Україна в міжнародних відносинах/3/Македонія

◀ Маґдебурзьке право

Україна в міжнародних відносинах. Енциклопедичний словник-довідник. Випуск 3 під ред. Миколи Варварцева Македонія

Мала Антанта ▶

Київ: Інститут історії України НАН України, 2012

МАКЕДОНІЯ — історична область у центрі Балканського півострова та однойменна держава (Македонија, Република Македонија). Сучасна територія держави Македонія складає 25,713 км², кількість населення — 2048 тис. осіб (2009): македонці, болгари, албанці, греки, турки, серби. Слов'янське та грецьке населення сповідує православ'я, албанське та турецьке — іслам. Столиця — м. Скоп'є. Державні мови — македонська та албанська.

На межі I тис. до н.е. на території М. проживали іллірійські та фракійські племена. Грецька та фракійська культури розквітли за часів піднесення Стародавньої Македонії. У 148 н.е. М. стала провінцією Римської імперії, у 4 ст. відійшла під владу Візантії.

У 6 ст. н.е. на території М. з'явились слов'янські племена. У 7 ст. сюди рушили болгари, які досить швидко перейняли слов'янську мову. Внаслідок тривалих війн землі М. були поділені між Болгарією та Візантією. У 9 ст. М. стала центром слов'янського просвітництва. Із Солуні (Фессалонік) вийшли творці слов'янської азбуки Кирило та Мефодій. До кінця 12 ст. країна залишалася у складі Візантійської імперії. Водночас за її територію вели боротьбу серби та болгари. У 14 ст. М. однією з перших опинилася під пануванням Османської імперії і перетворилася на форпост турецької могутності на Балканах.

На початку 19 ст. на слов'ян, які розмовляли західноболгарським діалектом, поширився етнонім «македонці». Водночас на грецькій мові здійснювалося богослужіння в православних храмах. Власне літературна македонська мова місцевого слов'янського населення з'явилася лише у другій половині 19 ст., її творцем вважається Георгій Пулевський (1838–1894).

На початку 20 ст. посилилася боротьба за контроль над М. між Сербією, Болгарією та Османською імперією. У 1893 було створено «Внутрішню македонську революційну організацію», яка партизанськими методами боролася проти турків. За результатами Балканських війн 1912–1913 територія М. була поділена між Сербією, Болгарією та Грецією. Сербія отримала Вардарську Македонію (власне територія якої нині і складає незалежну державу, визнану світовою спільнотою під назвою «Колишня югославська республіка Македонія»), Греція — Південну Македонію, Болгарія — Пірінський край. 1 грудня 1918 контрольована сербськими військами частина М. відійшла до Королівства сербів, хорватів, словенців і була перейменована на Південну Сербію. У листопаді 1945 Македонія увійшла до складу Федеративної Народної Республіки Югославії. Внаслідок розпаду Югославії 8 вересня 1991 було проголошено незалежність М. 2009 вона отримала статус асоційованого члена Євросоюзу.

23 липня 1993 М. визнала незалежність України. 20 квітня 1995 між двома державами були встановлені дипломатичні відносини. До того часу Україна та Македонія, позбавлені власної державності, не мали прямих зв'язків. 16 грудня 1998 було підписано Договір про дружбу і співробітництво між Україною та Македонією. У 2001, будучи непостійним членом Ради Безпеки ООН, Україна послідовно підтримувала територіальну цілісність та суверенітет М. Активно розвивається двостороння співпраця у військово-технічній сфері, між науковими установами.

Літ.: История македонского народа. — Скопье, 1986; Бурбига В.А.

Македонське питання в російському слов'янознавстві та публіцистиці (1893–1912). — Харків, 1997; Македония. Путь к самостоятельности. Документы. — М., 1997; Стрельчук Н.В. Македонія: нарис історії національновизвольного руху (остання третина ХІХ — поч. ХХ ст.). — Чернівці, 1999.

А.Ю. Мартинов.