Україна в міжнародних відносинах/4/Пакистан

◀ Падуанський університет

Україна в міжнародних відносинах. Енциклопедичний словник-довідник. Випуск 4 під ред. Миколи Варварцева Пакистан

Палестина ▶

Київ: Інститут історії України НАН України, 2013

ПАКИСТАН. Ісламська республіка Пакистан (Pakistan) — держава на півдні Азії. Площа 803,9 тис. км2. Населення 177,8 млн. осіб (2013): панджабці, пуштуни, белуджі, кашмірці та інші. Державна мова — урду, офіційна — англійська мова. Столиця м. Ісламабад (до 1959 Карачі). За формою державного устрою П. федерація. Глава держави — президент, виконавчу владу здійснює уряд, законодавчу — двопалатний парламент. П. вступив до ООН 1947.

Перші державні утворення на території П. виникли в 3-му тисячолітті до н.е. В 1-му тисячолітті сформувалися індо-арійські держави. У 8 ст. н.е. тут зміцнилися мусульманські держави. У 19 ст. територія П. входила до колонії Британська Індія. 1947 було проголошено незалежність П. В 1947–1948, 1965 П. воював із Індією за спірний штат Джамму і Кашмір. 1971 від Західного Пакистану відділився Східний Пакистан — Бангладеш. 1976 П. відновив дипломатичні відносини із Індією. В 1977–1988 у П. при владі були військові на чолі з генералом Зія-уль-Хаком. П. став базою для афганських моджахедів під час радянської війни в Афганістані у 1979–1988. В 1990-ті при владі в П. змінилися кілька цивільних урядів, але систему «ісламської демократії» побудувати не вдалося. У травні 1998 П. провів випробування власної ядерної зброї, після чого до влади повернулися військові на чолі з генералом П. Мушаррафом. Після вбивства у грудні 2008 лідера опозиції Беназір Бхутто він був вимушений залишити посаду президента, загострилася боротьба за владу між військовими та ісламістами. Після вбивства солдатами спецназу США лідера терористичного угруповання «Аль-Каїда» Усами бін Ладена 2010 П. призупинив транзит вантажів НАТО до Афганістану. 2012 транзит було відновлено на умовах надання П. фінансової допомоги США. Внутрішньополітична ситуація в країні залишається непевною. Сепаратистські рухи існують не лише у Кашмірі, а й Північно-Західній Прикордонній провінції (пуштуни) та Белуджистані.

Українсько-пакистанські відносини почали розвиватися від 31 грудня 1991 — часу визнання П. незалежності України. 16 березня 1992 Україна і П. встановили дипломатичні відносини. У липні 1994 відбувся перший візит пакистанського міністра закордонних справ в Україну. У серпні 1995 країни домовилися про військово-технічне співробітництво: вже 1996 Україна продала П. 180 танків. Після проведення у травні 1998 П. ядерних випробувань двосторонні відносини опинилися у кризовому стані. У серпні 2010 Україна надала гуманітарну допомогу населенню П., яке постраждало від катастрофічної повені. У серпні 2012 Сумське НВО імені Фрунзе виробило 12 насосів для обладнання пакистанської атомної станції «Чашма». У жовтні 2012 в Києві відбулися чергові українськопакистанські міждержавні консультації на рівні міністерств закордонних справ. Внутрішньополітична нестабільність та зовнішньополітична напруга, в яких перебуває П., перешкоджають нормальному розвитку двосторонніх відносин.

Літ.: Ганковский Ю.В. История Пакистана. — М.1991; Москаленко В.Н. Внешняя политика Пакистана. — М., 1984; Бхутто Б. Дочь Востока. — М., 1991; Плешов О. Ислам и демократия. Опыт Пакистана. — М., 1996; Белокреницкий А. Энциклопедия Пакистана. — М., 2000.

А.Ю. Мартинов.