Перейти до вмісту

Український співаник/Гей, не дивуйтесь добрії люди

Матеріал з Вікіджерел
Український співаник
Історичні
Гей, не дивуйтесь добрії люди…
• Інші версії цієї роботи див. Гей, не дивуйте, добрії люди Нью-Йорк: накладом Української Книгарні, 1918

Гей, не дивуйтесь добрії люди,
Що на Українї повстало!
Там за Дашевим під Сорокою
Множество Ляхів пропало.

 Гей, Перебийніс просить немного, —
 Сїмсот козаків з собою, —
 Рубає мечем голови з плечий,
 А решту топить водою.

Ой пийте, Ляхи, води-калюжі,
Води болотнянії;
А що пивали на тій Українї
Вино та меди ситнії....
 Дивують панки, вражії синки,
 А що козаки вживають.
 Вживають вони щуку, рибаху,
 Ще й саламаху з водою.

Ой чи бач, Ляше, що пан Хмельницький
На жовтім піску відбив ся?
Од нас, козаки, од нас, юнаки,
Нї один Ляшок не вкрив ся.
 Ой, бач Ляше як козак пляше,
 На сивім коню гуляє!
 З мушкетом стане, аж серце вяне,
 А Лях од жаху вмирає.

Ой, чи бач, Ляше, що по Случ наше,
По Костяную могилу,
Як не схотїли, забунтували,
Тай утеряли Україну.
 Ой, та зависли Ляшки, зависли,
 Як чорна хмара на Вислї;
 Не попустимо Ляхів із Польщі,
 Та поки нашої жизнї.

Гей! ну, козаки, гей! та, у скоки,
Та заберімо ся в боки:
Загнали Ляшків геть аж за Вислу,
Не вернуть ся й за три роки…