Україна в міжнародних відносинах/4/Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна

	СЛАВА УКРАЇНІ! ГЕРОЯМ СЛАВА!
	Як допомогти й отримати допомогу під час війни

◀ Харків

Україна в міжнародних відносинах. Енциклопедичний словник-довідник. Випуск 4 під ред. Миколи Варварцева Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна

Херсон ▶

Київ: Інститут історії України НАН України, 2013

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ В.Н. КАРАЗІНА. Заснований 1804 з ініціативи видатного вітчизняного вченого й громадсько-культурного діяча В.Н. Каразіна. 17 (29) січня 1805 відбулось урочисте відкриття Х.у. Відповідно до статуту (1804) в університеті було створено історико-філологічний, юридичний, фізикоматематичний і медичний факультети.

У Х.у. в різні періоди його історії працювали та здобували освіту Д.І. Багалій, М.П. Барабашов, М.М. Бекетов, Н.Д. Борисяк, В.П. Бузескул, П.П. Гулак-Артемовський, О.В. Гуров, В.Я. Данилевський, О.Я. Данилевський, М.С. Дринов, В.Г. Імшенецький, Д.І. Каченовський, М.І. Костомаров, А.М. Краснов, С.М. Кульбакін, М.О. Лавровський, П.О. Лавровський, І.Ф. Леваковський, О.М. Ляпунов, А.Л. Метлинський, О.В. Нагорний, Т.В. Осиповський, М.В. Остроградський, М.Д. Пильчиков, О.В. Погорєлов, О.О. Потебня, Д.А. Рожанський, О.П. Рославський-Петровський, І.І. Срезневський, В.А. Стеклов, М.Ф. Сумцов, Л.С. Ценковський та інші відомі діячі науки. Випускником фізико-математичного факультету Х.у. (1864) був лауреат Нобелівської премії у галузі фізіології і медицини (1908) І.І. Мечников.

Почесними членами Х.у. було обрано багато іноземних учених і діячів культури. Серед них — німецький медик, основоположник целюлярної патології Р. Вірхов, чеський філолог і поет В. Ганка, німецький біолог Е. Геккель, німецький фізик і медик Г. Гельмгольц, німецький поет, мислитель і державний діяч Й.-В. Гете, британський державний діяч У.-Ю. Гладстон, італійський учений, лауреат Нобелівської премії 1906 в галузі фізіології і медицини К. Гольджи, німецький філолог і філософ В. фон Гумбольдт, німецький природознавець і мандрівник О. фон Гумбольдт, чеський філолог і історик, основоположник наукової славістики Й. Добровський, чеський поет К.-Я. Ербен, болгарський історик, ректор Софійського університету В.Н. Златарський, філолог і фольклорист, основоположник сербської літературної мови В.С. Караджич, чеський і словацький славіст, археолог, етнограф, філолог П.-Й. Шафарик, болгарський історик і державний діяч І.Д. Шишманов.

У перше десятиліття історії Х.у. ѕ від загальної кількості його викладачів складали вчені іноземного походження. Серед них були німці, слов'яни з Австрії, французи.

Від заснування Х.у. невід'ємною складовою становлення й розвитку його навчально-виховної і науково-дослідної діяльності стали міжнародні наукові зв'язки. Першим у Російській імперії ученим, який отримав ступінь доктора наук у Франції, став випускник Х.у. астроном П.О. Затеплинський. У Франції — тогочасному центрі математичної науки —сформувався науковий світогляд академіка М.В. Остроградського, який по завершенні навчання в Х.у. працював у коллежі Генріха ІV.

Співпрацю із зарубіжними колегами розвивали члени заснованого при університеті 1876 Харківського історико-філологічного товариства.

Обмін результатами досліджень і публікаціями здійснювався з Північноамериканським книжковим союзом, Нью-Йоркською публічною бібліотекою, Мюнхенською АН, Віденською АН, Уппсальським університетом тощо.

