Україна в міжнародних відносинах/2/Євразійське економічне співтовариство
◀ Євангельські християни, євангелісти | Україна в міжнародних відносинах. Енциклопедичний словник-довідник. Випуск 2 під ред. Миколи Варварцева Євразійське економічне співтовариство |
Євреї України ▶ |
|
Головною метою Євразес залишається створення митного союзу, вирішальний етап якого було розпочато у жовтні 2007. Унаслідок цього модель Є.Е.С. стала замінником непрацюючих проектів поглиблення торговельної співпраці в рамках Співдружності незалежних держав.
Вищим керівним органом Євразес є міждержавна рада. Установчий договір також зафіксував положення про інтеграційний комітет та міжпарламентську асамблею. Місцем розташування суду Євразес є Мінськ, а секретаріату — Петербург. Прийняття рішень у міждержавній раді відбувається на основі консенсусу. Натомість в інтеграційному комітеті рішення приймаються двома третинами голосів, причому пропорція голосів визначається сумою внеску до бюджету Євразес. Росія має 40 голосів, Білорусь, Казахстан, Узбекистан по 15, Киргизстан та Таджикистан по 7,5 голосів.
Світова економічна криза (2008-2010) стимулювала процес посилення інтеграції країн Євразес, які заявили про зацікавлення у максимальному використанні потенціалу великого євразійського ринку. За результатами переговорів 27 листопада 2009 у Мінську президенти Білорусі О. Лукашенко, Росії Д. Медведєв, Казахстану Н. Назарбаєв підписали угоду про створення єдиного митного простору.
Літ.: Антонович С. Политика Белоруси в «Евразес». — Минск, 2010; Глазьев С. Проблемы и перспективы экономической интеграции после распада СССР. — М., 2008; Кызылкули Ш. Геоэкономическое измерение Единого экономического пространства. — М., 2009; Полтораков С. СНД в інституційно-регіональному вимірі. В кн.: Глобалізація і сучасний міжнародний процес. — К., 2009.
А. Ю. Мартинов.
Ця робота поширюється на умовах ліцензії Creative Commons Attribution-ShareAlike 4.0 Unported (Із зазначенням авторства — поширення на тих самих умовах 4.0 неадаптована), яка дозволяє вільне використання, поширення й створення похідних робіт за умови дотримання і зазначення ліцензії та автора оригінальної роботи.