Українські Січові Стрільці 1914-1920/Соснів

◀ Семиківці

Українські Січові Стрільці 1914-1920 Соснів

Лисоня ▶

Примітка: Збережено особливості правопису часу видання книги

Після семиковецького бою У. С. С. перей­шли в запас дивізії і два тижні перебули в землян­ках над річкою Студинкою, на захід від с. Раковець. Потім оба куріні перенесено на деякий час до Раківця. З Раківця куріні висилали в передпілля стежі і ставили сторожі в околицях Беньової, села по тому боці Стрипи, яке залишили Москалі після семиковецького бою.

Врешті, коли на фронті запанував спокій, УСС переведено до Соснова і на зимові кватири призначено південну частину села та його присі­лок Тудинку.

Село, хоч знищене і без населення, якого ви­селено на початку боїв, давало людям на зиму краще приміщення, як мокрі, тісні і темні зе­млянки. Знищені хати та стодоли скоро направ­лено і сотні в теплі та вигоді, яку може лише дати знищене але захисне село, зажили спокійним без­журним життям. У Соснові перебули У. С. С. цілу зиму до травня 1916 року.

Швидко настала строга та сніжна подільська зима.

Коли подільські дороги замело снігом, сотні перемінились у відділи саперів і з лопатами та джаганами виходили на працю до чищення доріг від снігу та поправи розмоклих шляхів. На про­весні У. С. С. будували в Соснові запасні укрі­плення. Праця йшла на зміну так, що сотні, які за­лишались у селі, ходили на вправи або відпочи­вали.

В тому часі забило живіше духове життя Стрілецтва. Завдяки звільненню великої частини краю та спокоєві на фронті відновилися звязки з рідними. Розпочався виїзд на відпустки до дому і до знайомих. Наладнався живий звязок зі Льво­вом та Віднем. Гімназійні учні та студенти універ­ситету користали зі студійних відпусток. У постоях сотень відбувалися відчити та гутірки. Тоді по­встали також перші курси для неграмотних.

До постою У. С. С. зїхалась уся Пресова Кватира. Стрілецькі літописці, письменники та ар­тисти продовжували збирання матеріялів до пер­шого журналу У. С. С. »Шляхи«, що вже почав ви­ходити у Львові, та до історії Стрілецтва. Стрі­лецькі піснярі та поети Лепкий, Купчинський та провідник орхестри Гайворонський складали нові стрілецькі пісні. Світливці пхор. Т. Мойсейович та артист-маляр чет. Іванець мали праці повні руки.

Пильно працював також молодий і надійний сту­дент історії Василь Дзіковський та артист-маляр Курилас. Він намалював тут, в окремо поставле­ному ателіє, багато портретів і картин з побуту Стрілецтва.

Врешті основно поправились І гігієнічні умо­ви життя У. С. С. За ініціятивою тодішніх стрі­лецьких лікарів д-ра А. Беляя і д-ра В. Білозора та заходом меткого коменданта технічного відділу хор. д-ра І. Сіяка побудовано в Тудинці власну ку­пальню, відвушівню та пральню.

На відтинку 55. дивізії не було за ввесь той час ніяких більших боїв. Дня 20-го листопада Москалі Покинули окопи над Стрипою і перенеслись УСС добровільно до нових становищ, що були приго­товані між Стрипою та Серетом. Австро-німецькі фронтові частини перейшли зараз на той бік Стрипи, заложили мостові причілки, а потім вибу­дували безпереривну лінію окопів. Оба береги Стрипи получено багатьома мостами.

В часі побуту У. С. С. у Соснові зайшли дві важні події в їхньому житті. Першою подією було злучення обох курінів у 1-ий полк. У. С. С. і підчинення його безпосередно команді дивізії. Досі оба куріні воювали окремо і підлягали двом бри­гадам 129-ій і 130-ій. Злучення У. С. С. в один полк мало значіння не лише престіжове, але та­кож практичне. Між іншим полк У. С. С. дістав те­пер те саме озброєння, що й другі боєві полки, скоростріли, міномети, піхотні пушки і, що важ­ніше, став самостійною боєвою одиницею з влас­ною командою.

Склад полку був такий: два куріні піхоти по 4 сотні, одна технічна сотня та відділ скорострілів в стадії організації. Помічні частини обох курінів — обози, санітарну службу і ліквідатуру злучено разом. Харчевим старшиною полку був іменований чет. І. Цьокан, комендантом обозу чет. М. Стронський. Ліквідаційним старшиною полку став чет. О. Мельниковим, та після його захворіння чет. д-р Ф. Свістель. Санітарну службу викону­вали лікар-пор. д-р Беляй та лікар-чет. д-р Біло-зор зі санітарними старшинами хор. О. Перфецьким, хор. Р. Гаванським, хор. М. Ґілецьким І пхор. Я. Солтикевичем. Виконуючим обовязки полко­вого команданта став дотеперішній командант 1-го куріня от. Г. Коссак.

З початком травня 1916 р. приїхав до по­стою полку новий командант У. С. С, пполк. австр. армії Антін Варивода. До полку приділено рівночасно ще одного старшину австр. армії сот. Омеляна Лисняка, який зразу був адютантом полку, а потім став комендантом куріня. Зміни­лися також полеві духовники У. С. С. До коша ві­дійшов дотеперішний о. А. Пшепюрський, а на його місце прийшов о. М. Їжак.

Зміну команданта У. С. С. переведено на ба­жання Стрілецтва. Це бажання передали Стрільці членові Боєвої Управи проф. І. Боберському, який підчас Різдвяних Свят 1916 року гостив між Стрільцями у Соснові.

З приходом нового команданта полк У. С. С. перейшов на становища до Соснова і зайняв від­тинок окопів на Веселій, на лівому березі Стрипи.

В червні зачалась на полудні російська офензива, т. зв. офензива Брусілова і для скріплення загроженого фронту забрано частину військ XXV. корпусу. Цю прогалину на фронті корпусу мусіли виповнити У. С. С.

На Веселій прожили У. С. С. цілу весну та по­ловину літа, до серпня.

Російська офензива на півдні мала з початку слабі успіхи і поступала дуже пиняво вперед. Фронт XXV. корпусу залишили Москалі у спокою.

Це був гарний, погідний та соняшний весня­ний час. Спокій та правильне життя пособляли праці над собою. Боєве заняття обмежувалось до служби в окопах, в передпіллю і до будови укріп­лень. Увесь вільний час У. С. С. використали для поправи боєздатности сотень та для власних ду­хових потреб. За фронтом відбувалися постійно вправи, в окопах Стрілецтво вчилося та багато чи­тало. В тому часі зорганізовано перший курс для вишколу підстаршин та пробоєвої служби, Нау­кою проводив чет. Б. Гнатевич.

З кінцем липня та в перших днях серпня ро­сійська офензива набрала нового розгону і на пів­дні відсунула фронт союзних військ аж до Галича.

В тому часі виповіла війну осереднім дер­жавам також Румунія. З корпусу ген. Гофмана відійшли знову частини на семигородський фронт. Врешті, коли наступ Москалів на півдні та півночі загрозив окриленням XXV. корпусу, командування Південної Армії наказало корпусові залишити лі­нію Стрипи та зайняти становища над Золотою Ли­пою. Таким чином вирівняно та скорочено фронт і добуто потрібні до дальшої оборони запаси.

Полк У. С. С. відійшов 11. серпня без бою на нові становища до Потутор коло Бережан.