Удосконаленню науково-освітньої і науково-дослідної роботи Х.у. сприяли закордонні наукові подорожі вчених. Наукові контакти із зарубіжними фахівцями підтримував професор кафедри оперативної хірургії і хірургічної клініки В.Ф. Грубе, який 1861 відвідував Австрію, Німеччину, Францію, Швейцарію, Бельгію; 1862 — Велику Британію; 1867 — Німеччину та Францію. Після складення в Х.у. іспитів на ступінь доктора медицини Л.Л. Гіршман упродовж 1861–1863 перебував у Австрії, Німеччині та Франції, 1864 працював асистентом офтальмологічної клініки Вісбадена, 1865 у Гейдельберзі готував докторську дисертацію і був обраний членом Гейдельберзького офтальмологічного товариства. 1865 здобувач ступеня магістра мінералогії О.С. Бріо вирушив у закордонну подорож, упродовж якої він слухав лекції і відвідував практичні заняття в Берліні, Фрайберзі і Відні, де презентував результати власних досліджень на засіданнях Віденської АН. 1889 за кордон був відряджений приватдоцент кафедри хімії В.Ф. Тимофеєв, який займався в лабораторії професора В.-Ф. Оствальда (лауреата Нобелівської премії з хімії 1909) у Лейпцигу та лабораторії В. Мейєра в Гейдельберзі. Результати його досліджень, виконаних у Коллеж де Франс, були представлені ним Французькій АН. 1890 професор кафедри географії Х.у. А.М. Краснов здійснив наукову поїздку до США та взяв участь у геологічному конгресі у Вашингтоні, 1892 відвідав Бейтензорський ботанічний сад на о. Ява та побував у Японії, 1895 подорожував о. Цейлоном, Китаєм, Японією, Мексикою, США, 1898 — Туреччиною, Єгиптом, Італією. У 1892 приватдоцент кафедри офтальмології П.М. Барабашев отримав відрядження до Австро-Угорщини, Німеччини і Франції, а 1900, уже перебуваючи на посаді професора, узяв участь у ХІІІ міжнародному медичному конгресі в Парижі. Делегатом від Х.у. на урочистих заходах з нагоди 500-літнього ювілею університету Галле (1894) був професор зоології О.В. Брандт.

Професорський стипендіат по кафедрі фінансового права П.П. Мігулін у 1894–1896 здійснив наукову поїздку в межах Російської імперії та за кордон — до Туреччини, Болгарії, Сербії, Румунії, Австро-Угорщини (відвідав у Будапешті виставку, присвячену тисячоліттю Угорщини), Німеччини, Італії, Іспанії, Португалії, Франції, Бельгії, Нідерландів.

Професор кафедри філософії П.Е. Лейкфельд представляв Х.у. на ІІ міжнародному філософському з'їзді (Женева, 1904), VI міжнародному психологічному конгресі (Женева, 1908), ІІІ міжнародному філософському з'їзді (Гейдельберг, 1908). Єдиним представником від Російської імперії на з'їзді чеських юристів у Празі (1904) став приват-доцент кафедри цивільного права й судочинства Х.у. Б.В. Попов, якого було обрано почесним віце-головою цього наукового форуму. 1907 в.о. професора кафедри зоології, порівняльної анатомії і фізіології М.Ф. Белоусов отримав відрядження на VII фізіологічний з'їзд у Гейдельберзі. Представником Х.у. на з'їзді Німецького математичного союзу (1907, м. Дрезден) був професор чистої математики Д.М. Синцов. Ідея скликання міжнародних з'їздів педіатрів належала професору кафедри дитячих хвороб І.В. Троїцькому, який 1907 підготував проект статуту міжнародного товариства дитячих лікарів. 1908 на ІV міжнародний математичний конгрес у Римі був командирований професор кафедри теоретичної механіки М.М. Салтиков. Під час закордонного відрядження 1908–1910 приватдоцент кафедри хімії М.О. Валяшко взяв участь у VII міжнародному конгресі з прикладної хімії у Лондоні (1909). На урочистих заходах з нагоди 500-літнього ювілею Лейпцизького університету (липень–серпень 1909) професорсько-викладацьку колегію Х.у. репрезентував професор кафедри цивільного права В.М. Гордон. 1911 професор кафедри слов'янської філології С.М. Кульбакін отримав відрядження за кордон з метою дослідження середньоболгарської мови; приват-доцент всесвітньої історії Є.О. Черноусов здійснював у м. Константинополі дослідження з історії Візантії; заслужений професор кафедри всесвітньої історії В.П. Бузескул ознайомлювався з культурно-освітніми установами Мюнхена й Нюрнберга. Упродовж червня-липня 1911 професор кафедри офтальмології П.М. Барабашев вивчав методику викладання цієї дисципліни в АвстроУгорщині, Франції, Німеччині. Загалом згідно з річними звітами Х.у., у 1900 в закордонних відрядженнях перебували 24 особи; у 1901 — 7; у 1902 — 11; у 1903 — 11; у 1904 — 14; у 1906 — 24; у 1907 — 29; у 1908 — 31; у 1909 — 55; у 1910 — 60; у 1911 — 8; у 1912 — 53; у 1913 — 55; у 1914 — 48. Упродовж 1920-х рр. на базі Х.у. створено низку навчальних закладів.

