Український співаник/Ой ішли наші славні Запорожцї

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Український співаник
Історичні
Ой ішли наші славні Запорожцї…
• Інші версії цієї роботи див. Ой ішли наші славні Запорожці Нью-Йорк: накладом Української Книгарні, 1918

Ой ішли наші славні Запорожцї
 Та понад Бугом рікою,
Ой широкою та глибокою,
 Гей та по над лиманами.

Ой вже наші славні Запорожцї
 У великому жалю:
Ой не знали та поклонить ся,
 Гей та котрому царю.

Ой уклонили ся тому турецькому,
 А що під їм добре жити,

Тільки за одно та не приятно,
 Гей, що на свого брата бити.

Ой пише Москаль лист до кошового:
 “Ой ідїть до нас жити,
Що оддам землю та по прежньому,
 Гей по Днїстер, по границю”.

Ой брешеш, брешеш, превражий Москалю,
 Гей ти хочеш обманити;
Ой як підем у твою землю,
 Гей то будеш лоби голити.

Ой не бійте ся славні Запорожцї,
 Та сього нїчого,
Щеж я в свойому білому царстві
 Гей та не зрадив нїкого.

Гей ужеж тії славні Запорожцї
 Та й не веселї стали,
Ой облягли їх, облягли Москалї,
 Гей всїма сторонами.

Вражії пани, руські ґенерали,
 Єретичії сини,
Край веселий, степ широкий
 Гей, тай занапастили.

Ой тече ріка та й не велика,
 Та підливає кручі,
Заплакали Запорожцї,
 Гей та в Туречину йдучи.

Летїла бомба з турецького поля,
 Та посеред Сїчи впала:
Ой хоч пропало славне Запорожжя,
 Гей, та не пропала слава!