Українська Церква й наша культура/Культура матеріяльна

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
IV.
Культура матеріяльна.


Все наше священство встаровину було заможне, тому мало змогу попрацювати для свойого народу й на полі культури матеріяльної. Воно було носієм матеріяльної куль­тури на селі. Культ поля, хто провадив, як не наше духо­венство? Воно, маючи західню високу освіту, приносило й по­ліпшення з Заходу й під тим поглядом. При кожній парафії були садки. Священики та монахи їх розвивали, вчили молодь їх щеплення. Мешкання й обстанови їх, хто міг інший впровадити для наших селян, як не духовні, що самі мешкали в здорових і чистих помешканнях? Кожен добрий пастир завжди дбав і був дорадником свойому народові й під тим оглядом. „Духовних людей” було багато, до 10% всього населення. Вони й мали змогу, тим усім зайнятися Що священство мало ліпшу змогу за це все взятися, до­помагало тому й те, що було воно пасто наслідне, — в одно­ му селі від діда й прадіда зоставалися священині наслідники, а тому дбали про матеріяльну культуру своєї оселі.

Отож, куди ні глянемо, скрізь бачимо впливи нашої Церкви. І це дає вам змогу ствердити, що український народ є ніродом церковним, іцо українська культура є культурою церковною. Такою була наша Церква аж до XIX століття. Тому нашу Церкву треба ставити в нашому житті на передньому місці. Українська Церква може сміло й гордо сказати про себе, що свою ролю Церкви Первозванної, Церкви Апостольської вона виконала докладно й старанно.