У 1932–1933 навчальному році його діяльність було відновлено в складі 8 факультетів.

Після Другої світової війни Х.у. став одним із найбільших центрів, де здобували освіту іноземні студенти (з 1950). Від 1974 Х.у. — дійсний член Міжнародної асоціації університетів при ЮНЕСКО, від 1989 — один із засновників Євразійської асоціації університетів. Лише впродовж першої половини 1980-х рр. закордонні поїздки здійснили понад 300 викладачів Х.у.

Із здобуттям Україною незалежності традиції міжнародної співпраці Х.у. набули подальшого розвитку. 1998 Х.у. приєднався до Болонської хартії, з 2004 він є членом Європейської асоціації університетів. 2005 за участі Болгарської академії наук при Х.у. створено Центр болгаристики та балканських досліджень М. Дринова, що забезпечує видання друкованого органу Комісії істориків Україна–Болгарія — «Дриновського збірника», а також організовує різноманітні міжнародні наукові форуми.

Х.у. співпрацює з Британською радою в Україні, Французьким інститутом в Україні, Міжнародним фондом «Відродження», Інститутом «Відкрите суспільство» (Будапешт), Гете-Інститутом (Київ), Фондом грецької культури тощо. Співробітники університету беруть участь у програмах Європейського Союзу TEMPUS/TACIS, Інституту фізики Макса Планка (Німеччина), Польської академії наук, Російської академії наук, Центральноєвропейського університету (Угорщина), Університету м. Гельсінкі (Фінляндія), Канадського інституту українських студій та ін.Шаблон:Mop Літ.: Багалей Д.И. Опыт истории Харьковского университета (по неизданным материалам). — Харьков, 1893–1904, т. 1–2; Краткий очерк истории Харьковского университета за первые сто лет его существования (1805–1905). — Харьков, 1906; Медицинский факультет Харьковского университета за первые 100 лет его существования (1805–1905). — Харьков, 1905–1906; Харківський національний університет ім. В.Н. Каразіна за 200 років. — Харків, 2004; Посохов С.І. Образи університетів Російської імперії другої половини ХІХ — початку ХХ ст. публіцистиці та історіографії. — Х., 2006; Историко-филологический факультет Харьковского университета за первые сто лет его существования (1805–1905). — Харьков, 2007; Юридический факультет Харьковского университета за первые сто лет его существования (1805–1905). — Харьков, 2007; Физико-математический факультет Харьковского университета за первые сто лет его существования (1805–1905). — Харьков, 2008; Почесні члени Харківського університету. Біографічний довідник. — Х., 2008; Бакіров В.С. Університет і суспільство. — Х., 2011; Іваненко О. Міжнародні зв'язки Харківського університету на початку ХХ ст. // Міжнародні зв'язки України: наукові пошуки і знахідки, 2012, вип. 21.

О.А. Іваненко.