Український співаник/Ой з-за гори, з-за лимана

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Український співаник
Історичні
Ой з-за гори, з-за лимана…
• Інші версії цієї роботи див. Ой з-за гори, з-за лиману Нью-Йорк: накладом Української Книгарні, 1918

Ой з-за гори, з-за лимана
Вітер повіває,
Кругом Сїчі запорозькій
Москаль облягає.

Обляг Москаль Сїчу,
Таборами стали,
Вони свого ґенерала
Три днї дожидали.

Шатнули ся по курінях
Запасу шукати,
А моськовська вся старшина
Церкви обдирати.

Та беруть срібло, беруть золото,
Ще й воскові свічі,
Зостаєть ся пан кошовий
З писарями в Сїчи.

“Ой устань Харку, устань батьку,
Просять же нас люде,
Як станемо на границї,
По прежньому буде.

Як вийдемо на границю,
Та впросим царицю,
Щоб оддала степи вільні
По прежню границю”.

— “Та не на те я, вражі сини,
Москаля зібрала,
Щоб степ добрий, край веселий,
Назад завертала”.

“Ой устань Харку, устань батьку,
Щож ми наробили,

Що степ добрий, край веселий
Тай занапастили!”

Та тече річка невеличка
Зпід білої кручі,
Заплакали Запорожцї
Від царицї йдучи,

Встає хмара з-за лимана,
А другая з поля,
Заплакала Україна:
Така її доля.