Україна в міжнародних відносинах/1/Генеральне консульство СРСР у Львові

	СЛАВА УКРАЇНІ! ГЕРОЯМ СЛАВА!
	Як допомогти й отримати допомогу під час війни

◀ Генеральна військова канцелярія Української козацької держави

Україна в міжнародних відносинах. Енциклопедичний словник-довідник. Випуск 1 під ред. Миколи Варварцева Генеральне консульство СРСР у Львові (К. Є. Науменко)

Генуезька конференція 1922 ▶

Київ: Інститут історії України НАН України, 2009

Генеральне консульство СРСР у Львові – радянське дипломатичне представництво консульського відділу Наркомату закордонних справ СРСР на землях Західної України у складі Польщі. Засноване 1927 за ініціативи діячів радянської України Ю.Коцюбинського, М.Скрипника, О.Шумського. Сприяло розширенню економічних, наукових та культурних зв'язків, захисту прав громадян СРСР, вирішувало питання про тимчасові поїздки і виїзд до СРСР з наданням радянського громадянства мешканцям західноукраїнських земель, здійснювало видачу паспортів, віз, актів громадянського стану, збір відомостей про економічний і політичний стан у Польщі; поширювало інформацію про життя в СРСР. 1927-1933 Г.к. очолювали С.Кириченко, Ю.Лапчинський і А.Радченко. Через консульство частково фінансувалися Наукове товариство імені Шевченка у Львові (12 тис. дол. щорічно), українське шкільництво (77 тис. дол.), радянофільські видання “Сельроб”, “Світло”, “Культура”, видавалися пенсії О.Кобилянській, В. Стефанику, вдові І.Франка – О.Хоружинській, виплати академікам М. Возняку, Ф.Колессі, К.Студинському, В.Щурату, гонорари західноукраїнським авторам за твори, опубліковані в СРСР. Унаслідок голодомору 1932-1933 в УСРР, сталінських репресій і терору в Україні на поч. 1930-х виїзди до СРСР майже припиняються (1936 – близько 25 заяв), згортається культурний обмін. Біля консульства відбувалися антирадянські виступи. 21 жовтня 1933 бойовик Організації українських націоналістів М.Лемик застрелив у будинку консульства співробітника консульства (радянського розвідника) А.Майлова. У подальші роки наступні консули П.Світнєв, А.Климов і Є.Синицин (працівник зовнішньополітичної розвідки НКВС СРСР) – займалися здебільшого збором інформації про військово-політичний стан у Польщі, діяльність українських громадських та політичних організацій і їхніх діячів, які стали 1939-41 об’єктом репресій. Консульство припинило діяльність у зв'язку з приєднанням (1939) Західної України до УРСР.

Літ.: З історії революційного руху у Львові. – Львів, 1957; Ярошенко А.Д. Юрий Михайлович Коцюбинський. – К., 1986; Крушельницька Л. Рубали ліс… // Дзвін, 1990, № 4; Голинський М. Спогади. – К., 1993; Рубльов О.С. Черченко Ю.А. Сталінщина й доля західноукраїнської інтелігенції (20–50-ті роки XX ст.). – К., 1994; Синицын Е. Резидент свидетельствует. – М., 1996.

К.Є.Науменко.