Україна в міжнародних відносинах/2/Євангельські християни, євангелісти
| ◀ Ефіопія | Україна в міжнародних відносинах. Енциклопедичний словник-довідник. Випуск 2 під ред. Миколи Варварцева Євангельські християни, євангелісти |
Євразійське економічне співтовариство ▶ |
|
ЄВАНГЕЛЬСЬКІ ХРИСТИЯНИ, ЄВАНГЕЛІСТИ — прибічники однієї з течій у протестантизмі, близької до баптизму. Перші Є.х. на українських землях з'явилися у 16–17 ст. Це були переважно вихідці із сусідніх країн (німці, угорці, чехи). Поступово, значною мірою під впливом німецьких колоністів, вчення Є.х. поширилося й серед української людності (друга пол. 19 ст.). Спочатку євангелісти на українських землях, що перебували в межах кордонів Російської імперії, не мали певного конфесійного визначення, але з часом оформилися в релігійні громади, які належали до Всеросійського союзу баптистів. 1918 українські громади баптистів і євангелістів утворили Всеукраїнський союз християн-баптистів, який проіснував до 1930, у його складі в цей час перебувало 60 тис. віруючих. Ще більша кількість Є.х. проживала на українських землях, що були на той час під владою Польщі (близько 100 тис.). Унаслідок політичних репресій 1920–30-х рр. у СРСР громади євангелістів були заборонені, майже всіх їхніх керівників і багатьох віруючих — репресовано. Свою організаційну діяльність Є.х. відновили 1942, а на з'їзді у жовтні 1944 було створено Тимчасову раду (згодом Всесоюзну раду) євангельських християн-баптистів, куди ввійшли 2500 громад, які загалом налічували близько 300 тис. віруючих. Від 1991 вона має назву Євро-Азійська федерація союзів Євангельських християн-баптистів. Загальна кількість євангельських християн-баптистів в Україні становить приблизно 500 тис. осіб.
Літ.: Булгаков С. В. Православие. Праздники и посты. Богослужение. Требы. Расколы, ереси, секты, противные христианству и православию учения. Западные христианские вероисповедания. Соборы восточной, русской и западной церквей. — М., 1994; Головащенко С. І. Історія християнства. Курс лекцій. — К., 1999.
О. В. Лисенко.
Ця робота поширюється на умовах ліцензії Creative Commons Attribution-ShareAlike 4.0 Unported (Із зазначенням авторства — поширення на тих самих умовах 4.0 неадаптована), яка дозволяє вільне використання, поширення й створення похідних робіт за умови дотримання і зазначення ліцензії та автора оригінальної роботи.