Україна в міжнародних відносинах/4/Польські корпуси в Україні

Матеріал з Вікіджерел
Україна в міжнародних відносинах.
Енциклопедичний словник-довідник.
Випуск 4

під ред. Миколи Варварцева

Польські корпуси в Україні
Київ: Інститут історії України НАН України, 2013

ПОЛЬСЬКІ КОРПУСИ В УКРАЇНІ — військові формування, які створювалися під час Першої світової війни командуванням російської армії на базі полонізованих частин для боротьби на фронті проти збройних сил Німеччини та Австро-Угорщини. Перше таке формування з'явилося у Київському військовому окрузі у січні 1917. Польська стрілецька бригада, переведена з Білорусі, була розгорнута в дивізію. Після участі у літньому наступі російської армії 1917 в Галичині її було повернуто до Білорусі, натомість створено 1-й Польський корпус на чолі з генераллейтенантом Ю. Довбор-Мусницьким. У листопаді 1917 розпочалося створення 2-го Польського корпусу (на Румунському фронті) та 3-го Польського корпусу (на Південно-Західному фронті). Їх організацією займався інспекторат польських збройних сил в Україні, очолений генерал-лейтенантом Є. де Геннінг-Міхаелісом. Через розклад російської армії, антивоєнну агітацію, самовільну демобілізацію П.к. залишилися недоукомплектовані. 2-й Польський корпус мав у своєму складі 2 стрілецькі дивізії, 2 артилерійські бригади, 2 уланські полки та дрібні підрозділи, 3-й Польський корпус — 1 кавалерійський полк, близько полку піхоти і артилерійський дивізіон. На початку березня 1918 до 2-го корпусу приєдналася 2-га Карпатська бригада колишніх Легіонів Польських під командуванням полковника Ю. Галлера (частина Польського допоміжного корпусу австро-угорської армії, яка перейшла фронт під Раранчею на Буковині в ніч на 16 лютого 1918). Також польський загін, що складався з підрозділів різних родів зброї, було сформовано в Одесі. У квітні–травні 1918 усі польські війська в Україні налічували близько 10 тис. осіб, мали 129 кулеметів, 5 гармат, 5 бронеавтомобілів та 10 літаків. Під час української революції 1917–18 П.к. займали нейтральне становище. Лише один польський загін добровільно взяв участь в обороні Києва від більшовиків у лютому 1918.

Після зайняття України військами Німеччини та Австро-Угорщини командування П.к. намагалося урегулювати правове становище польських частин. 4 квітня 1918 воно підписало угоду з урядом Української Народної Республіки щодо умови перебування польських військ на території України. П.к. в Україні мали дотримуватися суворого нейтралітету, постачатися всім необхідним урядом УНР. Також передбачалося їх пере міщення на Чернігівщину для об'єднання з 1-м Польським корпусом.

Однак під тиском німецького командування на уряд УНР було вирішено роззброїти польські формування. 19 квітня 1918 на вимогу австро-угорського командування демобілізувався одеський загін. 2-й Польський корпус, очолений у квітні 1918 Ю. Галлером, вирушив з м. Сороки (нині місто в Молдові) в Бессарабії на сxід, плануючи вийти поза межі австронімецької присутності. Пройшовши через Ольгопіль (нині село Чечельницького р-ну Вінницької обл.), Умань, Медвин і Миронівку на Київщині, частини 2-го корпусу зупинилися під Каневом. Тут 11 травня 1918 їх оточили й атакували німецькі війська, наступного дня польські солдати склали зброю.

Частини 3-го Польського корпусу розташовувалися в районі Тиврова і Немирова на Поділлі. Через вади в постачанні його солдати вдавалися до реквізицій коней і продовольства в селян, що постійно спричиняло конфлікти. 14 квітня 1918 об'єднані сили селян і Вільного козацтва атакували поляків у Немирові. Бої, що тривали кілька днів, призвели до значних втрат з обох сторін. Після втручання австро-угорських військ 18 квітня 3-й Польський корпус було інтерновано у районі Хмільник–Пиків–Янів (нині с. Іванів на Вінничині), а 10 червня 1918 польські частини були роззброєні на вимогу австрійців.

Літ.: Bagiński Н. Wojsko Polskie na Wschodzie: 1914–1920. — Warszawa, 1921; Bergel R. Dzieje II Korpusu polskiego. — Warszawa. 1921; Wrzosek Al. Polskie korpusy wojskowe w Rosji w latach 1917–1918. — Warszawa, 1969; Савченко Г. Польські військові формування у Києві у 1917 році. В кн.: Pamiętnik Kijowski, t. 6: Polacy w Kijowie. — Kijуw, 2002; Папакін А.Г. Створення польських військових формувань у складі російської армії під час Першої світової війни // Наука. Релігія. Суспільство, 2004, № 4; Руккас А.О. Створення польських національних частин па Румунському фронті (листопад 1917 р. — березень 1918 р.). В кн.: Над Дніпром і Віслою: Матеріали міжнародної наукової конференції «Україна і Польша у визвольних змаганнях XIX — початку XX ст.». — К., 2004.

А.Г. Папакін.

Ця робота поширюється на умовах ліцензії Creative Commons Attribution-ShareAlike 4.0 Unported (Із зазначенням авторства — поширення на тих самих умовах 4.0 неадаптована), яка дозволяє вільне використання, поширення й створення похідних робіт за умови дотримання і зазначення ліцензії та автора оригінальної роботи.