Україна в міжнародних відносинах/3/Лозаннська конференція 1922–1923

Матеріал з Вікіджерел
Україна в міжнародних відносинах.
Енциклопедичний словник-довідник.
Випуск 3

під ред. Миколи Варварцева

Лозаннська конференція 1922–1923
Київ: Інститут історії України НАН України, 2012

ЛОЗАННСЬКА КОНФЕРЕНЦІЯ 1922–1923 — міжнародна конференція, що проходила 20 листопада 1922 — 24 липня 1923 (з перервою від 4 лютого до 22 квітня 1923) у Лозанні (Швейцарія) за участю Великої Британії, Франції, Італії, Японії, Греції, Румунії, Королівства сербів, хорватів і словенців, Туреччини і спостерігачів від США. Основною метою Л.к. була підготовка мирного договору з Туреччиною і установлення режиму чорноморських проток.

Україна (УСРР) брала участь у конференції у складі загальнорадянської делегації очолюваної Г.В. Чичеріним, до якої входили також представники від РСФРР та Грузинської СРР. Делегація радянських республік, як і болгарська, була допущена на засідання лише для обговорення питання щодо чорноморсьих проток. У обговоренні деяких, головним чином економічних, питань виступали представники Албанії, Бельгії, Голландії, Іспанії, Норвегії, Португалії і Швеції.

Викладена на конференції радянська позиція передбачала відновлення прав турецького народу на належні їй території, закриття проток для військових кораблів і авіації усіх країн, крім Туреччини, у мирний і воєнний час, свободу торговельного мореплавства. Однак радянський проект вирішення проблеми чорноморських проток був відхилений без обговорення в комісії.

На розгляд був внесений британський проект, що передбачав вільний прохід через чорноморські протоки військових кораблів усіх країн не лише у мирний, але і у воєнний час, за умови, що Туреччина зберігатиме нейтралітет. У випадку участі її у війні передбачався вільний прохід через протоки військових кораблів лише нейтральних країн. Пропонувалася також демілітаризація проток і встановлення над ними міжнародного контролю.

Оскільки учасникам не вдалося дійти згоди, 4 лютого 1923 робота конференції була перервана. Після відновлення переговорів внаслідок взаємних поступок країн Антанти і Туреччини, на заключному засіданні 24 липня 1923 були підписані 17 документів, серед них Заключний акт, Лозаннський мирний договір 1923, Конвенція про режим чорноморських проток, основою якої став британський проект з урахуванням поправок турецької делегації, та інші документи. Туреччина домоглася міжнародного визнання, скасування Севрського мирного договору 1920 з його режимом капітуляцій, політичних та фінансових привілеїв іноземцям. Туреччина визнавала оттоманський державний борг у частині, що відповідала турецькій території.

Конвенція про протоки не була ратифікована СРСР у зв'язку з відсутністю належних умов безпеки. Вона була переглянута у 1936 на конференції в Монтре (Швейцарія).

Літ.: Документы внешней политики СССР. Т. 6. М., 1962; История дипломатии. Т. 3. М., 1965.

Н.В. Кривець.

Ця робота поширюється на умовах ліцензії Creative Commons Attribution-ShareAlike 4.0 Unported (Із зазначенням авторства — поширення на тих самих умовах 4.0 неадаптована), яка дозволяє вільне використання, поширення й створення похідних робіт за умови дотримання і зазначення ліцензії та автора оригінальної роботи.