Віють вітри, віють буйні
Аж дерева гнуть ся:
Ох як болить моє серце
А слези не ллють ся.
Трачу лїта в лютім горю
І кінця не бачу:
Лишень серцю лекше стане
Як нишком поплачу.
Суть ще люди, що і моїй
Завидують долї:
Чи щаслива-ж та билинка
Що росте у поли?
Що у поли на пісочку,
Без роси на сонцї,
Тяжко жити без милого
І в своїй сторонцї.
Без милого щастя нема,
Стає світ тюрмою:
Без милого долї нема,
Нема і спокою.
Де ти милий чорнобривий,
Де ти? — відізви ся!
Як без тебе я горюю,
Прийди, подиви ся!
Полетїлаб я до тебе:
Та крилець не маю:
Сохну, чахну я без тебе,
Всяк день умираю.
