Український співаник/Вже більше лїт двіста

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Український співаник
Історичні
Вже більше лїт двіста…
Нью-Йорк: накладом Української Книгарні, 1918

Вже більше лїт двіста, як козак в неволи
Ходить понад берег, викликує долї:
 “Гей вийди, вийди із води,
 Визволь мене серденько із біди”.

“Не вийду козаче, не вийду соколе,
Хоч радам не вийду, бом сама в неволи
 Гей у неволи у ярмі,
 Під московським каравулом у тюрмі,

Мене молодую, козацькую долю
Запродали в тяжку московську неволю,
 Гей у неволю, в кайдани,
 Нерозумний ти гетьмане Богдане.

Із ратищ козацьких серпи поробили,
А списи, шаблюки в коси поломили.
 Деж наші конї соколи,
 Самі козаченьки як орли.

Конї наші в плузї а козак за плугом,
Аж вітер сумує вганяючи лугом.
 Гей ти, козаче, покинь плуг,
 Тай на коня і на волю з нами в луг”.