Український співаник/Хилили ся густі лози

◀ Болить мене головонька від самого чола

Український співаник Любовні Хилили ся густі лози…

Тихо-тихо Дунай воду несе ▶

Нью-Йорк: накладом Української Книгарні, 1918

Хилили ся густі лози,
Відкіль вітер віє:
Дивили ся карі очи,
Відкіль милий їде.

Хилили ся густі лози,
Та вже перестали:
Дивили ся карі очи,
Тай плакати стали.

В кінци греблї шумять верби,
Що я насадила,
Немаж того козаченька,
Що я полюбила.

Ой не моє козаченька —
Поїхав за десну:
Рости, рости дївчинонько
На другую весну!

Росла, росла дївчинонька,
Тай на порі стала:
Ждала, ждала козаченька,
Тай плакати стала.

Ой! не плачте карі очи!
Така ваша доля:
Полюбила козаченька,
При місяцю стоя!

Зелененькі огірочки,
Жовтенькі квіточки!
Нема мого миленького,
Плачуть карі очки.

Болять, болять мої очки,
Серденько понило…
Не бачу я миленького
І дїло не мило.