ло2 -- вонь4 -- ка.2
}
>>
}
 

Ой колись була роскішъ-воля,
А теперенька неволенька;
Та болить серце й головонька,
Бо чужа, дальня сторононька.
Та туманъ полемъ полягае,
Батько сина виганяе.
— Иди, синку прічъ відъ мене,
Черезъ тебе сварка въ мене;
Не такъ сварка, якъ та спірка,
Не такъ спірка, якъ та лайка,
Не такъ лайка, якъ та бійка.
Та нехай тебе орда займе,
Орда займе, зарубае,
Въ сиру землю закопае,
Лопатами закидае.
Та мене жъ, тату, орда знає,

Вона мене не рубае,
А ріднимъ братомъ називае,
За дубовий стілъ сажае,
Пивомъ-медомъ напувае,
Срібломъ-злотомъ наділяе.
Та туманъ поле покривае,
Мати сина завертае.
— Вернись, сину, до домоньку,
Змию тобі головоньку.
«Измий, мамо, сама собі,
Сама собі, дочці своій,
Дочці своій, коханочці;
А мині змиють дрібні дощі
А росчешуть густі кущі,
А висушать буйні вітри,
А пригладить ліщинонька,
Кудрі завъе дівчинонька.»
Та туманъ поле покривае,
Дрібенъ дощикъ накрапае, —
Сестри брата споряжають,
Въ доріженьку виряжають:
Старша сестра коня веде,
Середульшая зброю несе,
Що найменьшая брата пита:
«Коли, брате, въ гості ждати?»
— Піди, сестро, до Дунаю,
Візьми, сестро, піску зкраю,
Та посій піску на камині:
Коли пісокъ той изійде,
Тоді братікъ въ гості прийде! —
Нема дощу, нема зходу —
Нема брата изъ походу…